Рішення

від 22.03.2017 по справі 904/1920/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2017 Справа № 904/1920/17 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт", м. Дніпро

До Приватного підприємства "Кенга", м. Дніпро

про стягнення 1 191,79грн.

Представники:

Від позивача: Травкіна Л.О., довіреність від 14 липня 2016 року, юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Кенга", яким просить стягнути заборгованість за договором поставки продукції №358-А від 20.05.2016 у сумі 1 191,79грн., з яких:

основний борг у сумі 862,89грн.,

пеня у сумі 271,81грн.,

штраф у сумі 43,14грн.,

втрати від інфляції у сумі 9,49грн.,

три відсотки річних у сумі 4,46грн.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості поставленої продукції за договором поставки продукції №358-А від 20.05.2016 згідно видаткової накладної №РНа-0052481 від 13.12.2016. Строк оплати вартості поставленої продукції за цією накладною настав 27.12.2016. Оскільки заборгованість у сумі 862,89грн. не була оплачена відповідачем, позивач, відповідно до пункту 1 розділу 5 договору нарахував пеню у сумі 271,81грн. та штраф у сумі 43,14грн.

На підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано три відсотки річних у сумі 4,46грн. та втрати від інфляції у сумі 9,49грн.

Відповідач, Приватне підприємство "Кенга", у судове засідання не з'явилося, відзиву на позов та витребувані судом документи не надало, про день, час, місце розгляду справи повідомлялось належним чином (ухвала господарського суду про порушення провадження у справі повернулась з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання, вибули").

Згідно п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого Господарського Суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами (ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 22.03.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" (постачальник) та Приватним підприємством "Кенга" покупець, укладений договір поставки продукції №358-А, відповідно до умов якого (п.1) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і оплатити продукцію в строк та на умовах, передбачених даним договором, у кількості, згідно Специфікації, погодженій сторонами, або за заявкою, яка передається покупцем операторам або торговим представникам постачальника. Замовлення передається постачальнику у будь-якій зрозумілій формі.

Договір вступає в дію з моменту підписання і діє до 31.12.2017 (п.6. договору).

Згідно Додатку №1 до договору поставки продукції сторони домовились, що покупець підтверджує отримання продукції печаткою або штампами відповідного зразку (зразок штампу міститься в Додатку). Також в Додатку №1 до договору поставки міститься зразок підпису матеріально - відповідальної особи на отримання продукції відвантаженої за адресою: вул. Героїв Сталінграду,20 (а.с.19).

Згідно Додатку 32 до договору поставки продукції сторони домовились щодо місця поставки товару та вказали, що фактична адреса доставки: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,20 (а.с.20).

На виконання умов договору поставки продукції позивачем на адресу відповідача за видатковою накладною №РНа-0052481 від 13.12.2016 було поставлено товар на суму 862,89грн.

Поставка товару згідно цієї видаткової накладної за адресою доставки: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду,20 підтверджується також товарно-транспортною накладною від 13.12.2016 (а.с.24-25).

Розрахунки за продукцію виконуються шляхом перерахування коштів з розрахункового рахунка покупця на розрахунковий рахунок постачальника.

Термін остаточного розрахунку за відвантажену покупцеві продукцію - 14 календарних днів з моменту одержання замовлення продукції представником постачальника (п.п.1.,2 розділу ІІ договору).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, заборгованість за поставлену продукцію становить 862,89грн.

Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору поставки продукції №358-А від 20.05.2016 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару за вищенаведеною видатковою накладною.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу Україниуб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

В силу приписів ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Зі змісту правової норми, наведеної у частині першій статті 692 ЦК України, вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України щодо застосування ч. 2 ст. 530 та ст. 692 Цивільного кодексу України до правовідносин купівлі-продажу товару, які склалися у зв'язку з передачею товару від продавця до покупця за видатковою накладною без укладення відповідного договору у письмовій формі у вигляді єдиного документа (постанова Верховного Суду України від 30.09.2014 року у справі 3-121гс14; справа господарського суду № 927/1232/13), яка для господарського суду при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах в силу приписів ст. 111 28 ГПК України є обов'язковою.

У спірних відносинах між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки у письмовій формі у вигляді єдиного документа, а поставка продукції позивачем відповідачу за спірною видатковою накладною здійснена на підставі зазначеного Договору.

Відтак, у зв'язку з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірною видатковою накладною у відповідача виник обов'язок щодо оплати її вартості з урахуванням умов Договору щодо строку здійснення оплати за поставлену продукцію у грудні 2016 року з відстроченням платежу 14 (чотирнадцять) календарних днів після здійснення постачання, тобто, враховуючи дату поставки (13.12.2016), до 27.12.2016 включно. Відповідно, на дату звернення позивача з позовом до суду строк оплати вартості поставленої позивачем відповідачу продукції є таким, що настав.

Доказів повної оплати вартості одержаної від позивача продукції відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 862,89грн. шляхом надання належних доказів не спростував.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 862,89грн.

Частина перша статті 199 Господарського кодексу України передбачає, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена розділом 5 договору. Так, у випадку прострочення терміну розрахунків за відвантажену продукцію, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу за відвантажену продукцію та штраф у розмірі 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.

Заявлена позивачем до стягнення пеня за несвоєчасну оплату поставленої продукції нарахована ним у сумі 271,81 грн. за загальний період прострочки з 27.12.2016 по 27.02.2017.

Оскільки період прострочки виконання зобов'язання позивачем визначено невірно (прострочка виконання зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції починається з 28.12.2016), вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню у сумі 267,5грн.

При перевірці правильності розрахунку суми штрафу господарським судом порушень умов договору поставки та чинного законодавства не виявлено, стягненню з відповідача підлягає сума 43,14грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, порушень вимог чинного законодавства не виявлено. Таким чином, вимога про стягнення інфляційних втрат за січень 2017 року у сумі 9,49грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Окрім вимоги про стягнення інфляційних втрат позивач просить стягнути з відповідача 3% річних.

Заявлені позивачем до стягнення три відсотки річних розраховані за загальний період з 27.12.2016 по 27.02.2017 у сумі 4,46грн.

Між тим, позивачем невірно визначено період прострочки виконання зобов'язання, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає частковому задоволенню у сумі 4,39грн.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 1 187,41грн. (основний борг - 862,89грн., інфляційні нарахування у сумі 9,49грн., 3% річних у сумі 4,39грн., пеня у сумі 267,5грн., штраф у сумі 43,14грн.).

В решті позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 594,12 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Кенга"(49000, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького (вул. Г.Сталінграда), будинок 20, код ЄДРПОУ 32241963) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфрукт" (49000, м. Дніпро, вул. Енергетична, буд.14а, код ЄДРПОУ 40001900) заборгованість за поставлену продукцію у сумі 862,89грн., інфляційні втрати у сумі 9,49грн., 3% річних у сумі 4,39грн., пеня у сумі 267,5грн., штраф у сумі 43,14грн., витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 594,12грн., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 23.03.2017