Постанова

від 22.03.2017 по справі 805/4223/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Хохленков О.В.

Суддя-доповідач - Геращенко Ігор Володимирович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року справа №805/4223/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4223/15-а за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року № 164-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12 670,71 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08 вересня 2015 року ОСОБА_2 (далі - позивач, платник податків) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року № 164-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12 670,71 грн. (а.с.4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року адміністративний позов задоволений повністю, скасоване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу від 05 травня 2015 року № 164-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12 670,71 грн. (а.с.76-77).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не враховано, що на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення договір оренди земельної ділянки був чинним. (а.с.111-112).

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, із заявою про участь у розгляді справи не звертались.

За нормами статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться на обліку в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, як платник податку з орендної плати з фізичних осіб.

Відповідач - Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Між Маріупольською міською радою та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки від 12 червня 2009 року, за умовами пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 3.1 яких передбачено надання в оренду орендодавцям земельної ділянки, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 0,1313 га під адміністративну будівлю на строк 10 років.

Контролюючий орган 05 травня 2015 року прийняв податкове повідомлення-рішення № 164-15, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12 670,71 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття контролюючим органом спірного податкового повідомлення-рішення, що регулюється нормами Конституції України та Податкового кодексу України.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

За вимогами пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Пунктом 288.3 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

За приписами пункту 288.7 статті 288 та пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку (орендної плати) проводиться контролюючим органом, які видають платникові податку до 1 липня поточного року податкове повідомлення рішення про внесення податку.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 та пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення рішення.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункт в частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з статтею 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 Податкового кодексу України.

За приписами статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до пункту 286.5 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

За вимогами пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що договором дарування від 27 грудня 2011 року № 2774, який був укладений між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_6 щодо дарування 67/2000 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_2 визначено що дарувальники передали у рівних частках кожний у власність обдарованого ОСОБА_6 ці 67/200 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_2 (а.с.12-14,66-68).

Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до заяви позивачки від 31 березня 2015 року остання повідомила відповідні уповноважені органи про те що вона відмовляється від права користування земельною ділянкою загальною площею 0,1313 га кадастровий номер 1412300000:03:005:0001, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 у зв'язку з переходом права власності на 67/200 частини нежитлової будівлі АДРЕСА_2 до ОСОБА_6 (а.с.20).

21 квітня 2015 року позивачка звернулася до міського голови м. Маріуполя із заявою про припинення Договору оренди земельної ділянки від 12 червня 2009 року шляхом його розірвання (а.с.21-22).

Листом від 26 травня 2015 року № 16-276-03 заступник міського голови м. Маріуполя повідомив позивача про необхідність звернення до центру адміністративних послуг Діалог Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради з клопотанням про поділ земельної ділянки (а.с.23).

Рішенням Іллічівського районного суду м.Маріуполя від 02 жовтня 2015 року по цивільній справі № 263/9695/15-а договір оренди земельної ділянки від 12 червня 2009 року укладеним між Маріупольської міською радою та громадянами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було розірвано (а.с.50-53, 69-71).

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно до частин 1,2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вимогами абзацу другого пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 01 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на земельну ділянку. Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним), що передбачено абзацом четвертим пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України.

Проте, як вбачається з матеріалів справи позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою з приводу прийняття нового податкового повідомлення - рішення та скасування спірного з приводу відбувшихся вищенаведених змін, що призвело до того, що контролюючим органом не були виконанні наведені вимоги абзацу четвертого пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України та відповідно, не приймалось нове податкове повідомлення-рішення.

З системного аналізу наведених норм права, наявних обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що податковий орган, приймаючи 05 травня 2015 року спірне податкове повідомлення - рішення № 164-15 форми Ф діяв в межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, що було доведено в ході судового розгляду зазначеної справи.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, у зв'язку з чим постанова Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4223/15-а підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувану постанову прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 163, 184, 185, 186, 195,197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4223/15-а - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 805/4223/15-а за позовом ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року № 164-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12 670,71 грн. - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року № 164-15 щодо визначення суми податкового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 12670,71 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова