Постанова

від 01.03.2017 по справі 820/6351/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 березня 2017 р. № 820/6351/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

при секретарі судового засідання - Самігулліній К.В.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вера" до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", Відділ Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вера", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції Харківської області Рогач Максима Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12106385 від 02.04.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, номер запису про інше речове право: НОМЕР_2 за договором оренди землі №356 від 20.07.202 року укладеним між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (код за ЄДРПОУ 00851146); судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що державним реєстратором Реєстрацйної служби Кегичівського районного управління юстиції Харківської області Рогачем Максимом Миколайовичем безпідставно проведено державну реєстрацію прав та їх обтяжень на право оренди земельної ділянки, яке виникло на підставі договору оренди землі №356 від 20.07.202 року, укладеного між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія", так як, відповідачем повторно зареєстроване право та обтяження такого права вже на зареєстровану земельну ділянку.

Представник позивача прибув у судове засідання, підтримав доводи позовної заяви та просив суд прийняти рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідачі - Кегичівська районна державна адміністрація Харківської області та Сектор державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, у судове засідання повноважних представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України. Надіслали на адресу суду клопотання, в якому вказали, що ні Кегичівська РДА, ні Сектор державної реєстрації Кегичівської РДА не є правонаступниками Реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції, отже не відповідають за порушення, допущені державними реєстраторами вказаної Реєстраційної служби, також просили суд розглядати справу за наявними в матеріалах справи доказами без участі представників, у вирішенні справи по суті покладаються на розсуд суду. (а.с.71-72).

Треті особи у судове засідання повноважних представників не направили, про дату, час і місце судового засідання повідомлені судом належним чином. в порядку, передбаченому ст.33-35 КАС України.(а.с.106-110).

Представник Відділу Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що у вирішенні справи покладається на розсуд суду. (а.с.111).

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вера", згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №164742 пройшов процедуру державної реєстрації в якості суб'єкта господарювання - юридичної особи 20.12.2002 р. за №14611200000000066, код ЄДРПОУ - 32081049. (а.с.10).

Основними видами діяльності підприємства за КВЕД-2010 є: отримання прибутку шляхом вирощування сільськогосподарської продукції, її переробки, реалізації та інших видів діяльності (а.с. 11).

За матеріалами справи судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вера" та гр. ОСОБА_4 01.04.2009 року укладено договір оренди земельної ділянки №25/25-11-10 (а.с. 12-13), зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України про що у державному кадастрі земель вчинено запис від 25.11.2010 р. №041069600574.

За умовами вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Вовківської сільської ради Кегичівського району Харківської області, що належить орендодавцеві на підставі Державного акту про право власності на землю серії НОМЕР_3, виданого радою народних депутатів Кегичівської райдержадміністрації 17.07.2002 року (а.с. 18). В оренду передається земельна ділянка площею 4,53 га., кадастровий номер НОМЕР_1, про що складено акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 15).

Згідно п.8 вказаного договору строк дії договору 10 (десять) років.

За час дії договору оренди, у зв'язку зі смертю гр.ОСОБА_4, право власності на земельну ділянку перейшло до його спадкоємця гр. ОСОБА_2.

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Отже, новий власник земельної ділянки набув усіх прав та обов'язків за договором оренди земельної ділянки, а саме: гр. ОСОБА_2 за договором укладеним між ТОВ "Вера" та гр. ОСОБА_4, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру" при Державному комітеті України по земельним ресурсам України про що у державному кадастрі земель вчинено запис від 25.11.2010р. №041069600574.

Однак, незважаючи на факт переходу права власності до нового власника, при цьому, договір оренди зберігав за собою чинність, разом з тим 20.07.2012 року ОСОБА_2 укладено договір оренди тієї ж земельної ділянки з сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" ( код ЄДРПОУ 00851146).

Після чого, вказаний договір поданий до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції Харківської області Рогачем Максимом Миколайовичем на підставі, якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №12106385 від 02.04.2014 року, та вчинено відповідний запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, інше речове право.

Вирішуючи спір суд відзначає, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17.10.2013 року "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 182 Цивільного Кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова в державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно із ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) це єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Положеннями ч. 1, 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пункт 1 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає обов'язок державного реєстратора під час розгляду заяви про реєстрацію встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Орган державної реєстрації прав, державні реєстратори зобов'язані надати до відома заявників інформацію про необхідний перелік документів для здійснення державної реєстрації прав.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно до ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Підстави для відмови в державній реєстрації перелічені в статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону: 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 р.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів щодо звернення останнього з відповідним запитом про наявність або відсутність зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок до Відділу Держземагенства (Держгеокадастру) у Кегичівському районі Харківської області як до органу, який здійснював таку реєстрацію до 01.01.2013 р.

Таким чином, суд доходить висновку, що державний реєстратор приймаючи спірні рішення мав всі підстави для відмови в реєстрації прав та їх обтяжень на земельні ділянки на праві оренди земельних ділянок, оскільки Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" подало ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за позивачем на підставі та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-ІV від 01.07.2004 року, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, для внесення запису про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно необхідно відповідне судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вера" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вера" до Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Сектору державної реєстрації Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи: ОСОБА_2, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія", Відділ Держгеокадастру у Кегичівському районі Харківської області про скасування рішення, - задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Кегичівського районного управління юстиції Харківської області Рогач Максима Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12106385 від 02.04.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, номер запису про інше речове право: НОМЕР_2 за договором оренди землі №356 від 20.07.2012 року укладеним між ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (код за ЄДРПОУ 00851146).

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений 06 березня 2017 року.

Суддя О.В. Панченко