Рішення

від 21.03.2017 по справі 906/183/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" березня 2017 р. Справа № 906/183/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача -1: Кемця Д.В. - довіреність від 28.12.2016 вих. № р-5-22/2240;

від позивача -2: не прибув;

від позивача -3: Назаренко Н.В. - секретар голови Головківської сільської ради;

від позивача -4: Пантус В.В. - довіреність від 02.03.2017 вих. № 22;

від відповідача: ОСОБА_4. - паспорт НОМЕР_3 виданий Малинським РВ УМВС України в Житомирській області 21.02.1997; Черепанський М.В. - довіреність від 20.03.2017;

від прокуратури: Радченко М.М. - служб. посвідчення від 11.11.2016 № 038664

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Коростишівської місцевої прокуратури (м. Коростишів) в інтересах держави в особі:

1) Житомирської обласної ради (м. Житомир)

2) Малинської районної ради (м. Малин Житомирської області)

3) Головківської сільської ради (с. Головки Малинського району Житомирської обл.)

4) Головного управління Держгеокадастру України у Житомирській області (м. Житомир)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

про стягнення 48434,00 грн

Прокурор в інтересах позивачів звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 48434,00 грн втрат сільськогосподарського виробництва, які спричинені внаслідок зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Водночас, згідно з прохальної частини позовної заяви, прокурор заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку відповідача (кадастровий номер НОМЕР_4).

Прокурор та присутні в судовому засіданні представники позивачів -1,3,4 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Прокурор не заперечив щодо часткової оплати відповідачем суми боргу у розмірі 6000,00 грн та надав заяву від 21.03.2017 про залишення без розгляду клопотання про забезпечення позову, з проханням про повернення суми сплаченого судового збору у розмірі 800,00 грн (а. с. 79, 80).

Оскільки звернення до суду з заявою про забезпечення позову, як і відмова від неї, є формою реалізації прав позивача (прокурора), і подана останнім заява від 21.03.2017 не порушує чиї - небудь законні права та інтереси, суд залишає клопотання прокурора про забезпечення позову без розгляду.

Представник позивача -2 в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином, доказом чого є поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 72).

Відповідач та його представник в судовому засіданні наявність заборгованості зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва не заперечили та надали усні пояснення щодо причин виникнення боргу, надавши докази часткової оплати відповідачем суми боргу у розмірі 6000,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 на підставі державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 338718, виданого відділом Держкомзему у Малинському районі Житомирської області 21.03.2012, згідно з розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації від 13.07.2011 № 234, є власником земельної ділянки, площею 1,9000 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: Головківська сільська рада Малинського району Житомирської області (за межами населеного пункту), кадастровий номер - НОМЕР_4.

На підставі клопотання ОСОБА_4, згідно з рішенням Головківської сільської ради від 01.03.2016 № 8, останньому було надано дозвіл на розробку проектно-кошторисної документації для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування на належній заявнику земельній ділянці (а. с. 54).

Вказаному рішенню ради передувало звернення ОСОБА_4 до ТОВ НВПБО "Будпластик" (а. с. 48 зі звороту), на підставі якого у 2014 році товариством згідно з договором № 310-14 від 06.10.2014 було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні цільового призначення земельної ділянки площею 1,9000 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що перебуває у власності гр. ОСОБА_4 на території Голоківської сільської ради Малинського району Житомирської області (за межами населеного пункту) (а. с. 45 - 58).

У відповідності до вказаного проекту, за заявою ОСОБА_4 державним підприємством "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" були проведені роботи по ґрунтовому обстеженню земельної ділянки (на предмет встановлення ґрунтового покриву) та визначення втрат сільськогосподарського виробництва земельної ділянки, загальною площею - 1,9000 га, що розміщена на території Голоківської сільської ради Малинського району Житомирської області (а. с. 58).

Згідно з розрахунку розмірів втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням сільськогосподарських угідь на земельній ділянці, яка намічається для зміни цільового призначення власної земельної ділянки гр. ОСОБА_4, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", до сплати у двомісячний термін після затвердження проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_4 було нараховано втрати сільськогосподарського виробництва у сумі 48434,00 грн (а. с. 56, 57).

Розпорядженням голови Малинської районної державної адміністрації Житомирської області № 241 від 24.09.2016, було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні цільового призначення земельної ділянки площею 1,9000 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, що перебуває у власності громадянина ОСОБА_4 на території Голоківської сільської ради (кадастровий номер - НОМЕР_4) (а. с. 62).

Несплата ОСОБА_4 у двомісячний термін після затвердження проекту відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення нарахованих до стягнення втрат сільськогосподарського виробництва у сумі 48434,00 грн та неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру України у Житомирській області свого обов'язку щодо стягнення вказаної заборгованості, стало підставою для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі її органів з позовом про стягнення з відповідача відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва у заявленій сумі. Несвоєчасна сплата відповідачем грошових коштів, на думку прокурора, призводить до невиконання заходів щодо освоєння земель для сільськогосподарських та лісогосподарських потреб, поліпшення угідь тощо, чим завдається шкода інтересам держави.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до частин 1, 2 і 4 ст. 207 Земельного кодексу України передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що під втратами сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва слід розуміти зміну цільового призначення сільськогосподарських угідь, лісових земель та ділянок під чагарниками в зв'язку з необхідністю їх використання для несільськогосподарських потреб, а також неможливість використання земельної ділянки в повному обсязі у зв'язку із встановленням обмежень у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Закріплені в Земельному кодексі України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва спрямовані на забезпечення раціонального використання і охорони особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та земель лісового фонду з метою збереження їх кількісного і якісного стану. Відшкодування втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду в інші категорії земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель як національного надбання, що перебуває під особливою охороною держави.

