Постанова

від 21.03.2017 по справі 915/713/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р.Справа № 915/713/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - Одноор В.М., за довіреністю;

Представник Приватного підприємства Земпроект у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року

по справі № 915/713/16

за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області

до Приватного підприємства Земпроект

про зобов'язання виконати договір, внесення змін до договору та стягнення 34 916 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

Служба автомобільних доріг у Миколаївській області (позивач) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Приватного підприємства Земпроект (відповідач), яким просила:

1) зобов'язати відповідача виконати Договір № 42 від 02.06.2015р. шляхом виготовлення документації із землеустрою та здійснення державної реєстрації прав постійного користування земельними ділянками під автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

2) внести зміни в п. 3.1., додаток № 1, додаток № 3 та додаток № 4 діючого між Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та Приватним підприємством Земпроект Договору № 42 від 02.06.2015р. в частині зміни:

- ціни договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн.;

- кількості земельних ділянок з 60 на 33, шляхом укладення додаткової угоди №3 від 30.06.2016 в наданій позивачем редакції.

3) стягнути з відповідача до Державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 34 916 ,00грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01 липня 2016 року матеріали справи № 915/713/16 за позовом Служби автомобільних доріг у Миколаївській області до Приватного підприємства Земпроект про зобов'язання виконати договір, внесення змін до договору та стягнення 34 916 грн. передано до Господарського суду Херсонської області (Том І, а.с. 66-67).

Заявою від 04.08.2016р. № юр-06/1596 позивач відповідно до ст. 22 ГПК України уточнив позовні вимоги за п. 3 прохальної частини позову наступним чином: Визнати укладеною додаткову угоду № 3 до договору від 02.06.2015р. № 42 з додатком № 1 Завдання на виконання робіт , додатком № 3 Протокол погодження договірної ціни та додатком № 4 Кошторис в наданій позивачем редакції (зі зміненими ціною договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількістю земельних ділянок з 60 на 33 земельні ділянки) (Том І, а.с. 235-236).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року по справі № 915/713/16 (суддя Ярошенко В.П.) у позові відмовлено.

Приймаючі рішення в частині виконання зобов'язань суд першої інстанції послався на те, що ці вимоги є неконкретними, тому що проаналізувавши зміст Договору № 42 від 02.06.2015р. з додатковими угодами № 1, 2 та позовні вимоги позивача суд вважає, що зі змісту договору, та позовних вимог позивача не можливо встановити конкретні зобов'язання, які позивач просить виконати відповідача, а тому суд відмовив у їх задоволенні.

Відносно внесення змін до договору суд першої інстанції з урахуванням особливостей даного договору та порушення позивачем порядку внесення змін дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди № 3 до договору від 02.06.2015р. № 42 з додатком № 1 Завдання на виконання робіт , додатком № 3 Протокол погодження договірної ціни та додатком № 4 Кошторис в наданій позивачем редакції (зі зміненими ціною договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількістю земельних ділянок з 60 на 33 земельні ділянки) .

Щодо стягнення штрафних санкцій суд першої інстанції зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача 34 916, 00 грн. штрафних санкцій за договором не на свою користь, а до Державного бюджету України, тобто на користь держави. Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Службою автомобільних доріг у Миколаївській області не доведено права звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах держави.

Не погодившись з рішенням суду , позивач звернувся з апеляційною скаргою , в який просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Сторона зауважує, що відповідно до пропозиції конкурсних торгів та договірних умов, Позивач зобов'язався надати Послуги, вартість яких розрахована виходячи з необхідності виготовлення документації та здійснення реєстрації земельних ділянок в мінімальній кількості 60 шт. Вказана інформація міститься в документації конкурсних торгів, Завданні та Кошторисі.

Разом з цим, фактично Відповідачем надавалися Послуги, виходячи з кількості земельних ділянок у розмірі 33 шт. Вказане є суттєвим порушенням умов Договору № 42 в частині визначеного для виконання об'єму послуг та відповідної ціни цих послуг. При заміні складової для розрахунку Кошторису з 60 на 33 загальна вартість Послуг становитиме 346 473, 47грн.

Апелянт вважає, що Відповідач має намір безпідставно отримати кошти Державного бюджету України в розмірі 150 704, 27грн.

