Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/2092/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/2092/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атласєвробуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" простягнення 14 844 грн 70 коп. Представники сторін: від позивача:Дідковська О.В. - директор від відповідача: не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Атласєвробуд" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" про стягнення 14 844 грн 70 коп., в тому числі 13 000 грн 77 коп. заборгованості за надані послуги, 368 грн 00 коп. 3 % річних та 1 476 грн 70 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та домовленостей між сторонами не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати за надані позивачем послуги, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 13 000 грн 00 коп., а також позивачем нараховано 3 % у розмірі 368 грн 00 коп. та інфляційні втрати у розмірі 1 476 грн 70 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2092/17, розгляд справи призначений на 20.03.2017.

20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2017 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 40197137.

У судове засідання 20.03.2017 з'явився представник позивача та надав пояснення по суті спору, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 20.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Атласєвробуд", як виконавцем, було надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Компас Груп", як замовнику, послуги екватора та послуги з доставки екскаватора на загальну суму 13 000 грн 00 коп., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00013 від 04.02.2016, № ОУ-00017 від 23.02.2016, № ОУ-00015 від 17.02.2016, змінними рапортами роботи техніки, а також виставленими позивачем рахунками-фактурами № СФ-0000007 від 04.02.2016, № СФ-0000010 від 17.02.2016 та № СФ-0000013 від 23.02.2016 (належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Норми статті 181 Господарського кодексу України встановлюють загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Дослідивши правову природу відносин, що склалися між сторонами, суд приходить до

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) сторонами свідчить про погодження істотних умов договору, зокрема предмету договору та суми оплати за виконані роботи. Однак сторонами не було встановлено строку здійснення оплати за виконані роботи.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем в порушення домовленостей між сторонами та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання з своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за отримані послуги у розмірі 13 000 грн 00 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати отриманих від позивача послуг на суму 13 000 грн 00 коп.

19.08.2016 позивач звернувся до відповідача з претензією № 91 від 12.08.2016 про оплату заборгованості за надані послуги, яка була отримана 25.08.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 03170 06768389. Проте зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати наданих позивачем послуг, на загальну суму 13 000 грн 00 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 000 грн 00 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 368 грн 00 коп. 3 % річних та 1 476 грн 70 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 24.02.2016 по 02.02.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Суд встановив, що доданий до позовної заяви арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, неправильно визначено день початку прострочення обов'язку з оплати виконаних робіт.

В обґрунтування визначеного періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат позивач посилається на норми частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України як на аналогію закону що застосовується до правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд зазначає, що вказана права норма пов'язує відповідний обов'язок покупця оплатити прийнятий товар. Проте, як вже зазначалось між сторонами за спірним договором склались правовідносини з надання послуг, що мають окреме правове регулювання, в тому числі щодо оплати цих послуг, а тому вказана норма до даних правовідносин не може бути застосована.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, з урахуванням норм частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та враховуючи те, що претензія № 91 від 12.08.2016 була отримана відповідачем 25.08.2016, у останнього виник обов'язок щодо оплати наданих послуг не пізніше 01.09.2016, а прострочення виконання обов'язку з оплати наданих послуг виникло 02.09.2016.

З огляду на вищезазначене, позивач має право на нарахування 3 % річних за прострочення оплати виконаних робіт, починаючи з 02.09.2016.

Суд наводить власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням дати виникнення прострочення виконання зобов'язання з оплати наданих послуг та в межах визначеного позивачем періоду нарахування:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 13000.00 02.09.2016 - 02.02.2017 154 3 % 164.55

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ 02.09.2016 - 02.02.2017 13000.00 1.087 1127.79 З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних позивачем робіт, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду, а саме 3 % річних у розмірі 164 грн 55 коп. та інфляційних втрат у розмірі 1 127 грн 79 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компас Груп" (03061, м. Київ, пр-т Відрадний, буд. 103, ідентифікаційний код 38282261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атласєвробуд" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський район, селище міського типу Чабани, вул. Юності, буд. 3, кв. 165, ідентифікаційний код 35519810) заборгованість у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп., 3 % річних у розмірі 164 (сто шістдесят чотири) грн 55 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 127 (одна тисяча сто двадцять сім) грн 79 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 540 (одна тисяча п'ятсот сорок) грн 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 22.03.2017

Суддя Н.Б. Плотницька