Рішення

від 14.03.2017 по справі 914/210/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017р. Справа № 914/210/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Європроект-Захід , м.Львів

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фенікс 555 , с.Новий Яр Яворівського району Львівської області

про стягнення 15783,18 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник;

від відповідача не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Європроект-Захід до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фенікс 555 про стягнення 15783,18 грн., з яких 13343,74 грн. - основний борг, 1412,73 грн. - пеня, 880,51 грн. - інфляційні втрати та 146,20 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 28.02.2017р. Ухвалою суду від 28.02.2017р. розгляд справи відкладено на 14.03.2017р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив.

Слід зазначити, що поштова кореспонденція надсилалась відповідачу на адресу вказану позивачем у позовній заяві та зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 81023, Львівська область, Яворівський район, с.Новий Я, буд.42, ідентифікаційний код 37511111.

Відповідно до ч.1 ст.64 ГПК України, суддя, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

Згідно п.3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 із внесеними змінами та доповненнями Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, суд виконав умови Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Інші адреси відповідача, крім вказаної у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Станом на 14.03.2017р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

У зв'язку з тим, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд,-

встановив:

14.07.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Європроект-Захід (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фенікс 555 (покупець) було укладено договір постачання №18/07/16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору систематично постачати покупцю передбачену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати таку продукцію на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п.3.2. договору, вартість окремої партії продукції, в тому числі ПДВ (20%) , визначається постачальником в накладній на день постачання цієї партії.

Згідно із п.3.3. договору, оплата вартості окремої партії продукції здійснюється протягом 7 (семи) календарних днів з моменту постачання окремої партії продукції.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 23345,00 грн., однак відповідач в порушення умов договору не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 13343,74 грн.

Відповідно до п.5.4. договору, за прострочення в оплаті вартості кожної партії продукції покупець виплачує постачальнику за вимогою останнього пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Отже на підставі п.5.4. договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 1412,73 грн.

Крім того, керуючись ч.2 ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 880,51 грн. - інфляційні втрати та 146,20 грн. - 3% річних.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду Львівської області, в якому просить стягнути з відповідача 15783,18 грн., з яких 13343,74 грн. - основний борг, 1412,73 грн. - пеня, 880,51 грн. - інфляційні втрати та 146,20 грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 14.07.2016р. між сторонами було укладено договір постачання №18/07/16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору систематично постачати покупцю передбачену цим договором продукцію, а покупець зобов'язується приймати і сплачувати таку продукцію на умовах та в строки, передбачені цим договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується видатковою накладною №846 від 25.08.2016р. на суму 23345,00 грн. Позивач стверджує, що заборгованість відповідача по вказаній видатковій накладній складає 13343,74 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні. Відповідач проти позову, а відповідно проти суми основного боргу, не заперечив, відзив на позов не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача 13343,74 грн. основного боргу є обґрунтована, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченного платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача 1412,73 грн. пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 880,51 грн. - інфляційних втрат та 146,20 грн. - 3% річних є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №164 від 10.01.2017р. на суму 1600,00 грн., які відповідно до ст.49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Фенікс 555 (81050, Львівська область, Яворівський район, с.Новий Яр, буд.42, ідентифікаційний код 37511111) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Європроект-Захід (79018, м.Львів, вул.Залізнична, буд. 56, ідентифікаційний код 34559187) 13343,74 грн. - основного боргу, 1412,73 грн. - пені, 880,51 грн. - інфляційних втрат, 146,20 грн. - 3% річних та 1600,00 грн. - судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 20.03.2017р.

Суддя Петрашко М.М.