На пропозицію Позивача змінити ціну Договору № 42 та затвердити Кошторис в новій редакції, виходячи з фактичного обсягу надання послуг по оформленню та реєстрації 33 земельних ділянок замість 60 земельних ділянок (претензія від 13.04.2016 №ЮР/742), Відповідач відмовив (відповідь на претензію від 16.05.2016р. №73). Посилаючись на вимоги ст. 651 ЦК України апелянт просить скасувати рішення та задовольнити позов у цієї частині.

Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність конкретизації предмету позову в частині визначення обсягу робіт, які підлягають виконанню апелянт зазначив наступне.

Предметом Договору № 42 є надання послуг Код ДК 016:2010 71.12.1 - послуги інженерні Виготовлення документації із землеустрою, здійснення державної реєстрації прав постійного користування земельними ділянками під автомобільними дорогами загального користування державного значення, в тому числі по лотах: Лот №1 - а/д Н-14 Олександрівка - Кіровоград -Миколаїв . Станом на час розгляду справи частина робіт Відповідачем була виконана. При цьому, результати 3-го етапу робіт не здані Відповідачем Позивачу, що фактично унеможливлювало встановлення конкретного обсягу виконаних робіт. Оскільки виконанню підлягає весь Договір № 42 в комплексі, а не окрема його частина, кінцевим результатом вказаного договору є виготовлення визначеної ним документації та здійснення державної реєстрації відповідних прав.

Однією із позовних вимог, заявлених Позивачем, було прохання стягнути з Відповідача штрафні санкції за порушення умов Договору № 42 в частині прострочення його виконання. Питання щодо стягнення вказаних штрафних санкцій в дохід Державного бюджету України зумовлено тим, що вказаний договір фінансується з бюджету. У випадку зменшення обсягу виконаних робіт, відмови у виконанні робіт чи інше, кошти повертаються на вказаний бюджетний рахунок, так як вони є власністю Держави. Відповідно і штрафні санкції за порушення бюджетного договору підлягають перерахуванню на вказаний рахунок. Служба автомобільних доріг у Миколаївській області, замовляючи певний обсяг робіт та визначаючи підрядника, є державною організацією, яка використовує бюджетні кошти. Таким чином, ставити вимогу щодо стягнення штрафних санкцій за порушення такого виду договору на користь утримання Служби, як-то зазначено судом першої інстанції, Позивач не має права.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 січня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21 лютого 2017 року о 10:15 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2017 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 03 квітня 2017 року та розгляд справи відкладено на 21 березня 2017 року о 10:15 год.

Крім того, вищезазначеною ухвалою апеляційної інстанції від 21.02.2017р. зобов'язано відповідача надати до Одеського апеляційного господарського суду надати в строк до 21 березня 2017 року копії документів доданих до заперечень на позовну заяву від 22.07.2016р., оформлених відповідно до ДСТУ 4163.

Представник Приватного підприємства Земпроект у судове засідання, яке призначене на 21 березня 2017 року, не з'явився, не скористався наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника відповідача.

Представником апелянта заявлене клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів. Але при цьому у клопотанні про залучення матеріалів позивачем не наведено жодної поважної причини ненадання цих документів суду першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, наданими у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17 травня 2011 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України (пункт 9) відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини .

За таких обставин судова колегія відмовила в їх залученні.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла таких висновків.

02.06.2015р. між сторонами укладено договір № 42, відповідно до умов якого (п. 1.1) відповідач зобов'язався надати позивачу послуги Код ДК 016:2010 71.12.1 - послуги інженерні (Виготовлення документації із землеустрою, здійснення державної реєстрації прав постійного користування земельними ділянками під автомобільними дорогами загального користування державного значення, в тому числі по лотах: Лот №1 - а/д Н-14 Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв, а позивач - прийняти і оплатити такі послуги (надалі Послуги).

Пунктами 1.2, 1.3, 1.4 Договору передбачено, що документацією із землеустрою є виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування позивачу; технічні, економічні та інші вимоги визначені завданням на надання послуг, що є невід'ємною частиною Договору (додаток №1); етапи та строки надання послуг - визначаються погодженим сторонами календарним планом надання послуг (додаток №2).