Відшкодування втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва здійснюється незалежно від того, в якій власності перебувають зазначені угіддя. Важливим є те, що рілля, багаторічні насадження, перелоги, сінокоси, пасовища, лісові землі та землі під чагарниками втрачають свою функцію головного засобу виробництва в сільському й лісовому господарстві та вибувають з господарського обороту, або ж погіршується їхня якість чи встановлюється обмежений режим їхнього використання за цільовим призначенням.

Приписами частини 5 ст. 207 Земельного кодексу України унормовано, що втрати сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва визначаються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 року №1279 "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню", відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей, не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом - у міру їх фактичного надання.

Статтею 208 Земельного кодексу України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва.

Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва (правовий висновок з урахуванням позиції, висвітленої у постанові ВСУ від 22 жовтня 2013 року у справі № 21-313а13).

Відповідно до ч. 1 ст. 209 Земельного кодексу України передбачено, що втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, зумовлені вилученням сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, підлягають відшкодуванню і зараховуються до відповідних бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, кошти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва належать до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів та зараховуються у розмірі: 100 відсотків - до бюджетів міст Києва та Севастополя, 25 відсотків - до бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, 75 відсотків - до бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, 15 відсотків - до районних бюджетів, 60 відсотків - до бюджетів міст районного значення, селищ і сіл.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з 24.09.2016 (дата затвердження проекту) по 24.02.2017 (дата подачі позову) оплату відшкодування витрат сільськогосподарського виробництва за відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі для будівництва та обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування не здійснив.

Таким чином, станом на момент звернення прокурора до суду зобов'язання відповідача по оплаті нарахованих втрат сільськогосподарського виробництва склали 48434,00 грн, доказом чого є розрахунок вартості втрат сільськогосподарського виробництва (а. с. 56, 57), довідка з управління фінансів Малинської районної державної адміністрації від 19.01.2017 вих. № 102/01 (а. с. 61), інформація з Відділу Держземагентства у Малинському районі Житомирської області від 03.02.2017 вих. № 10-6.05-99.2-193/2-17, яка підтверджує заборгованість відповідача по сплаті втрат сільськогосподарського виробництва (а. с. 63) та інші матеріали справи.

Водночас, судом встановлено, що під час розгляду справи 15.03.2017 в рахунок часткової сплати втрат відповідачем було оплачено згідно з квитанції № 19 від 15.03.2017 (а. с. 80) 6000,00 грн заявленої до стягнення суми боргу, яка враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягає розподіленню до спеціального фонду місцевих бюджетів у наступних розмірах: 1500,00 грн на користь Житомирської обласної ради, 900,00 грн на користь Малинської районної ради та 3600,00 грн на користь Головківської сільської ради.

Оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після звернення прокурора до суду, провадження у справі в частині стягнення 6000,00 грн слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

З огляду на викладене, на момент вирішення спору, залишок невідшкодованих відповідачем втрат сільськогосподарського виробництва склав 42434,00 грн (48434,00 - 6000,00).

Відповідно до статей 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не спорив, доказів сплати втрат сільськогосподарського виробництва у повному обсязі не надав, а наведені ним у наданому до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листі - поясненні від 03.02.2017 доводи щодо неможливості своєчасного погашення заборгованості у зв'язку з сімейними обставинами, не спростовують обґрунтованості заявлених прокурором вимог у даній справі.

Враховуючи викладене, позов є обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи, тому підлягає частковому задоволенню на суму 42434,00 грн втрат сільськогосподарського виробництва, з яких з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь Житомирської обласної ради 10608,50 грн, на користь Малинської районної ради 6365,10 грн та на користь Головківської сільської ради 25460,40 грн. Провадження у справі в частині стягнення 6000,00 грн боргу підлягає припиненню відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору. Клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову залишається судом без розгляду на підставі заяви прокурора від 21.03.2017.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (11642, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Житомирської обласної ради (10014, м. Житомир, Корольовський район, майдан ім. С.П.Корольова, буд. 1, код ЄДРПОУ 13576948), рахунок 33210848700348, отримувач Малинське УК (с. Головки)21110000, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області,МФО 811039, код 37777637 - 10608,50 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (11642, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Малинської районної ради (11601, Житомирська область, Малинський район, м. Малин, площа Соборна, буд. 6А, код ЄДРПОУ 13577103) на рахунок 33210848700348,отримувач Малинське УК (с. Головки)21110000, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області,МФО 811039, код 37777637- 6365,10 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (11642, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Головківської сільської ради (11640, Житомирська область, Малинський район, с. Головки, код ЄДРПОУ 04346698) на рахунок 33210848700348,отримувач Малинське УК (с.Головки)21110000, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області,МФО 811039, код 37777637 - 25460,40 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

5. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (11642, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_2) на користь Прокуратури Житомирської області (розрахунковий рахунок 35215069011049, МФО 820172, ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950) 1600,00 грн судового збору.

6. Припинити провадження у справі в частині стягнення 6000,00 грн втрат сільськогосподарського виробництва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.03.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу 2 (Малинській районній раді) - рек. з повід.