Рішення

від 13.03.2017 по справі 922/457/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2017 р.Справа № 922/457/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Грета", м. Дружківка до ТОВ "КП Полігон", м. Харків про стягнення 138770,49 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 12 -24 від 16.01.2017 року,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ГРЕТА" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 109432,80 грн. за договором №14/11 від 14.11.14р. та пеню в сумі 29337,69 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 09.02.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.03.2017р.

20.02.17р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено документи до матеріалів справи.

27.02.17р. представник позивача надав письмові пояснення по справі в яких вказав, що на виконання ухвали суду від 09.02.2017 р. про порушення провадження у справі №922/457/17 про стягнення 138770,49 грн., розгляд якої призначено на 13.03.17р. о 10.30, позивач ПАТ "ГРЕТА" (м. Дружківка) 15 лютого 2017 року направив поштою на адресу відповідача ТОВ "КП Полігон" (м. Харків) рекомендований лист з актом звірки взаємних розрахунків у 2-х примірниках для розгляду та підписання. Даний лист з Актом отриманий відповідачем 20 лютого 2017 року, про що свідчить витяг із офіційного сайту "Укрпошта" в Інтернеті, що є доказом вручення іншій стороні акту звіряння взаємних розрахунків, та який направляється позивачем до суду у додатку, оскільки відповідач ухиляється від проведення звірки взаємних розрахунків.

13.03.17р. представник позивача надав заяву про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 13.02.17р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 13.03.17р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 09.02.17р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

14 листопада 2014 року суб'єкти господарювання - ПАТ "ГРЕТА" (покупець) і ТОВ "КП Полігон" (продавець) уклали договір № 14/11 від 14.11.14 р. (далі - договір).

У відповідності з п. 1.1 договору, продавець зобов'язався передати у власність (поставити) покупцю запасні частини до обладнання згідно кресленням покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вартість товару.

Відповідно до п. п. 3.1, 5.1 договору, умови оплати і строк поставки вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Із пункта 1 специфікації вбачається, що строк поставки встановлений у 40 робочих днів з моменту одержання передоплати. У п. 2 визначені умови оплати: передоплата 70 % протягом 5 днів з моменту підписання специфікації, а 30 %, що залишилися, за письмовим сповіщенням про готовність продукції на відвантаження. У п. 5 специфікації зазначено, що доставка - за рахунок виробника.

Покупець свої зобов'язання за Договором виконав повністю - надав Продавцю креслення запасних частин до обладнання і перерахував на його розрахунковий рахунок 100-відсоткову оплату в загальному розмірі 117920,02 грн. частинами в наступних сумах:

1) 20.11.2014 р. згідно рахунку-фактурі № 7014 від 13.11.2014 р. за напрямну трансфера і нож монопреса платіжним дорученням № 11596 від 20.11.2014 р. - 38998,41 грн. (70 %),

2) 09.12.2014 р. згідно рахунку-фактурі № 7414 від 01.12.2014 р. за ролики платіжним дорученням № 11905 від 09.12.2014 р. - 31104,00 грн. (50 %),

3) 18.12.2014 р. згідно рахунку-фактурі № 7014 от 13.11.2014 р. за напрямну трансфера і нож монопреса платіжним дорученням № 12116 від 18.12.2014 р. - 16713,61 грн. (30 %),

4) 26.03.2015 р. згідно рахунку-фактурі № 7414 від 01.12.2014 г. за ролики платіжним дорученням № 1001 від 26.03.2015 р. - 31104,00 грн. (50 %).

Ці платежі за виставленими рахунками проведені банком і фактично отримані продавцем. Однак, продавець в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару у встановлений строк не виконав.

У квітні 2015 року відповідно до видаткової накладної № 4 від 16.04.2015 р., з порушенням договірного строку, покупцю були поставлені не продавцем, а іншою юридичною особою - ТОВ "Полігон плюс" (м. Харків), з яким покупець не укладав договір, - ножі монопреса у кількості 2 шт. згідно наданим покупцем після укладання договору продавцю кресленням на загальну суму 8487,22 грн., які покупець прийняв.

01.11.2016 р. позивачем на адресу відповідача направлена поштою претензія № 12-979 від 01.11.2016 р. з вимогою про повернення коштів за непоставлений товар за договором з сумою пені за несвоєчасну поставку в загальному розмірі 138770,49грн. Відповідач не надіслав відповіді на претензію і не повернув вказані кошти.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю правовою природою договір у цій справі є договором поставки.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 109432,80 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

З викладених вище обставин, суд приходить до висновку про те, що зміст укладеного сторонами договору, зокрема, в частині умов здійснення поставки товару, а також прав та обов'язків стрін у випадку невиконання відповідачем обов'язку поставити товар, не суперечить вимогам діючого законодавства, правомірність укладання договору сторонами не оспорюється, у встановленому законом порядку він не змінювався, не розривався та не визнавався судом недійсним, тому свої зобов'язання сторони мали виконувати відповідно до умов, встановлених цим договором.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду документів, які б підтверджували повернення попередньої оплати непоставленого товару за договором, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 109432,80 грн. заборгованості, правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення строку поставки в розмірі 29337,69 грн.

Приписами ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно статям 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Згідно п. 6.1 договору, за несвоєчасну поставку продавець сплачує покупцю за кожен день прострочення поставки неустойку від суми непоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 5.1 договору, строк поставки вказується у специфікації, з п. 1 якої видно, що строк поставки встановлений у 40 робочих днів з моменту одержання передоплати.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, прямо зазначається, що пеня за прострочення платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання.

У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Згідно п. 6.1 договору за несвоєчасну поставку продавець сплачує покупцю за кожен день прострочення поставки неустойку від суми непоставленого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня. Відповідно до п. 5.1 Договору строк поставки вказується у специфікації, з п. 1 якої видно, що строк поставки встановлений у 40 робочих днів з моменту одержання передоплати. Відповідний розрахунок суми пені за 6 місяців з дня прострочення наданий позивачем.

У п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст. 232 ГК України.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України і ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивачем обгрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 29337,69 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 29337,69 грн.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про законність та обгрунтованість вимог позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 11, 203, 204, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 624, 625, 627, 665, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 230, 232, 265 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КП Полігон" (61089, АДРЕСА_1, р/р 26001000073271 в ПАТ "Укрсоцбанк" м. Київ, МФО 300023, ЄДРПОУ 37661054) на користь Публічного акціонерного товариства "ГРЕТА" (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Чайковського, 1, р/р 26007121747001 в АТ "ТАСкомбанк" м. Київ, МФО 339500, ЄДРПОУ 00153488) вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 109432,80 грн., пеню в сумі 29337,69 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2081,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_2