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що договірна ціна послуг складає - 540 593, 84 грн. без ПДВ. Загальна вартість послуг визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (додаток № 3), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на надання послуг (додаток № 4). Відповідно до пропозиції конкурсних торгів та договірних умов, Позивач зобов'язався надати Послуги, вартість яких розрахована виходячи з необхідності виготовлення документації та здійснення реєстрації земельних ділянок в мінімальній кількості 60 шт. Вказана інформація міститься в документації конкурсних торгів, Завданні та Кошторисі.

22.09.2015р. на підставі додаткової угоди № 1 до договору продовжено терміни виконання робіт та у зв'язку з цим додаток № 2 до договору Календарний план викладено в новій редакції.

21.12.2015р. на підставі додаткової угоди № 2 до договору сторони продовжили строк дії договору на 2016р., виклали п. 3.1 Договору в новій редакції:

Договірна ціна послуг складає - 497 177, 74 грн. (чотириста дев'яносто сім тисяч сто сімдесят сім грн. 74 коп.) без ПДВ, в т.ч.

на 2015 рік - 355 463, 86 грн. (Триста п'ятдесят п'ять тисяч чотириста шістдесят три грн. 86 коп.) без ПДВ;

на 2016 рік - 141 713, 88 грн. (Сто сорок одна тисяча сімсот тринадцять грн. 88коп.) без ПДВ.

Загальна вартість послуг визначається згідно з протоколом погодження договірної ціни на надання послуг (додаток №3), що складається на підставі погодженого сторонами кошторису на надання послуг (додаток №4) .

Також додатковою угодою № 2 сторони виклали в новій редакції додаток № 2 до договору Календарний план та додаток № 4 Кошторис .

Положеннями ст.ст. 625, 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; погоджені сторонами умови договору є обов'язковими для виконання ними.

Разом з цим, при виконанні Договору №42 Відповідачем порушено наступні його умови:

І) п.1.3., п.3.1., Додаток №1 до Договору №42.

Послуги, вартість яких розрахована виходячи з необхідності виготовлення документації та здійснення реєстрації земельних ділянок в мінімальній кількості 60 шт.

Судовою колегією встановлено, що відповідачем фактично надавалися Послуги, виходячи з кількості земельних ділянок у розмірі 33 шт.

Вказане є суттєвим порушенням умов Договору №42 в частині визначеного для виконання об'єму послуг та відповідної ціни цих послуг.

При заміні складової для розрахунку Кошторису з 60 на 33 загальна вартість Послуг становитиме 346 473, 47 грн, виходячи з такого розрахунку.

1) позиція Кошторису № 8 Складання, викреслення кадастрових планів меж земельних ділянок, 60 об'єктів з розрахунку в результаті зміни кількості земельних ділянок з 60 на 33 вартість вказаної послуги зміниться з 20 448, 45 грн. на 11 246, 65 грн.

2) позиція Кошторису № 10 Вирахування загальної площі земельних ділянок, (60 шт.) з розрахунку 60,00х60х0,20х12,8 (де 60 - це кількість земельних ділянок; 12,8 - коефіцієнт, обрахований відповідно до кількості земельних ділянок 60) на 60,00х33х0,20х7,4 (де 33 - це кількість земельних ділянок; 7,4 - коефіцієнт, обрахований відповідно до кількості земельних ділянок 33). Зміна коефіцієнту з 12, 8 на 7, 4 відбулася в зв'язку зі зміною кількості земельних ділянок з 66 на 33. Відповідно до п. 2.6. Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001Р. № 97/298/124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №579/5770 від 10.07.2001Р., К1 вираховується за формулою: К1=1,0+0,2х(кількість ділянок-1). Таким чином, К1=1,0+0,2х(33-1)=7,4. В результаті зміни кількості земельних ділянок - з 60 на 33 вартість вказаної послуги зміниться з 9 216 грн. на 2 930 грн.

3) позиція Кошторису № 11 Вирахування площ контурів земельних ділянок угідь і складання експлікації з розрахунку 130,00х60х6,9 . В результаті зміни кількості земельних ділянок з 60 на 33 вартість вказаної послуги зміниться з 53 820 грн. на 18 018 грн., виходячи з формули 130,0 х33х 4,2. Зміна коефіцієнту з 6,9 на 4,2 відбулася в зв'язку зі зміною кількості земельних ділянок з 66 на 33. Відповідно до п. 2.7. Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001р. № 97/298/124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №579/5770 від 10.07.2001р., К4 вираховується за формулою: К1=1,0+0,2х(кількість ділянок-1).Таким чином, К4=1,0+0,2х (33-1)=4,2.

4) позиція Кошторису № 13 Нанесення на планову основу меж земельних ділянок з розрахунку 135,00х60 (де 60 - це кількість земельних ділянок) на 135,00х33 (де 33 - це кількість земельних ділянок). В результаті зміни кількості земельних ділянок з 60 на 33 вартість вказаної послуги зміниться з 8 100 грн. на 4 455 грн.

5) позиція Кошторису № 14 Землевпорядні роботи з оформлення документів на право постійного користування земельними ділянками, 14 об'єктів, 60 ділянок, 82км з розрахунку 853,50х14х2,87х1,9 (де 60 - це кількість земельних ділянок) на 853,5х14х2 (де 33 - це кількість земельних ділянок). В результаті зміни кількості земельних ділянок з 60 на 33 коефіцієнт К7 з 2,87 зміниться на 2,3, а вартість вказаної послуги зміниться з 65 157, 89 грн. на 27 482, 70 грн.

6) позиція Кошторису № 15 Оформлення планів для ведення державного земельного кадастру, 14 об'єктів К8 з розміру 1,59 на 1,13.

Зміна коефіцієнту з 1,59 на 1,13 відбулася в зв'язку зі зміною кількості земельних ділянок з 66 на 33. Відповідно до п. 2.11. Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельним ресурсах, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 15.06.2001р. № 97/298/124.

7 ) позиція Кошторису № 16 вартість послуг з державної реєстрації 60 х 51 гр. = 3060,0 грн. 33х51 грн. = 1 683 грн.

8) позиція Кошторису № 16 отримання витягу з державного реєстру прав 120 грн. х60= 7200 грн. При наявності 33 кількості земельних ділянок фактична послуга становить 120 х 33= 3 960 грн.

Таким чином виходячи із виготовлення документації по 33 земельним ділянкам кошторис на здійснення цих робіт значно зменшується.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В даному випадку Відповідач суттєво порушив умови Договору № 42 в частині зменшення обсягу наданих Послуг, внаслідок чого існує реальна загроза безпідставного витрачання державних коштів. У зв'язку з таким доводи позивача є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо внесення змін до умов договору та внаслідок цього визнання укладеною додаткової угоди №3 до Договору № 42 від 02.06.2015р. з додатками № 1, № 3, та № 4 в наданої позивачем редакції зі зміненою ціною Договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількістю земельних ділянок з 60 на 33.

При цьому судова колегія не погоджується з висновками суду щодо недотримання позивачем встановленого законодавством порядку внесення змін до договору, оскільки Позивач надсилав Відповідачу пропозиції щодо зміни ціни договору (претензія від 13.04.2016 №ЮР/742), які були відхилені Відповідачем (лист від 16.05.2016р. № 73). Вказані документи в повному обсязі надано Позивачем до суду першої інстанції.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до ст. 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина 4 ст. 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, надсилання пропозицій про внесення змін до Договору № 42 є виключно правом, а не обов'язком сторони договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013р. №914/41 8/ 13-г.

Оскільки рішення суду першої інстанції суперечить нормам матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду в цієї частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення та задоволення позовних вимог в частині визнання укладеною додаткової угоди № 3 до договору від 02.06.2015р. № 42 з додатком № 1 Завдання на виконання робіт , додатком № 3 Протокол погодження договірної ціни та додатком № 4 Кошторис в наданій позивачем редакції (зі зміненими ціною договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількістю земельних ділянок з 60 на 33 земельні ділянки) .

Відносно доводів апеляційної скарги щодо зобов'язань виконати умови договору, судова колегія вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Позивачем заявлені вимоги про зобов'язання відповідача виконати Договір № 42 від 02.06.2015р. шляхом виготовлення документації із землеустрою та здійснення державної реєстрації прав постійного користування земельними ділянками під автомобільною дорогою загального користування державного значення Н-14 Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв протягом 1 (одного) місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням в даній справі.

