Ухвала

від 15.03.2017 по справі 820/11127/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2017 року м. Київ К/800/6039/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Маринчак Н.Є., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року

у справі № 820/11127/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вальтес

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Вальтес (далі - Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва (далі - Інспекція) у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило:

- визнати протиправними дії Інспекції щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689;

- зобов'язати Інспекцію визнати податковою звітністю податкову декларацію Товариства (61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613) з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689 та вважати її прийнятою в день її фактичного отримання податковим органом, тобто 10 вересня 2015 року;

- зобов'язати відповідача відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства (61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613) з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689 з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства 61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Інспекції щодо невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689;

- визнано податкову звітність, податкову декларацію Товариства (61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613) з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689 та вважати її прийнятою в день фактичного отримання Інспекцією, тобто 10 вересня 2015 року;

- зобов'язано Інспекцію відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства (61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613) з податку на додану вартість за серпень 2015 року, зареєстровану за № 9188114689 з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства (61166, Харківська обл., місто Харків, просп. Леніна, будинок 40, офіс 613);

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 вересня 2015 року Товариством подано Інспекції із застосуванням засобів електронного подання звітності декларацію з податку на додану вартість за серпень 2015 року, яка прийнята у електронному вигляді та зареєстрована в системі електронної звітності за № 9188114689.

Разом з тим, Інспекцією вказаній податковій декларації присвоєно статус не вважається податковою декларацією .

Крім того, Інспекцією надіслано лист зі змісту якого слідує, що декларація заповнена без дотримання вимог чинного законодавства, оскільки в податковій декларації не зазначено ініціали, прізвище та реєстраційний номер облікової картки посадової особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку (головного бухгалтера).

Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що податкова декларація подана позивачем з дотриманням вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пункт 48.1 статті 48 ПК України).

Згідно з пунктом 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити зокрема такі обов'язкові реквізити як прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

За змістом підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 ПК України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником.

Аналіз наведених норм підтверджує висновок про те, що в разі відсутності відповідальної за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації особи на підприємстві, то відсутні підстави для заповнення даних про таку особу.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій на підставі штатного розкладу, на підприємстві позивача передбачено лише посаду директора, а відтак колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку зазначати в декларації прізвище, реєстраційні номери облікових карток та підпис особи, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу (бухгалтера).

Таким чином позивачем дотримано вимоги ПК України щодо оформлення та заповнення податкової декларації.

Пунктом 49.9 статті 49 ПК України передбачено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Підпунктом 49.11.1 пункту 49.11 статті 49 передбачено, що у разі відмови посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Перелік підстав для відмови контролюючого органу від прийняття податкової декларації, визначений положеннями статей 48, 49 ПК України, є вичерпним, а, відтак, неприйняття податкової декларації з інших підстав податковим законодавством не передбачено, а тому забороняється.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом зобов'язання прийняти податкову декларацію Товариства та зазначили про те, що податковою декларацію необхідно вважати прийнятою в день фактичного отримання Інспекцією.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби м. Києва залишити без задоволення, а постанову на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, що передбачені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін Н.Є. Маринчак Ю.І. Цвіркун