Ухвала

від 21.03.2017 по справі 826/5055/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5055/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Літвіної Н.М.

суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.

при секретарі Архіповій Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року про залишення адміністративного позову в частині позовних вимог без розгляду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України та Державної інспекції сільського господарства України у м. Києві, за участю третіх осіб: Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Товариства з обмеженою відповідальністю МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ та Міністерства юстиції України, а також за участю Генеральної прокуратури України, про визнання протиправними дій та рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з позовом до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Державної інспекції сільського господарства України у м. Києві про:

- визнання протиправною та незаконною бездіяльності Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-а) щодо нездійснення контролю за використанням земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва відповідно до її цільового використання - будівництво гіпермаркету;

- визнання протиправною та незаконною бездіяльності Державної інспекції сільського господарства України в м. Києві (03190, м. Київ, вул. Баумана, 9/12) щодо нездійснення контролю за використанням земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва відповідно до її цільового використання - будівництво гіпермаркету;

- зобов'язання Державної інспекції сільського господарства України в м. Києві (03190, м. Київ, вул. Баумана, 9/12) вилучити з користування ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ (код ЄДРПОУ 24249661, м. Київ, б-р Т. Шевченка, 33, поверх 13) земельну ділянку, розміщену на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва внаслідок самовільної зміни цільового призначення земельної ділянки, кадастровий № НОМЕР_1, розташованої на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва;

- визнання протиправними та незаконними дій Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) щодо надання дозволу на початок будівельних робіт на земельній ділянці, розташованій на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі міста Києва;

- зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт від 15 жовтня 2013 року № КВ0831332880639;

- скасування Рішення Київської міської ради № 59/1269 від 12 лютого 2004 року Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею в частині п. 75 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України 26 листопада 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій касаційний суд встановив, що при вирішенні спору суд першої інстанції неправильно застосував вимоги ст. 100 КАС України, в частині позовних вимог про скасування рішення Київської міської ради №59/1269 від 12 лютого 2004 року, а суд апеляційної інстанції на дане порушення уваги не звернув.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року клопотання Київської міської ради та ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про скасування рішення Київської міської ради №59/1269 від 12 лютого 2004 року Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею в частині п. 75 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва - залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач - ОСОБА_2 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу позивача колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Колегія суддів зауважує, що при застосуванні наслідків, передбачених наведеною нормою визначенню підлягає початок перебігу строку звернення до суду, тобто день, з якого особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, і відповідно з якого слід обчислювати строк звернення до суду.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 107 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Київської міської ради № 59/1269, яке було прийняте 12 лютого 2004 року, а до суду остання звернулась у квітні 2014 року, тобто з пропуском встановленого ст. 99 КАС України шестимісячного строку.

При цьому, позивач, з урахуванням вимог ухвали Вищого адміністративного суду України 26 листопада 2014 року, подала до суду клопотання у відповідності до ст. 102 КАС України про поновлення пропущеного строку та просила продовжити строк на звернення до суду з адміністративним позовом.

В обґрунтування клопотання ОСОБА_2 посилалась на те, що їй як члену територіальної громади м. Києва, стало відомо про порушення її прав лише з моменту початку будівельних робіт, які здійснено ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ , а саме з моменту оприлюднення декларації про початок виконання будівельних робіт від 15 жовтня 2013 року № КВ 0831332880639 на початку 2014 року, оскільки з вказаної декларації вбачалася зміна ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ цільового призначення земельної ділянки. До цього часу жодних дій на спірному майданчику з боку ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ не проводилось.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду в частині оскарження рішення Київської міської ради № 59/1269 від 12 лютого 2004 року суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Під час апеляційного розгляду справи представник позивача та представник Генеральної прокуратури України, зазначаючи про порушення судом першої інстанції вимог процесуального права наполягали на тому, що учасниками процесу не надано, а судом не витребувано докази здійснення публікації спірного рішення в Газеті Хрещатик .

Представник апелянта пояснила, що оскаржуване Рішення Київської міської ради № 59/1269 від 12 лютого 2004 року всупереч вимогам Рішення Київської міської ради № 102/262 Про затвердження Регламенту Київської міської ради в новій редакції , не було офіційно опубліковано в Газеті Хрещатик , відповідно у позивача була відсутня можливість дізнатись про порушення своїх прав з моменту відповідної публікації.

