Ухвала

від 22.03.2017 по справі 813/4173/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 876/562/17

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Несторович Б.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Колективного підприємства Бібрський комунальник Бібрської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. в адміністративній справі за позовом Буської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській обл. до Колективного підприємства Бібрський комунальник Бібрської міської ради про погашення податкового боргу шляхом стягнення грошових коштів з банківських рахунків платника податків,-

В С Т А Н О В И Л А:

28.11.2016р. позивач Буська об'єднана державна податкова інспекція /ОДПІ/ Головного управління /ГУ/ ДФС у Львівській обл. звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути до Державного бюджету України грошові кошти з банківських рахунків відповідача Колективного підприємства /КП/ Бібрський комунальник Бібрської міської ради /БМР/ в сумі існуючого податкового боргу в розмірі 101315 грн. 52 коп. (а.с.4-5).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. заявлений позов задоволено; стягнуто з банківських рахунків КП Бібрський комунальник БМР на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 101315 грн. 52 коп. (а.с.33-35).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач КП Бібрський комунальник БМР, який покликаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.41-43).

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що розгляд справи здійснений в першому судовому засіданні; відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не мав об'єктивної можливості з'явитися до суду, через що розраховував на відкладенням розгляду справи. Таким чином, суд передчасно вирішив спір, не встановивши при цьому всіх фактичних обставин справи.

Окрім цього, апелянтом своєчасно та у повному обсязі погашено свої податкові зобов'язання, через що заявлений позов не підлягає до задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу регулюються приписами ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.2 ст.41 ПК України).

Право контролюючих органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно даних особових рахунків за платником податків КП Бібрський комунальник БМР рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість /ПДВ/ в загальному розмірі 1013156 грн. 52 коп., у тому числі 15 грн. 43 коп. пені (а.с.8).

Наведена заборгованість утворилася через самостійне декларування відповідачем грошових зобов'язань згідно податкових декларацій з ПДВ від 14.12.2015р. на суму 10250 грн. 39 коп. (залишок несплаченої суми становить 10502 грн.); від 18.01.2016р. на суму 11490 грн., від 19.02.2016р. на суму 5160 грн., від 30.03.2016р. на суму 7891 грн., від 20.04.2016р. на суму 15773 грн., від 16.05.2016р. на суму 11526 грн., від 15.06.2016р. на суму 12141 грн., від 18.07.2016р. на суму 11176 грн., від 16.08.2016р. на суму 7320 грн. (а.с.12-22).

Також податковим органом на підставі Акту перевірки № 000026/13-24-15/36650041 від 25.03.2016р. про результати перевірки своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету винесені податкові повідомлення-рішення № 0000341500 від 25.03.2016р. про застосування штрафу (10 відсотків) в сумі 817 грн. 10 коп., та № 0000351500 від 25.03.2016р. про застосування штрафу (20 відсотків) в сумі 7755 грн. 60 коп. (а.с.23-24, 25).

Окрім цього, позивачем нараховано пеню на суму боргу в розмірі 15 грн. 43 коп.

З метою погашення податкового боргу податковим органом скеровано на адресу відповідача податкову вимогу № 20-13 від 29.01.2015р. на суму 22582 грн. 76 коп. (а.с.26).

Під час судового розгляду справи відповідачем не представлено будь-яких переконливих доказів щодо неправомірності нарахування спірної суми заборгованості, останнім не спростовано правильності нарахування розглядуваної суми боргу.

Також останнім не надано доказів внесення змін до задекларованих сум грошових зобов'язань з ПДВ, оскарження в адміністративному чи у судовому порядку винесених податкових повідомлень-рішень тощо.

Таким чином, при винесенні рішення по справі колегія суддів враховує, що наведені грошові зобов'язання є узгодженими, а відтак останні правомірно покладені в основу визначення податкового боргу платника податків.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у відповідача податкового боргу у вказаній сумі, доказів погашення якого останнім на час розгляду справи в суді першої інстанції не представлено.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що відповідач по справі був належним чином повідомлений 06.12.2016р. про розгляд справи (а.с.31); в судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не скеровував.

Окрім цього, процесуальний закон не передбачає обов'язку відкласти розгляд справи у випадку неявки до суду відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Зокрема, відповідно до п.3 ч.1 ст.128 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч.4 ст.128 цього Кодексу у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З наведеного слідує, що питання відкладення розгляду справи за неявки відповідача (його представника) до суду за умови його належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, належить до дискреційних повноважень суду; головним критерієм вирішення такого є реальна можливість вирішення спору за відсутності такої сторони.

Оскільки позивачем було надано достатньо доказів, які підтверджують існування податкового боргу відповідача, а також вжиття податковим органом відповідних заходів для його стягнення, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв процесуальне рішення про розгляд справи без участі відповідача (його представника).

Окрім цього, розгляд справи за відсутності представника відповідача не призвів до неправильного вирішення справи по суті; представник відповідача не був позбавлений можливості під час апеляційного розгляду справи надати свої заперечення проти заявлених позовних вимог.

Згідно з п.4 ч.1 ст.202 КАС України порушення судом норм процесуального права можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення лише у випадку, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що відповідно до ч.2 ст.200 КАС України законне, обгрунтоване та правильне по суті і справедливе рішення не може бути скасовано з одних лише формальних міркувань, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що розгляд справи у першому судовому засіданні без участі належно повідомленого про час та місце розгляду відповідача (його представника) не призвели до неправильного вирішення справи, а відтак не може слугувати достатньою підставою для скасування чи зміни судового рішення.

В частині покликань апелянта на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, колегія суддів враховує, що останнім не доведено зазначення в оскаржуваному судовому рішенні обставин, які не підтверджені доказами; обгрунтування висновків суду недостатніми, недостовірними або суперечливими доказами; ненаведення судом першої інстанції мотивів прийнятого рішення по справі.

Також доводи апелянта на відсутність податкового боргу слід вважати безпідставними та голослівними, оскільки будь-яких доказів погашення такого не представлено.

Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства Бібрський комунальник Бібрської міської ради на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. в адміністративній справі № 813/4173/16 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Бруновська