Рішення

від 15.03.2017 по справі 910/184/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017Справа №910/184/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Мегабуд" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ремцентр+" простягнення 11024,27 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачане з'явився від відповідачане з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Мегабуд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремцентр+" 11024,27 грн. за договором на постачання товарів №ТМ-14/15 від 20.03.2015, з яких 5312,60 грн. інфляційних втрат, 1387,05 грн. - 3% річних, 4324,62 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав умови укладеного між сторонами договору на постачання товарів №ТМ-14/15 від 20.03.2015 в частині своєчасного здійснення оплати за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6893/16 від 08.06.2016 було стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 43246,15 грн. Оскільки вищезазначене рішення суду було виконано в повному обсязі тільки 22.12.2016, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та штрафу згідно умов п.6.3 договору. Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за видатковою накладною №ВКМ04358 від 21.11.2015, оскільки остання взагалі не оплачена відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.01.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/184/17, розгляд якої призначено на 08.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та відповідача, неподанням відповідачем витребуваних судом документів, розгляд справи відкладено на 22.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 за клопотанням представника позивача судом продовжено строк розгляду спору у справі №910/184/17 на 15 днів, а у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, а також неподанням ним в повному обсязі витребуваних судом документів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи відкладено на 15.03.2017.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 15.03.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, в судовому засіданні 22.02.2017 позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав. Відповідач був повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

В судовому засіданні 15.03.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю виробнича компанія "Мегабуд" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремцентр+" (покупець, відповідач) було укладено договір постачання товарів №ТМ-14/5 (договір), за умовами якого постачальник зобов'язується впродовж дії цього договору передавати у власність покупцю товари в асортименті (надалі - товар), кількості та за ціною зазначеними в рахунках-фактурах постачальника, а покупець зобов'язується приймати та своєчасно здійснювати оплату отриманого товару на умовах даного договору (п.1.1), покупець проводить оплату отриманого товару не пізніше 7 календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника (п.3.3), при порушенні покупцем строків оплати вказаних в п. 3.3 договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п. 6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій та/або зменшити термін відстрочки платежу (п.6.3).

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6893/16 від 08.06.2016 стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості за договором на постачання товарів №ТМ-14/15 від 20.03.2015 у розмірі 43246,15 грн., 730,34 грн. судового збору. Даним рішенням встановлено, що позивач взяті на себе договірні зобов'язання виконав належним чином, поставив відповідачу товар на загальну суму 93522,80 грн. за видатковими накладними №ВКМ02947 від 28.08.2015 на суму 74884,80 грн., № ВКМ03169 від 11.09.2015 на суму 1848,00 грн., №ВКМ03500 від 03.10.2015 на суму 16790,96 грн., а відповідач свої зобов'язання по оплаті за отриманий товар не виконав, допустивши виникнення заборгованості у розмірі 43246,15 грн., яку було стягнуто з відповідача на користь позивача за вищенаведеним рішенням.

На виконання цього рішення, відповідно до платіжного доручення №6463 від 22.12.2016 остаточне погашення вищевказаної заборгованості здійснено відповідачем в примусовому порядку 22.12.2016.

Крім цього, згідно видаткової накладної №ВКМ04358 від 21.11.2015 позивачем поставлено, а відповідачем було прийнято товар на суму 5397,98 грн.

Як стверджує позивач у позовній заяві, товар, який поставлений за вказаною накладною не оплачений відповідачем взагалі.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду справи №910/6893/16 судом встановлено, що відповідач у визначений договором на постачання товарів №ТМ-14/15 від 20.03.2015 строк свого обов'язку по оплаті отриманого від позивача за видатковими накладними №ВКМ02947 від 28.08.2015 на суму 74884,80 грн., № ВКМ03169 від 11.09.2015 на суму 1848,00 грн., №ВКМ03500 від 03.10.2015 на суму 16790,96 грн. товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Зазначені обставини в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доказування не потребують.

Також, згідно видаткової накладної №ВКМ04358 від 21.11.2015 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 5397,98 грн., однак, як зазначає позивач у позові, відповідач за отриманий товар не оплатив.

Як встановлено судом, оплатити за отриманий за вказаною накладною товар відповідач повинен був не пізніше 7 календарних днів з дати вказаної у видатковій накладній постачальника.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості протягом тривалого терміну та її розмір не спростовано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

У п. 7.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" відзначається, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису ч. 2 ст. 550 Цивільного кодексу України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин ст. 625 Цивільного кодексу України.

Оскільки матеріалами справи підтверджується існування заборгованості відповідача перед позивачем та її погашення відповідачем після спливу тривалого часу, а по видатковій накладній №ВКМ04358 від 21.11.2015 не розрахувався взагалі, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат законними та обґрунтованими.

Судом перевірено належний до сплати розмір 3% річних та інфляційних втрат за періоди, які визначено позивачем з урахуванням дат видаткових накладних, умов договору щодо їх оплати, часткових оплат відповідача, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/6893/16 від 08.06.2016 та вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим розрахунок позивача наведений ним у позовній заяві є вірним, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 1387,05 грн. та 5312,60 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 4324,62 грн. господарський суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.3 укладеного між сторонами договору встановлено, що при порушенні покупцем строків оплати вказаних в п. 3.3 договору на термін понад 30 календарних днів, останній, крім пені передбаченої п. 6.2 договору, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 10% від суми заборгованості. Також постачальник залишає за собою право призупинити відпуск товару до повної оплати попередніх партій та/або зменшити термін відстрочки платежу.

Оскільки судом, зокрема у рішенні Господарського суду міста Києва у справі №910/6893/16 від 08.06.2016, встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленої позивачем на підставі укладеного між сторонами договору продукції більше ніж на 30 календарних днів, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими.

При цьому, сума штрафу розрахована позивачем вірно, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає штраф у розмірі 4324,62 грн.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

При цьому, витрати по сплаті судового збору, виходячи із ставок судового збору, встановлених Законом України "Про судовий збір" в редакції, чинній на момент звернення позивача з даним позовом до суду (29.12.2016) становлять 1378,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремцентр+" (02222, м. Київ, вул. Бальзака, буд. 55, кв. 257, ідентифікаційний код 38735650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії "Мегабуд" (10001, Житомирська обл., місто Житомир, проспект Незалежності, будинок 81-А, ідентифікаційний код 36549008) 3% річних у розмірі 1387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 05 коп., витрати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5312 (п'ять тисяч триста дванадцять) грн. 60 коп., 4324 (чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 62 коп. штрафу та 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.2017

Суддя Ю.М. Смирнова