Однак, позивач не заперечує того, що відповідач частково виконав зобов'язання за договором № 42 від 02.06.2016р., крім того матеріали справи свідчать про зменшення обсягу виконаних робіт. Позивач не наполягає на виконанні обсягу робіт, зазначеному у договорі, а вимагає зменшити ціну договору з урахуванням фактично виконаних робіт. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зі змісту договору, та позовних вимог позивача не можливо встановити конкретні зобов'язання, які позивач просить зобов'язати виконати відповідача, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у їх задоволенні.

У судовому засіданні в апеляційної інстанції позивачем зазначено, що обсяг виконаних робіт повинен визначатись у протоколі розбіжностей від 28 грудня 2016 року, який апелянт безпідставно просив залучити до матеріалів справи. При цьому, посилаючись на обов'язки відповідача виконати умови протоколу розбіжностей позивач фактично увійшов за межи позовних вимог, заявляючи, що відповідач повинен виконати певні дії: надати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з оригіналами певних документів по 17 позиціях. Зазначені вимоги судова колегія розцінює як такі, що не були предметом дослідження судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України в апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин судова колегія не приймає уточнення позивача у даній частині позовних вимог та залишає судове рішення у цієї частині без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача до Державного бюджету України штрафні санкції у розмірі 34 916 грн., то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору № 42 визначено, що за порушення строків, визначених календарним планом виконання послуг стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивачем на підставі п. 7.2 Договору нараховано 34 916 грн. штрафних санкцій, з яких - 19 320, 48 грн. пеня та 15 596, 19 грн. штрафу. Позивач просить стягнути з відповідача 34 916 грн. штрафних санкцій не на свою користь, а до Державного бюджету України, тобто на користь держави.

Державний бюджет України - це 1) централізований фонд коштів держави ; 2) план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади України протягом бюджетного періоду. (З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції).

Позивач просить стягнути штрафні санкції на підставі п. 7.2 Договору від 02.06.2015р. № 42, який укладено між двома сторонами (позивачем та відповідачем), які є юридичними особами - Службою автомобільних доріг у Миколаївській області та Приватним підприємством Земпроект .

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Господарським процесуальним кодексом України не передбачено права однієї особи звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах іншої особи.

Службою автомобільних доріг у Миколаївській області не доведено права звертатися до господарського суду з позовними вимогами в інтересах держави.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції у цієї частині.

Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, оскільки жодним чином не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Тому рішення суду у цієї частині залишається без змін.

Відповідно до частини 2 ст. 49 ГПК України судова колегія покладає усі судові витрати на відповідача незважаючи на часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, якій порушив умови договору. Тому з відповідача на користь позивача стягується 10 059, 49 грн. судового збору за подання позовної заяви, касаційної скарги та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Миколаївської області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 19 вересня 2016 року по справі № 915/713/16 - частково скасувати в частині відмови внесення змін до договору. В решті судове рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Внести зміни в п. 3.1 Договору № 42 від 02.06.2015р., Додаток № 1, Додаток № 3, Додаток № 4 до Договору № 42 від 02.06.2015р., укладеного між Приватним підприємством Земпроект та Службою автомобільних доріг у Миколаївської області в частині зміни ціни договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількості земельних ділянок з 60 на 33, визнавши укладеною додаткову угоду № 3 до договору від 02.06.2015р. № 42 з додатком № 1 Завдання на виконання робіт , додатком № 3 Протокол погодження договірної ціни та додатком № 4 Кошторис в наданій позивачем редакції (зі зміненими ціною договору з 497 177, 74 грн. на 396 385, 03 грн. та кількістю земельних ділянок з 60 на 33 земельні ділянки) .

В решті позовних вимог відмовити. .

Стягнути з Приватного підприємства Земпроект (Код ЕДРПОУ 33375712) на користь Служби автомобільних доріг у Миколаївської області (р/р 26004053208398 в МРУ ПАТ Приватбанк МФО 326610) судові витрати у розмірі 10 059, 40 грн. (десять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 40 коп.)

Господарському суду Херсонської області доручити видати наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 23.03.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош

Суддя Н.В. Ліпчанська