Надаючи оцінку вказаним доводам апелянта, колегія суддів виходить з наступного.

Як вже зазначалось вище, відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті суб'єктом владних повноважень поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 04 лютого 1999 року № 138/239 Про порядок набуття чинності та оприлюднення нормативно-правових актів із змінами і доповненнями, внесеними рішенням Київської міської ради від 27 квітня 2000 року № 95/816 вбачається, що Рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації нормативно-правового характеру, які стосуються прав та обов'язків громадян або мають загальний характер, набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення в газеті Хрещатик , якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію. Рішення Київської міської ради та розпорядження виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації ненормативного характеру, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з дня їх прийняття, якщо самими рішеннями та розпорядженнями не встановлено пізніший термін введення їх у дію. При необхідності вони оприлюднюються в газеті Хрещатик . Комітету інформації Київради необхідно забезпечити оприлюднення нормативно-правових актів Київради та виконавчого органу Київради - Київської міської державної адміністрації шляхом випуску спеціального додатка до газети Хрещатик .

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 781/11/13- 10 від 01 червня 2010 року зазначено наступне.

Нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно - правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади,- розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти. Останні стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність, а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата - конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цими актами.

З'ясування цієї обставини має істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні ж акти можуть бути оскаржені лише особами, безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.

Зі змісту вищезазначеного рішення № 59/1269 від 12 лютого 2004 року вбачається, що його правовими наслідками є надання ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та просп. Московського в Оболонському районі м. Києва.

Відповідно, позивач оскаржує саме акт індивідуальної дії, а не нормативно-правовий акт, який стосується прав та інтересів ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ .

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що публікація спірного рішення в спеціально визначених виданнях не була обов'язковою.

Одночасно з матеріалів справи встановлено, що позивач мала можливість дізнатись про наміри ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ забудувати земельну ділянку на перетині просп. Московського та вул. Лайоша Гавро ще в грудні 2005 року, так як про такі наміри оприлюднювалася інформація у різних виданнях, зокрема: 22 грудня 2015 року в Інтернет виданні domik.ua , 30 грудня 2015 року в Інтернет виданні E-NEWS , в номері №1 (29) за січень 2006 року журналу Commercial Property , 24 липня 2008 року в Інтернет виданні Develop project та correspondent.net .

Крім того, 23 липня 2008 року інтернет-версії газети Хрещатик було розміщено інформацію про наміри ТОВ Мезокред Холдінг забудувати земельну ділянку на перетині просп. Московського та вул. Лайоша Гавро, яка була опублікована під назвою Поблизу Йорданського озера в Оболонському районі збудують адміністративно-офісний комплекс (http://www.kreschatic.kiev.ua/news/1216827370.html). Із даного повідомлення слідувало, що Містобудівна рада Києва схвалила обґрунтування місця розташування та визначення параметрів будівництва адміністративно-офісного комплексу з соціально-торговельною інфраструктурою та підземним паркінгом на перетині просп. Московського (в минулому просп. Червоних Козаків) та вул. Лайоша Гавро (Оболонський р-н.), про що повідомила прес-служба Київської міської державної адміністрації.

Також, починаючи з 2007 року ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ , разом із залученими підрядниками, безпосередньо на земельній ділянці на перетині просп. Московського та вул. Лайоша Гавро в Оболонському районі міста Києва здійснювала роботи із підготовки даної земельної ділянки для будівництва про що свідчать наступні правочини: договір № 9/02 на виконання робіт із санітарної очистки території від 09 лютого 2007 року, договір підряду № 16/04 від 16 квітня 2007 року, договір №2-2008 від 12 лютого 2008 року, Договір № PETR-AU-GL-05-13 на інженерно-геологічні роботи для розробки проектно - кошторисної документації від 07 травня 2013 року.

З огляду на зазначені вище обставини вбачається, що починаючи із лютого 2007 року по травень 2013 року на земельній ділянці на перетині просп. Московського та вул. Лайоша Гавро в Оболонському районі міста Києва ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ , спільно із залученими підрядниками, проводилися роботи із підготовки земельної ділянки до безпосередніх будівельних робіт.

