Ухвала

від 23.03.2017 по справі 809/1602/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р. Справа № 876/2274/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Мацьків М. С.;

прокурора - Цинайко Н. І.;

представника відповідача - Перепічки Н. І.;

представника третьої особи - Головенка Т. Я.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради та приватного акціонерного товариства Івано-Франківська харчосмакова фабрика на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року в справі за позовом керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури до Івано-Франківської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство Івано-Франківська харчосмакова фабрика про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2016 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву керівника Івано-Франківської місцевої прокуратури до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення 6 сесії 7 скликання Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08 липня 2016 року 9 (в частині п. 11 додатку 1) про надання дозволу приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,1244 га, що знаходиться по вул. Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську для реконструкції виробничих будівель і споруд під багатоквартирне житлове будівництво.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що оскаржувана частина рішення відповідача є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки порушує вимоги статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

08 грудня 2016 року ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду до участі в даній справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватне акціонерне товариство Івано-Франківська харчосмакова фабрика (далі - ПАТ Івано-Франківська харчосмакова фабрика ).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення шостої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради за № 220-6 від 08 липня 2016 в частині пункту 11 додатку № 1 Про надання дозволу приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,1244 га, що знаходиться на вулиці Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську для реконструкції виробничих будівель і споруд під багатоквартирне житлове будівництво .

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Івано-Франківською міської радою та третьою особою - приватним акціонерним товариством Івано-Франківська харчосмакова фабрика подано апеляційні скарги, в яких висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Івано-Франківської міської ради вказано, що рішення відповідача в оскаржувані частині прийнято в межах власних повноважень, згідно вимог чинного законодавства та на підставі подання третьої особи, до якого долучено передбачений законодавством необхідний перелік документів. Вказано, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою є одним із етапів встановленої процедури відведення земельної ділянки, однак не є фактом її надання у власність чи користування та не створює у відповідача обов'язку затвердити виготовлений проект відведення земельної ділянки.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги приватного акціонерного товариства Івано-Франківська харчосмакова фабрика вказано, що рішення відповідача в оскаржуваній частині є правомірним, відповідає вимогам чинного законодавства. Також зазначено, що відведення земельної ділянки спрямоване на впорядкування відносин, що виникли з приводу її оренди третьою особою, а на вказаній земельній ділянці знаходяться адміністративно-виробничі будівлі, належні третій особі.

Представник відповідача та представник третьої особи, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг підтримали та просять такі задовольнити.

Прокурор, у судовому засіданні, вимоги апеляційних скарг заперечила та просить в задоволенні таких відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника третьої особи, пояснення прокурора, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їхнього задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що пунктом 11 додатку № 1 рішенням шостої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08 липня 2016 року надано дозвіл приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,1244 га, що знаходиться на вулиці Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську для реконструкції виробничих будівель і споруд під багатоквартирне житлове будівництво (а.с.31-40).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Статтею 122 Земельного кодексу України визначені повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, відповідно до частини 1 якої сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлений статтею 123 Земельного кодексу України.

Зокрема, як передбачено частинами 1-3 статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр , право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті а частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Відтак, надання приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки рішенням відповідача за № 220-6 від 08 липня 2016 в оскаржуваній частині є необхідною умовою для прийняття відповідачем рішення про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення, а тому твердження відповідача про вичерпність дії оскаржуваної частини рішення та відсутності породження ним будь-яких публічно-правових наслідків суперечить вказаним нормам.

Колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції вірно зазначено про те, що рішення Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08 липня 2016 року в оскаржуваній частині є рішенням суб'єкта владних повноважень, спрямоване на реалізацію таких повноважень цього суб'єкта, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, регулює правовідносини щодо передачі земельних ділянок у користування у відповідності до статті 123 Земельного кодексу України, породжує та змінює права і обов'язки учасників цих публічно-правових правовідносин, а тому є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та повинно відповідати вимогам, встановленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтями 38, 39 Земельного кодексу України передбачено, що до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності визначає стаття 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Так, відповідно до частини 2 та 3 статті 24 вказаного Закону забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства. Зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Встановлено, що згідно з відомостями державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) по Івано-Франківській міській раді щодо цільового використання земельної ділянки, площею 3,6898 га, що знаходиться по вул. Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську, то за основним цільовим призначенням вказані землі на момент прийняття оскаржуваного рішення та розгляду справи судом належать до земель промисловості (а.с.152-154).

У відповідності до частини 1 статті 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Відтак, надання пунктом 11 додатку № 1 рішення Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08 липня 2016 року приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,1244 га, що знаходиться на вулиці Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську для реконструкції виробничих будівель і споруд під багатоквартирне житлове будівництво є таким, що вчинено всупереч вимогам статті 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Судом першої інстанції також вірно не взято до уваги посилання Івано-Франківської міської ради на ту обставину, що цільове призначення земельної ділянки, зазначеної в оскаржуваній частині рішення відповідає рішенню Івано-Франківської міської ради Про затвердження детального плату території (уточнення положень діючого генерального плану м. Івано-Франківська) в межах вулиць Крайківського-Макогона-Промислова в м. Івано-Франківську № 207-6 від 08 липня 2016 року, оскільки вказане рішення не змінює цільового призначення вказаної земельної ділянки, встановленої генеральним планом забудови міста Івано-Франківська та облікованої згідно державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма № 6-зем) по Івано-Франківській міській раді, а його правомірність є предметом розгляду в адміністративній справі № 809/964/16.

Колегія суддів також зазначає, що твердження ПАТ Івано-Франківська харчосмакова фабрика про вчинення всіх дій з метою впорядкування наявних земельних відносин не відповідають встановленим обставинам та матеріалам справи, оскільки наявні відносини виникли з приводу оренди земельної ділянки для обслуговування виробничих будівель і споруд, а вчинені дії третьої особи свідчать про реалізацію прав на виділення земельної ділянки для здійснення житлової забудови (а.с.24-26, 30, 41-55, 162-170).

З огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів констатує, що рішення шостої сесії сьомого демократичного скликання Івано-Франківської міської ради № 220-6 від 08 липня 2016 року в частині пункту 11 додатку № 1 Про надання дозволу приватному акціонерному товариству Івано-Франківська харчосмакова фабрика на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 3,1244 га, що знаходиться на вулиці Крайківського, 1 в м. Івано-Франківську для реконструкції виробничих будівель і споруд під багатоквартирне житлове будівництво - не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Порядок повернення судового збору врегульовано статтею 7 Закону України Про судовий збір згідно частини 1 якої, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

20 березня 2017 року Львівським апеляційним адміністративним судом отримано клопотання Івано-Франківської міської ради про повернення помилково сплаченого судового збору згідно платіжного доручення № 53 від 01 лютого 2017 року.

Встановлено, що при подачі апеляційної скарги Івано-Франківською міською радою було сплачено судовий збір у розмірі 3520,00 грн. згідно платіжного доручення № 13 від 20 січня 2017 року, відтак суд апеляційної інстанції визнає, що судовий збір у розмірі 3031,60 грн., сплачений згідно платіжного доручення № 53 від 01 лютого 2017 року є надміру сплаченим судовим збором та підлягає поверненню апелянту - Івано-Франківській міській раді.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради та приватного акціонерного товариства Івано-Франківська харчосмакова фабрика - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2017 року в справі № 809/1602/16 - без змін.

Повернути Івано-Франківській міській раді (код ЄДРПОУ 33644700) надміру сплачений судовий збір у розмірі 3031,60 грн (три тисячі тридцять одна гривня шістдесят копійок) згідно платіжного доручення № 53 від 01 лютого 2017 року, який було перераховано на розрахунковий рахунок 31219206781004, отримувач коштів УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573, код банку отримувача 825014, банк отримувача ГУДКСУ у Львівській області, призначення платежу 101:04054346:0318600:2800: Судовий збір за подання апеляційної скарги по справі 809/1602/16 Львівський апеляційний адміністративний суд .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: І. О. Яворський

Р. В. Кухтей

Ухвалу складено в повному обсязі 24 березня 2017 року.