Рішення

від 20.03.2017 по справі 904/1364/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.03.2017 Справа № 904/1364/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна", м. Дніпро

до відповідача-1: Фермерського господарства "НІНА", с. Жуківці, Обухівський район, Київська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: Єжков Д.В. - директор за наказом № 1-К від 02.03.2016

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 Фермерського господарства "НІНА", відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з відповідача-1 55483, 33 грн - основного боргу, 2005, 91 грн трьох відсотків річних та 4101, 59 грн інфляційних втрат та солідарне стягнення з відповідачів-1,2 суми основного боргу у розмірі 500 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо оплати товару поставленого поза договором та відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 09/06/16 від 09.06.2016.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.03.2017.

Ухвалою суду від 06.03.2017 розгляд справи відкладено на 20.03.2017.

Відповідач-1 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання було повідомлений належним чином, оскільки ухвалу суду було вручено адресату особисто 14.03.2017, згідно інформації з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта" www.ukrposhta.ua - "Відстеження пересилань поштових відправлень" (арк. с. 66-67).

Відповідач-2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки поштовий конверт (арк. с. 64) з ухвалою суду, який направлявся на адресу відповідача-2, повернувся з поштовою відміткою: за закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 20.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна" (далі - позивач) за період з 16.06.2016 по 17.08.2016 передало, а Фермерське господарство "Ніна" (далі - відповідач-1) прийняло товар, на загальну суму 1329878, 48 грн, що підтверджується видатковими накладними підписаними обома сторонами (арк. с. 14-27).

Відповідач-1 частково сплатив вартість поставленого товару у розмірі 293938, 75 грн, відповідно до платіжних доручень від 16.06.2016 № 598 та від 19.08.2016 № 890, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 29-30).

Отже, на момент звернення позивача із даним позовом до суду (05.02.2017, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції канцелярії суду), несплаченою відповідачем-1 залишалась заборгованість з поставленого товару в розмірі 55983, 33 грн.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 181 Господарського суду України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Дії сторін (передача продавцем товару покупцю за видатковими накладними, прийняття товару покупцем) свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною першою ст. 222 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку із часткою сплатою відповідачем-1 вартості поставленого товару, позивач 13.01.2017 надіслав на адресу відповідача-1 вимогу про сплату отриманого товару на суму 55983, 33 грн. (арк. с. 30-34). Однак, дана вимога була залишена відповідачем без виконання.

09.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна" (далі - кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - відповідач-2, поручитель) було укладено договір поруки № 09/06/16 (далі - договір поруки, арк. с. 10).

Відповідно до п. 1.1 договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання всіх зобов'язань Фермерського господарства "Ніна" (далі - боржник), що виникають з договорів та усних домовленостей, досягнутих між кредитором та боржником.

Пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Відповідальність поручителя обмежується сумою 500 грн.

Згідно з п. 3.1.1 договору поруки, поручитель зобовязаний при порушенні боржником зобов'язання перед кредитором за досягнутими домовленостями, виконати за боржника зобов'язання у п'ятиденний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

У зв'язку із порушенням боржником строків оплати поставленого товару, позивач 11.01.2017 вручив відповідачу-2 вимогу про сплату заборгованості боржника у межах відповідальності, встановленої договором поруки (арк. с. 11). Відповідачем-2 дана вимога була залишена без розгляду.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду із позовною вимогою про солідарне стягнення звідповідачів-1,2 основного боргу у розмірі 500 грн та з відповідача-1 основного борг у сумі 55483, 33 грн.

Відповідач-1 здійснив повну оплату основного боргу у розмірі 55983, 33 грн, що підтверджується копією банківської виписки від 15.02.2017 (арк. с. 69).

Пунктом 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет позову.

Враховуючи, що відповідач-1 після звернення позивача і даним позовом до суду сплатив суму основного боргу у розмірі 55983, 33 грн, провадження у справі в частині солідарного стягнення з відповідачів-1,2 основного боргу у розмірі 500 грн та в частині стягнення з відповідача-1 суми основного боргу у розмірі 55483, 33 грн підлягає припиненню.

За порушення відповідачем-1 виконання строків оплати поставленого товару, позивачем нараховано три відсотки річних за період з 02.07.2016 по 06.02.2017 у розмірі 2005, 91 грн та інфляційні втрати за період вересень 2016 - грудень 2016 у сумі 4101, 59 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 4101, 59 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача-1 трьох відсотків річних, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 892, 60 грн, оскільки позивачем було невірно розраховано три відсотки річних за період 20.08.2016-06.02.2017 (170 днів) на суму боргу 218, 87 грн, а також безпідставно здійснено округлення суми трьох відсотків річних, нарахованих за період 03.08.2016-06.02.2017 на суму боргу 650, 26 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідачів-1,2 про пропорційно задоволеним вимогам в наступних розмірах: з відповідача-1 у розмірі 1564, 87 грн та з відповідача-2 - 6, 44 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Провадження у справі в частині солідарного стягнення з Фермерського господарства "НІНА" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основного боргу у розмірі 500 грн та в частині стягнення Фермерського господарства "НІНА" основного боргу у сумі 55483, 33 грн - припинити.

Стягнути з Фермерського господарства "НІНА" (08742, Київська область, Обухівський район, с. Жуківці, вул. Київська, б. 2; ідентифікаційний код 20573873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна" (49064, м. Дніпро, вул. Бельгійська, б. 4; ідентифікаційний код 40293665) три відсотки річних у сумі 892, 60 грн., інфляційні втрати у розмірі 4101, 59 грн. та 1564, 87 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Україна" (49064, м. Дніпро, вул. Бельгійська, б. 4; ідентифікаційний код 40293665) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6, 44 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 22.03.2017

Суддя В.І. Ярошенко