Вищенаведене свідчить про те, що позивач ОСОБА_2 мала можливість дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, як вбачається, з матеріалів справи, будь-яких перешкод для того, щоб громадяни, в тому числі і позивач, могли дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені відповідачем та третьою особою не вчинялись.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що з вимог вищезазначеного чинного законодавства випливає, що право позивача не повинно бути пасивним, оскільки остання не була позбавлена можливості з'ясувати обставини та підстави проведення будівельних робіт на спірній земельній ділянці починаючи з лютого 2007 року.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта з приводу того, що рішення Київської міської ради в частині п. 75 прийняте без додержання законодавчих вимог щодо врахування законних інтересів та вимог громадян, оскільки позивач та жителі прилеглих до земельної ділянки будинків не були залучені до обговорення проекту будівництва гіпермаркету та надання відповідної земельної ділянки, яка є зоною відпочинку для городян у довгострокову оренду під спорудження гіпермаркету.

Апелянт стверджує, що відповідно до положень ст. 5 Закону України Про основи містобудування при здійсненні містобудівної діяльності повинні не було забезпечено, зокрема, участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17 лютого 2011 року, № 3038-УІ містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Згідно з ч. 1 ст. 21 цього Закону громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Порядок проведення громадського обговорення врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555 Про затвердження Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні .

В той же час оскаржуваним рішенням передбачалася саме передача земельної ділянки у власність, яка передує і повинна передувати отриманню дозвільної документації щодо ведення будівництва на тій чи іншій земельній ділянці, оскільки рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки є підставою та передумовою для подальшого отримання дозволів на будівництво.

Водночас, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, не передбачена наявність містобудівного обґрунтування в проекті землеустрою.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій документація із землеустрою - це затвердженні в установленому порядку текстові графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів, тощо.

Також слід зазначити, що Виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) було видано розпорядження № 65 від 18 квітня 2008 року Про надання товариству з обмеженою відповідальністю МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ дозволу на проектування та будівництво адміністративно-офісного комплексу з соціально-торговельною інфраструктурою та підземним паркінгом на перетині просп. Московського та вул. Лайоша Тавро у Оболонському районі .

Даним розпорядженням було зобов'язано ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ : одержати вихідні дані на проектування об'єкта; розробити, погодити та затвердити в установленому порядку проектно- кошторисну документацію; після розробки, погодження та затвердження в установленому порядку проектно - кошторисної документації до початку будівництва вирішити питання щодо пайової участі відповідно до рішення Київської міської ради від 27 лютого 2003 року № 271/431 Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (із змінами і доповненнями); одержати в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві дозвіл на виконання будівельних робіт та в Головному управлінні контролю за благоустроєм міста Києва ордер на виконання робіт після виконання підпункту 2.3 цього пункту.

Згідно з ст. 18 Закону України Про планування та забудову територій при здійсненні планування і забудови території на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади на територіях, необхідних для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту. При здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або користування земельних ділянок, а також безпечного функціонування об'єктів нерухомості.

Проте, вищенаведена норма закону не встановлює обов'язку безпосередньо обговорювати з громадськістю питання щодо відведення тієї чи іншої земельної ділянки.

Відповідно, позивачем помилково зроблено висновок щодо того, що про порушення своїх прав вона могла дізнатись безпосередньо під час громадських обговорень, які не відбувались.

Вказані вище обставини в сукупності свідчать про те, що ОСОБА_2 пропущено строк звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішення Київської міської ради №59/1269 від 12 лютого 2004 року Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею в частині п. 75 щодо затвердження проекту відведення земельної ділянки ТОВ МЕЗОКРЕД ХОЛДІНГ для будівництва, експлуатації та обслуговування гіпермаркету на перетині вулиці Лайоша Гавро та проспекту Московського в Оболонському районі м. Києва.

В клопотанні ОСОБА_2 не було наведено доводів, які б свідчили про існування поважних обставин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів наявності непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення позивача до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відтак, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є, на думку колегії суддів, поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Частиною 1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на викладене, відсутні правові підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення , а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 листопада 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Ганечко О.М.

Коротких А.Ю.

Повний текст ухвали виготовлено 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Ганечко О.М.

Коротких А. Ю.