Рішення

від 22.03.2017 по справі 903/119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2017 р. Справа № 903/119/17

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал"

до Приватного підприємства "Аутстафф-2016"

про стягнення 21 120,16 грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

В судовому засіданні 22.03.2017 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: 30.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою вих.№378 від 26.12.2016р., в якій просило стягнути з Приватного підприємства "Норма Д" 24 892,64 грн., в т.ч. 21 297,91грн.-заборгованості за отриманий по видатковим накладним №ММ-0014837 від 25.07.2016р. на суму 3 418,12грн., №ММ-0015498 від 02.08.2016р. на суму 9 032,89грн., №ММ-0015513 від 02.08.2016р. на суму 2 754,18грн., №ММ-0016539 від 15.08.2016р. на суму 1 351,41грн., №ММ-0017127 від 22.08.2016р. на суму 1 671,34грн., №ММ-0017473 від 29.08.2016р. на суму 974,16грн., №ММ-0017474 від 29.08.2016р. на суму 1 451,40грн. та №ММ-0017604 від 30.08.2016р. на суму 644,41грн. згідно договору поставки №ММ-0000199 від 20.07.2016р. товар, 2 067,75грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору, 206,50грн.-3% річних за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) та 1 320,47грн.-суми індексу інфляції за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року (включно) (по кожній накладній окремо) згідно ст. 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2016р. було порушено провадження у справі №904/12496/16, розгляд справи призначено на 24.01.2017р.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017р. матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" до Приватного підприємства "Норма Д" про стягнення 24 892,64 грн. на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України надіслано за підсудністю до господарського суду Волинської області.

Надсилаючи за підсудністю справу, господарський суд Дніпропетровської області посилався на те, що 24.01.2017 cудом було зроблено витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом відповідача - 38850361, що вказаний у договорі укладеному з позивачем 20.07.2016р.

Як вбачається зі спеціального витягу № 1002046776 від 24.01.2017, за вказаним ідентифікаційним кодом зареєстровано Приватне підприємство "Аутстафф-2016", що знаходиться за юридичною адресою: вул. Лесі Українки, буд. 33 А, м. Луцьк, Волинська область. 07.11.2016р. ПП "Норма Д" було змінено найменування, місцезнаходження та інформацію про засновників юридичної особи.

Позовну заяву було подано 30.12.2016. Оскільки, відповідачем було змінено найменування, місцезнаходження до подання позивачем позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області, тому справа № 904/12496/16 підлягає вирішенню господарським судом за місцем знаходження відповідача, тобто господарським судом Волинської області.

06.02.2017р. матеріали справи надійшли до господарського суду Волинської області, справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017р. розподілено судді Бондарєву С.В.

Ухвалою господарського суду Волинської області справу №903/119/17 прийнято до провадження. Справу призначено до розгляду на 22.02.2017р. на 11 год. 00 хв.

14.02.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду, на запит господарського суду Волинської області, від начальника відділу реєстрації бізнесу та дозвільних процедур Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку" Луцької міської ради Маковецького В.М. надійшов до суду лист №6.2-3/337 від 13.02.2017р. (вх.№01-54/1780/17), в якому вказано, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Аутстафф-2016" (код ЄДРПОУ 38850361) зареєстровано за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33А. До 07.11.2016р. дане підприємство мало найменування ПП "Норма Д" та було зареєстроване за адресою: 51921, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 24.

Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2017р. позовні вимоги підтримав та просив суд задоволити їх в повному обсязі.

Крім того, звернувся до суду з заявою б/н від 22.02.2017р. (вх.№01-54/2121/17 від 22.02.2017р.), в якій повідомив суд про неможливість представити суду видаткових накладних №ММ-0017473 від 29.08.2016р. на суму 974,16грн., №ММ-0017474 від 29.08.2016р. на суму 1 451,40грн. та №ММ-0017604 від 30.08.2016р. на суму 644,41грн., у зв'язку з їх втратою.

Відповідач в судове засідання 22.02.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав. Ухвала суду від 07.02.2016р., направлена на адресу ПП "Аутстафф-2016", зазначену у витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33-А, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "відсутність адресата".

Ухвалою суду від 22.02.2017р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку відповідача в судове засідання, неподання ним витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача-додаткові письмові пояснення та докази по справі в підтвердження відпуску товару на зазначену суму; додаткові пояснення щодо нарахувань пені та інфляції в зазначеній сумі; відповідача-пояснення по суті позовних вимог; пояснення та докази щодо зміни найменування та місцезнаходження; статут; докази отримання товару по договору, проплати.

06.03.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача надійшла до суду заява про уточнення позовних вимог вих.№72 від 01.03.2017р. (вх.№01-65/49/17), в якій він зменшив розмір позовних вимог і просив суд стягнути з відповідача 21 120,16грн., в т.ч. 18 227,94грн.-заборгованості за отриманий по видатковим накладним №ММ-0014837 від 25.07.2016р. на суму 3 418,12грн., №ММ-0015498 від 02.08.2016р. на суму 9 032,89грн., №ММ-0015513 від 02.08.2016р. на суму 2 754,18грн., №ММ-0016539 від 15.08.2016р. на суму 1 351,41грн., №ММ-0017127 від 22.08.2016р. на суму 1 671,34грн. згідно договору поставки №ММ-0000199 від 20.07.2016р. товар, 1 579,76грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору, 182,33грн.-3% річних за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) та 1 130,13грн.-суми індексу інфляції за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року (включно) (по кожній накладній окремо) згідно ст. 625 ЦК України.

Позивач в судове засідання 22.03.2017р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду спору, що стверджується підписом його уповноважного представника в повідомленні про відкладення розгляду справи від 22.02.2017р., про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.02.2017р.

Вищий господарський суду України у п. 3.9.1 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначив, що у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Відповідач в судове засідання 22.03.2017р. не з'явився, вимог суду не виконав. Ухвала суду від 07.02.2016р., направлена на адресу ПП "Аутстафф-2016", зазначену у витязі з ЄДР, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33-А, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

Неподання або несвоєчасне подання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Суд, розглянувши в судовому засіданні 22.03.2017р. заяву позивача вих.№72 від 01.03.2017р. (вх.№01-65/49/17 від 06.03.2017р.) про уточнення позовних вимог, зазначає наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити, зібльшити розмір позовних вимог.

Вищий господарський суд України у п. 3.10 постанови пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказав, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судом приймаються заява позивача вих.№72 від 01.03.2017р. (вх.№01-65/49/17) про уточнення позовних вимог, розцінюється як заява про зменшення роозміру позовних вимог, отже має місце нова ціна позову- 21 120,16 грн., з якої і вирішується спір.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, письмові докази могли відправити поштою і вправі були забезпечити явку представника на власний розсуд, господарський суд, визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, -

встановив:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" (постачальник) та Приватним підприємством "Норма Д" (покупець) було укладено договір поставки №ММ-0000199, згідно розділу 1 якого постачальник передає у власність, а покупець приймає вироби медичного призначення (товар) на умовах, за ціною та в кількості, вказаними у даному договорі та рахунках-фактурах або видаткових накладних, які складаються до кожної окремої партії товару. Асортимент, кількість і ціна товару, що поставляється, визначаються в специфікаціях чи накладних, що визнаються сторонами специфікаціями та складаються на кожну партію товару, що поставляється, які є невід'ємною частиною даного договору. Сукупність сум всіх підписаних сторонами накладних становлять ціну договору. Валютою даного договору є гривня.

Відповідно до розділу 2 цього договору постачальник зобов'язаний: за власний рахунок або за рахунок покупця, з попереднім погодженням між сторонами, поставити товар до місця визначеного покупцем відповідно до умов цього договору; протягом строку дії договору забезпечувати постачання покупцеві продукції у строки та на умовах, що визначені даним договором та рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару передбачені чинним законодавством України.

Покупець зобов'язаний: прийняти товар поставлений тостачальником відповідно до умов цього договору; прийняти і розрахуватися за товар у строки та на умовах, що визначені договором та рахунках-фактурах або видаткових накладних на кожну окрему партію товару або (якщо у рахунку-фактурі не зазначені інші умови розрахунку або видаткових накладних) не пізніше ніж у строк передбачений п.6.3. договору від дати приймання товару, зазначеній у видатковій накладній.

Згідно пунктів 6.1.-6.3. розділу 6 цього договору оплата партії товару проводиться на умовах, вказаних у рахунках-фактурах або видаткових накладних згідно розділу 1 даного договору. Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем та з максимальним лімітом товарного кредиту, який встановлюється в додатковій угоді.

У відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. розділу 7 даного договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п. 6.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017р. До закінчення дії договору сторони можуть укласти додаткову угоду про пролонгацію договору. В будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його виконання або не належне виконання, яке мало місце під час дії цього договору (розділ 9 договору).

Даний договір підписано сторонами та скріплено відтиском їх круглої печатки.

14.02.2017р. через відділ документального забезпечення та контролю суду, на запит господарського суду Волинської області, від начальника відділу реєстрації бізнесу та дозвільних процедур Департаменту "Центр надання адміністративних послуг у м. Луцьку" Луцької міської ради Маковецького В.М. надійшов до суду лист №6.2-3/337 від 13.02.2017р. (вх.№01-54/1780/17), в якому вказано, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП "Аутстафф-2016" (код ЄДРПОУ 38850361) зареєстровано за адресою: м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33А. До 07.11.2016р. дане підприємство мало найменування ПП "Норма Д" та було зареєстроване за адресою: 51921, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, проспект Аношкіна, 24.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.

Договір поставки №ММ-0000199 від 20.07.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

На виконання умов даного договору позивачем було реалізовано відповідачу товар, а саме вироби медичного призначення по видатковим накладним №ММ-0014837 від 25.07.2016р. на суму 3 418,12грн., №ММ-0015498 від 02.08.2016р. на суму 9 032,89грн., №ММ-0015513 від 02.08.2016р. на суму 2 754,18грн., №ММ-0016539 від 15.08.2016р. на суму 1 351,41грн., №ММ-0017127 від 22.08.2016р. на суму 1 671,34грн., а всього на суму 18 227,94грн.

Отримання товару відповідачем стверджується підписами відповідача про отримання товару на цих видаткових накладних.

Підписання покупцем накладних, які є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Крім того, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідають спірні видаткові та товарно-транспортні накладні, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України №3-77гс15 від 29.04.2015р.

У відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно пунктів 6.1.-6.3. розділу 6 спірного договору поставки оплата партії товару проводиться на умовах, вказаних у рахунках-фактурах або видаткових накладних згідно розділу 1 даного договору. Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Відтермінування в оплаті за поставлений товар для покупця за даним договором становить 21 календарних днів з моменту отримання товару покупцем та з максимальним лімітом товарного кредиту, який встановлюється в додатковій угоді.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого за видатковими накладними товару, не виконав, заборгувавши позивачу 18 227,94грн., доказів сплати сторонами суду не надано.

Таким чином, на момент винесення судом рішення заборгованість за отриманий відповідачем товар на день розгляду спору становить 18 227,94грн., стверджується договором поставки №ММ-0000199 від 20.07.2016р., видатковими накладними №ММ-0014837 від 25.07.2016р. на суму 3 418,12грн., №ММ-0015498 від 02.08.2016р. на суму 9 032,89грн., №ММ-0015513 від 02.08.2016р. на суму 2 754,18грн., №ММ-0016539 від 15.08.2016р. на суму 1 351,41грн., №ММ-0017127 від 22.08.2016р. на суму 1 671,34грн., які підписані сторонами, відповідачем належними та допустимими доказами не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач, звертаючись з позовом до суду просив стягнути з відповідача 1 579,76грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. розділу 7 даного договору у випадку прострочення покупцем оплати згідно п. 6.3. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу передбачених рахунками-фактурами на кожну окрему партію товару.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно нараховано 1 579,76грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. (по кожній накладній окремо) згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5. договору (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи зазначене, позивачем правомірно нараховано 3% річних за період з 15.08.2016р. по 26.12.2016р. в розмірі 182,33грн. (по кожній накладній окремо) та суми індексу інфляції за період з серпня 2016 року по грудень 2016 року (включно) в розмірі 1 130,13грн. (з врахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог).

Розрахунки нарахування 3% річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

В заяві вих.№72 від 01.03.2017р. (вх.№01-65/49/17 від 06.03.2017р.) позивач зменшив розмір позовних вимог до 21 120,16 грн.

Враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення йому зайво сплаченого судового збору в розмірі 208,84грн., сплаченого ним згідно платіжного доручення №1661 від 21.12.2016р. (оригінал платіжного доручення №1661 від 21.12.2016р. знаходиться в матеріалах справи (а.с. 8)), у суду відсутні підстави для повернення зайво сплаченого судового збору.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 169,16грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Аутстафф-2016" (м. Луцьк, вул. Лесі Українки, 33 А, код 38850361)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міреді-Медікал" (м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, офіс 608, код 35286813)

21 120,16грн., в т.ч. 18 227,94грн. - заборгованості, 1 579,76грн.-пені, 182,33грн.-3% річних, 1 130,13грн.-суми індексу інфляції та 1 169,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

24.03.2017

Суддя С. В. Бондарєв