Рішення

від 21.03.2017 по справі 903/198/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 березня 2017 р. Справа № 903/198/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії

до відповідача Волинського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України

про стягнення 20940грн. 64коп.

Суддя Слободян О.Г.

Представники :

від позивача: Руденко К.В.- представник, довіреність від 30.12.2016р.

від відповідача: Кузьмик І.Т.- представник, довіреність від 17.03.2017р., Сліпчук О.О.- представник, довіреність від 17.03.2017р., Стельмащук О.Р.- керівник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.22 ГПК України.

Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.

В судовому засіданні відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: позивач - ПАТ "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача - Волинського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України 20940грн. 64коп., з них 16811грн. 56коп. заборгованості за активну електроенергію та 2751грн. 14коп. пені на підставі договору про постачання електричної енергії №529-1048000 від 26.06.2006р., а також 1149грн. 83коп. інфляційних втрат та 228грн. 11коп.- 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст. 625 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно укладеного договору про постачання електричної енергії №529-1048000 від 26.06.2006р., відповідач зобов'язався оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 „Порядок розрахунків" та №3 „Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії". Відповідач несвоєчасно оплачував спожиту за період з жовтня 2014р. по лютий 2017р. електричну енергію, внаслідок чого станом на 04.02.2017р. утворилась заборгованість за активну електричну енергію в сумі 16811грн. 56коп. Також, за порушення умов договору та приписів чинного законодавства відповідачу нараховано 2751грн. 14коп. пені, 1149грн. 83коп. інфляційних втрат та 228грн. 11коп.- 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні та у відзиві (вх. №01-54/3098/17 від 21.03.2017р.) визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу за активну енергію в сумі 16811грн. 56коп. Зазначає, що Волинський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Паспорт бюджетної програми, за яким органи державної казначейської служби здійснюють платежі (наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2002 М91098 Про паспорти бюджетних програм ), головним розпорядником коштів - Міністерством соціальної політики не затверджений, саме тому тимчасово припинено фінансування Центру. Станом на 09 березня 2017 року залишок коштів на рахунку відповідача по КЕКВ 2273 Оплата електроенергії складає - 34050,00 гривень (копія виписки додається). Однак в міру своїх повноважень відповідач тимчасово не може здійснювати будь-які фінансові операції.

Також зазначає, що пеня в розмірі 2751.14 грн., яку позивач нараховує на заборгованість з періоду жовтня 2014 року по лютий 2017 року, є необгрунтованою. Станом на 01 січня 2017 року відповідачем погашено всі боргові зобов'язання за спожиту електричну енергію у попередніх роках (2014-2016 роки) , а позивач вимагає сплатити пеню за заборгованість, яка відсутня.

Водночас, представником відповідача подано заяву (вх №01-66/48/17 від 21.03.2017р.), в якій останній просить застосувати позовну давність щодо стягнення пені та максимально зменшити її розмір.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

26 червня 2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії №529-1048000.

В розділі 2 Договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.2.2.3. договору Волинський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України зобов'язувався оплачувати Луцькій міській філії ВАТ „Волиньобленерго" вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 „Порядок розрахунків" та №3 „Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії". Отже, відносини між Позивачем і Відповідачем грунтуються на умовах Договору і будуються, в першу чергу, на умовах 100-відсоткової оплати обсягів споживання електроенергії.

Оплата електричної енергії та інших платежів, спираючись на п.8.1. договору, здійснюється споживачем самостійно шляхом перерахування коштів на відповідні розрахункові рахунки постачальника електричної енергії в терміни визначені додатком №2 „Порядок розрахунків". А п.2. додатку 2 договору визначено, що рахунок на оплату електричної енергії має бути оплачений протягом 3-х операційних днів від дня отримання відповідачем рахунку.

Аналогічно це підтверджується п.8.5. Договору: остаточний розрахунок по всім платежам згідно цього Договору проводиться протягом трьох операційних (банківських) днів з дня отримання рахунків.

Позивач виконував умови договору та відповідно до п.2.1. договору постачав відповідачу електроенергію в період з жовтня 2014р. по лютий 2017р. за тарифами, встановленими Національною комісією з питань регулювання електроенергетики.

Відповідач невчасно оплачував спожиту за цей період електричну енергію, чим порушив умови договору.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог статті 530 Цивільного Кодексу України, зобов'язання повинно бути виконане у встановлений в договорі строк.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 16811грн. 56коп., не погашена, не спростована відповідачем, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами пункту 4.2.1 договору №529-1048000 від 26 червня 2006 року, з врахуванням вимог статті 231, пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 258 Цивільного Кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №2 Порядок розрахунків , споживач оплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті електричної енергії відповідачу, згідно розрахунків позивача, нараховано 2751грн. 14коп. пені за період з 04.11.2014р. по 21.02.2017р., яка є підставною.

Відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимоги щодо стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Позовна давність - це встановлений законом строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).

Частина 5 статті 261 ЦК України передбачає, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257, ч.1 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Частиною 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З врахуванням позовної давності, до стягнення підлягає пеня у розмірі 1390грн. 85коп. за період з 01.03.2016р. по 21.02.2017р. В позові в частині стягнення 1360грн. 29коп. пені слід відмовити, в зв'язку з пропуском позовної давності.

Водночас, відповідач звернувся до суду із заявою, в якій просив максимально зменшити розмір пені при стягненні.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до пп.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судом встановлено, що відповідач - Волинський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України є державною установою, яка фінансується за рахунок державного бюджету (5070000 надходження до фонду соціального захисту інвалідів). Паспорт бюджетної програми, за яким органи державної казначейської служби здійснюють платежі (наказ Міністерства фінансів України від 29.12.2002 М91098 Про паспорти бюджетних програм ) головним розпорядником коштів - Міністерством соціальної політики не затверджений, саме тому тимчасово припинено фінансування Центру.

Згідно ч.3 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що Волинський центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів міністерства соціальної політики України є державною установою, що фінансується із держбюджету та наразі перебуває у важкому фінансовому становищі, заборгованість за минулий 2016р. погашена відповідачем самостійно, суд, керуючись ч.3 ст.83 ГПК України, вважає за можливе зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення на 50 % та стягнути з відповідача пеню в розмірі 695грн. 43коп.

Проте, суд не наділений правом самостійно зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат, що підлягають до стягнення, оскільки, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пунктах 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

В зв'язку з простроченням оплати, відповідачу нараховано 228грн. 11коп. 3% річних та 1149грн. 83коп. інфляційних втрат, які є підставними та підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Волинського центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів Міністерства соціальної політики України (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, 6, код ЄДРПОУ 23252081) на користь публічного акціонерного товариства "Волиньобленерго" в особі Луцької міської філії (43021, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Залізнична, 1-б, код ЄДРПОУ 00131512) 18884грн. 93коп. ( з них: 16811грн. 56коп. заборгованості за активну електроенергію, 695грн. 43коп. пені, 228грн. 11коп. - 3% річних, 1149грн. 83коп. інфляційних втрат) , а також 1496грн. 07коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 24.03.2017р.

Суддя О. Г. Слободян