Рішення

від 15.03.2017 по справі 910/20053/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20053/16 15.03.17 р.

За позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Аутодор"

2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет"

про стягнення 92 424,45 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чимич В.П. за довіреністю № 7911-ЮД1 від 04.07.2016 р. ;

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні судді господарського суду міста Києва Андреїшиної І.О. перебувала справа № 910/20053/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Аутодор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет" про стягнення 92 424,45 грн.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/90 від 10.01.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. на лікарняному.

У результаті здійсненого повторного автоматичного розподілу справу передано для розгляду Зеленіній Н.І.

Ухвалою суду від 13.01.2017 р. справу прийнято до свого провадження суддею Зеленіною Н.І., розгляд справи призначено на 30.01.2017 р.

Ухвалою суду від 30.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 22.02.2017 р.

У судове засідання 22.02.2017 р. представники відповідача-1,-2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

У судовому засіданні 22.02.2017 р. представник позивача подав клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.03.2017 р.

У судовому засіданні 15.03.2017 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів у судове засідання вкотре не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, відзивів на позовну заяву та витребуваних судом матеріалів не надали; про дату, час та місце розгляду справи відповідачі повідомлені належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідачів не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув , адресат відсутній і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році , п. 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році , п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України ).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.03.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

12.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (надалі - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оскар Аутодор" (надалі - відповідач-1, Позичальник) укладено Кредитний Договір №BL16204/1 (надалі - Кредитний договір), за умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти в сумі 94 741,06 грн., а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому Договорі (п. 1.1. Договору).

Додатковою угодою №1 від 23.04.2015 р. до Договору сторони встановили, що кінцева дата повернення кредиту - не пізніше 01 лютого 2016 року.

Відповідно до п. 1.3. Договору сторони погодили, що розмір плати за користування кредитом становить: без порушення строків/термінів виконання зобов'язань з 12 лютого 2015 року - 30 % річних; понад строк кредитування (або терміни погашення за Графіком погашення):- з 12 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення; з 01 травня 2015 року - 60% річних.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Приписами статті 1049 Кодексу встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1050 Кодексу, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Як зазначає позивач, він належним чином та у повному обсязі виконав зобов'язання за Договором, надавши відповідачу-1 грошові кошти у повному обсязі, проте відповідач-1 сплату грошових коштів належним чином і у встановлені строки не виконував, внаслідок чого допустив наявність заборгованості перед позивачем за кредитом та відсотками.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п. 6.1. Кредитного договору, сторони погодили, що відповідно до вимог законодавства України (зокрема, статей 525 та 611 Цивільного кодексу України), у випадку настання будь-якої із нижчевказаних обставин та направлення Банком Позичальнику відповідного повідомлення/вимоги вважається, що настав новий термін/строк виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором з дня направлення Банком відповідного повідомлення/вимоги Позичальнику. Обставинами, настання яких (або будь-якої з них) є істотним порушенням умов Договору та/або є підставою для встановлення нового терміну/строку виконання основного зобов'язання (всіх грошових зобов'язань) Позичальника за цим Договором, Сторони вважають: прострочення сплати чергового щомісячного платежу та/або інших грошових зобов'язань Позичальника за договором (зокрема, але не виключно щодо оплати Кредиту (його часин) та/або процентів за користування Кредитом тощо).

07.06.2016 р. позивач направив відповідачу-1 вимогу про дострокове погашення кредиту, яка залишилась без відповіді та виконання.

Як зазначає позивач, розмір заборгованості відповідача-1 станом на час розгляду даної справи становить: сума простроченої заборгованості по кредиту - 74 706,61 грн.; сума простроченої заборгованості по відсоткам - 13 438,77 грн., сума заборгованості по підвищеним відсоткам - 4 279,07 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив його правильність та арифметичну вірність, у зв'язку з чим погоджується із доводами про наявність заборгованості відповідача-1 у розмірі 74 706,61 грн. по кредиту, 13 438,77 грн. - по відсоткам, 4 279,07 грн. - по підвищеним відсоткам.

При цьому, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, 23.04.2015 р. між Банком (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліс Маркет (надалі - відповідач-2, Поручитель) укладено Договір поруки №BL16204-113-1 (надалі - Договір поруки), за умовами якого Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати за невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Оскар Аутдор усіх зобов'язань перед Кредитором, що виникли з кредитного договору № BL16204/1 від 12.02.2015 р., укладеного між кредитором і Позичальником, в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

07.06.2016 р. позивач звернувся до Поручителя з вимогою про виконання зобов'язань відповідача-1 відповідно до умов Договору поруки. Дана вимога залишена відповідачем-2 без відповіді та виконання.

Статтею 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно зі ст. 554 Кодексу, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 ЦК України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора. Поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Відповідно до ст. 559 Кодексу, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачі на неодноразові виклики суду у судові засідання не з'являлись, відзивів на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не надали, доводів та тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростували.

За результатом розгляду даної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача-1 простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 74 706,61 грн., простроченої заборгованості по відсоткам у розмірі 13 438,77 грн., та заборгованості по підвищеним відсоткам розмірі 4 279,07 грн.

Оскільки за укладеним договором поруки №BL16204-113-1 від 23.04.2015 р. відповідач-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю Ліс Маркет несе відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і позивальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Оскар Аутодор", суми заборгованості підлягають солідарному стягненню з відповідача-1 та відповідача-2.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином та у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Аутодор" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 15-А, н/п №15; код ЄДРПОУ 35692520) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліс Маркет" (01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, буд. 28/5, н/п № 43; код ЄДРПОУ 37808811) на користь Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19; код ЄДРПОУ 21133352) 74 706 (сімдесят чотири тисячі сімсот шість) грн. 61 коп. заборгованості по кредиту, 13 438 (тринадцять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 77 коп. простроченої заборгованості по відсоткам, 4 279 (чотири тисячі двісті сімдесят дев'ять) грн. 07 коп. заборгованості по підвищеним відсоткам та 1 386 (одну тисячу триста вісімдесят шість) грн. 37 коп. судового збору.

3. Видати накази після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 20.03.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна