Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/21027/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017Справа №910/21027/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/21027/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сістек Укр , м. Київ,

до приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод , м. Маріуполь,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Джи Ес Ві , м. Київ,

про визнання недійсною третейської угоди,

за участю представників:

позивача - не з'явилися;

відповідача - Панченко Ю.В. (довіреність від 20.12.2016 № 73/5-147);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сістек Укр (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства Єнакієвський металургійний завод (далі - Завод) про визнання недійсною третейської угоди, викладеної в пункті 18.2 договору підряду від 12.06.2013 № 21/13-001811 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 було передано позовну заяву Товариства та додані до неї документи за підсудністю до Господарського суду Донецької області.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.11.2016 було порушено провадження у справі; призначено розгляд справи на 14.12.2016.

13.12.2016 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи внаслідок подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Донецької області та можливого скасування вказаної ухвали.

13.12.2016 на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

13.12.2016 через канцелярію суду від Господарського суду міста Києва надійшов лист від 05.12.2016 про запит справи № 910/21027/16 у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу від 21.11.2016 про передачу позовної заяви за територіальною підсудністю.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.12.2016 зупинено провадження у справі № 910/21027/16 до повернення матеріалів справи до Господарського суду Донецької області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 по справі № 910/21027/16 скасовано; матеріали справи передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 прийнято справу № 910/21027/16 до провадження; призначено розгляд справи на 28.02.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю Адвокатська компанія Джи Ес Ві .

27.02.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017 відкладено розгляд справи на 21.03.2017 у зв'язку з неявкою представників учасників процесу.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 21.03.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином; вимоги ухвал суду не виконали.

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, які повернуті з адреси третьої особи з відміткою Укрпошти за закінченням встановленого строку зберігання .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.06.2013 Товариством (підрядник) і Заводом (замовник) укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій ризик виконати в порядку та на умовах Договору роботи по будівництву кабельної лінії 110 кВ (проекти 12-003496-ЄК1, 12-003496-ЄК2), що включають в себе роботи з прокладання кабелю 110кВ та роботи з монтажу кабельної арматури 110 кВ (далі - роботи) (пункт 1.1 Договору);

- спори і розбіжності, що виникли в зв'язку з даним Договором або стосуються його укладення, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть по можливості вирішуватися шляхом переговорів (пункт 18.1 Договору);

- якщо спори та розбіжності, зазначені в пункті 18.1 Договору, не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється відповідно до матеріального права України таким чином:

спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (відповідно до чинного законодавства України);

спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10 000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації Регіональна правова група (відповідно до регламенту вказаного суду), рішення якого є остаточним і обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами в строки, вказані у рішенні суду. Закінчення строку дії Договору не призводить до припинення викладеної в Договорі згоди сторін щодо порядку вирішення спорів (пункт 18.2 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, але не раніше виконання вимог засновницьких документів сторін щодо необхідності надання згоди на його укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог) (пункт 19.4 Договору);

- Договір діє до 31.12.2014. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов'язань (у тому числі гарантійних) по даному Договору (пункт 19.5 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача генеральним директором Ігумновим С.П., який діяв на підставі статуту, та від відповідача генеральним директором Подкоритовим О.Л., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.

Частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що: третейська угода, викладена в пункті 18.2 Договору не відповідає вимогам, встановленим законодавством для таких угод, та має бути визнана недійсною з огляду на те, що в тексті даної третейської угоди не визначений конкретний спір, для вирішення якого укладена ця третейська угода, як цього вимагає закон, тобто не містить предмету спору.

Крім того, на думку позивача, вказана третейська угода не містить найменування сторін, їх місцезнаходження, місце і дату укладення угоди; вказана третейська угода є такою, що суперечить статті 12 Закону України Про третейські суди (далі - Закон), що, в свою чергу, на підставі статей 203 і 215 ЦК України є підставою для визнання її недійсною.

Разом з тим, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що третейська угода, викладена у вигляді застереження в пункті 18.2 Договору, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону та не суперечить вимогам чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання її недійсною.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до статті 2 Закону третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Частиною першою статті 5 Закону встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Згідно з частинами першою, четвертою - сьомою статті 12 Закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.

Разом з тим, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10.01.2008 № 1-рп/2008, гарантуючи судовий захист з боку держави, Основний Закон України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене.

Одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24.02.2004 № 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону).

Аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 08.04.2015 зі справи № 3-37гс15.

Отже, зі змісту Договору, зокрема, пункту 18.2 вбачається, що третейське застереження відповідає вимогам статті 12 Закону.

Що ж до твердження позивача, що вказана третейська угода не містить найменування сторін, їх місцезнаходження, місце і дату укладення угоди, то слід вказати таке.

Зі змісту Договору вбачається, що третейську угоду було погоджено сторонами у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору. У розділі 20 Договору вказані повні найменування сторін Договору, їх адреси та реквізити, а в самому тексті Договору вказане місце його укладення - місто Єнакієве, та дата укладення Договору - 12.06.2013.

Отже, вказане свідчить про те, що доводи позивача щодо відсутності в третейській угоді відомостей про найменування сторін, їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладення угоди, є безпідставними та необґрунтованими.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.03.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук