Ухвала

від 21.03.2017 по справі 522/5201/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/5201/17

1-кс/522/4886/17

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2017 року м.Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси Терзі І.Г.,при секретарі Десятник Д.В., за участю прокурора Голубкова М.В., розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора Одеської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_1, про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з клопотання прокурора, у провадженні слідчого відділу Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області перебуває кримінальне провадження за № 42017162030000015 від 15.03.2017 року за фактом заволодіння шахрайським шляхом, надавши з метою реєстрації права власності, завідомо підроблене рішення Ленінського районного суду м. Севастополь від 14.08.2012, квартирою №8 за адресою м. Одеса, вул. Осипова, 4.

Досудовим розслідуванням встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №1073 від 27.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за громадянкою ОСОБА_3 09.09.2008 зареєстровано право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1.

Також встановлено що, на початку 2017 року, після смерті ОСОБА_3, її син ОСОБА_4 займався оформленням документів з метою отримання спадщини. Так 14.03.2017 ним було надано довіреність громадянці ОСОБА_5, для того щоб остання займалась від його імені оформленням його спадкових прав, у тому числі право власності на квартиру АДРЕСА_2.

Надалі в процесі оформлення необхідних документів, став відомий факт того, що згідно наданого рішення Ленінського районного суду м. Севастополь від 14.08.2012 (справа №2703/9685/2012), приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 за громадянином ОСОБА_7. Однак у єдиному державному реєстрі судових рішень під справою №2703/9685/2012, значиться постанова Ленінського районного суду м. Севастополь від 07.09.2012, щодо обрання запобіжного заходу.

Враховуючи вищевикладене, наявні достатні підстави вважати що нотаріусу ОСОБА_6 надано завідомо підроблене рішення суду з метою незаконного заволодіння, шахрайським шляхом, вищезазначеною квартирою.

В подальшому ОСОБА_7 являючись співзасновником ТОВ Єлектра (ЄДРПОУ 38937803), згідно протоколу №4 від 19.05.2016 загальних зборів засновників, вніс, в якості статутного капіталу, квартиру №8, по вул. Осипова, 4 в м. Одесі. Таким чином вказана квартира стала власністю юридичної особи ТОВ Єлектра .

10.03.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8, на підставі договору купівлі-продажу від 10.03.2017, зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_4 за громадянином ОСОБА_9.

Прокурор зазначає, що таким чином є підстави вважати що невстановлені особи шляхом надання до органів реєстрації завідомо підроблених документів та недостовірних відомостей, незаконно, шахрайським шляхом, заволоділи квартирою за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до санкції ч. 4 ст. 190 КК України передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

У клопотанні прокурор зазначає, що квартира за адресою АДРЕСА_1 - є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

Враховуючи достатність підстав вважати, що квартира за адресою АДРЕСА_1, була здобута третіми особами злочинним шляхом, і є предметом вчинення злочину, з метою недопустимості подальшого розпорядження, переоформлення, продажу, відчуження зазначеної квартири іншій особі, до з'ясування всіх обставин скоєння кримінального правопорушення, що у подальшому ускладнить встановлення істини та проведення необхідних слідчих дій та експертного дослідження, прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на вказане майно та просив розглянути вказане клопотання без виклику особи у володінні якої перебуває вказане майно.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання та заслухавши прокруора, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім цього ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.

Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що необхідно накласти арешт на вищевказане майно, яке за обставинами кримінального провадження може бути доказом вказаного злочину.

Відповідно до ч.2 ст.172 КПК України слідчий суддя приходить до висновку про необхідність розгляду вказаного клопотання про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене без повідомлення власника майна з метою забезпечення його арешту, оскільки така необхідність обумовлюється наявністю достатніх підстав, передбачених ст.170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167-173 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Накласти арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, до прийняття остаточного законного рішення по кримінальному провадженню.

Копію ухвали про арешт майна направити слідчому, прокурору та іншим зацікавленим особам.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя:

21.03.2017