Рішення

від 24.03.2017 по справі 921/84/17-г/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 березня 2017 рокуСправа № 921/84/17-г/8 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", вул. Закревського, 16, м. Київ, 02660

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-Транс", вул. Медова, 18, м. Тернопіль, 46008

про cтягнення заборгованості в загальній сумі 6 874 грн 24 коп.

За участі представників:

Позивача: Поповича Я.П. - уповноваженого, довіреність б/н від 31.01.2017;

Відповідача: не прибув

В порядку ст. 81-1 Господарського процесуального Кодексу України (надалі - ГПК України), технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

В судовому засіданні представнику позивача роз'яснено процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ, надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-Транс", м. Тернопіль, надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 6 874 грн 24 коп., з яких: 2 750,28 грн - основний борг, 1 133,87 грн - 24% річних, 2 475,25 грн - пеня та 514,84 грн - інфляційне збільшення (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог б/н від 13.03.2017 (вх. № 7581)).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором поставки №7134-21/2014 від 11.07.2014, зокрема в частині оплати вартості отриманого товару, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду із даним позовом.

В підтвердження викладеного надано: Договір поставки №7134-21/2014 від 11.07.2014 та Додатком 1 до нього, рахунок №S0000210309 від 27.04.2015 на суму 2 750,28 грн, накладну №SI0000060280 від 27.04.2015 на суму 2 750,28 грн, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше ухвалою суду від 24.01.2017 на 10:30 год 08.02.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, з врахуванням ухвали суду від 24.02.2017, було відкладено на 14:45 год. 13.03.2017 та, відповідно, на 09:15 год 24.03.2017 з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

В судове засідання 24.03.2017 повноважний представник позивача прибув, позовні вимоги, з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 13.03.2017 (вх. № 7581), підтримав в повному обсязі з підстав, наведених у позові та посилаючись на долучені до матеріалів справи документи. Поряд із цим, на виконання вимог ухвали суду від 13.03.2017 згідно заяви б/н від 16.03.2017 (вх. №7801 від 16.03.2017) надав суду витребовувані документи.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 24.03.2017 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, витребовуваних судом в ухвалі від 13.03.2017 документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України.

При цьому суд вважає за доцільне зазначити, що усі процесуальній документи у справі надсилались судом на адресу відповідача, вказану позивачем у позовній заяві, а саме: вул. Медова, буд. 18, м. Тернопіль. Дана адреса згідно сформованого судом спеціального витягу з ЄДРЮО ФОП та ГФ є адресою місцезнаходження ТзОВ "Егіда-Транс".

Ухвали господарського суду від 24.01.2017, від 08.02.2017 та від 24.02.2017 отримані відповідачем 08.02.2016, 22.02.2017 та 28.02.2017, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Ухвала суду від 13.03.2017, згідно розміщеної на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" інформації станом на день проведення даного судового засідання відповідачу не вручена, зокрема 16.03.2017 працівниками поштового зв'язку адресата повідомлено повторно про надходження на його адресу поштового відправлення.

Поряд із цим, в силу приписів ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Ст. 3 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - це автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

У ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України інформації ухвала Господарського суду Тернопільської області від 13.03.2017 про відкладення розгляду справи на 09:15 год 24.03.2017 надіслана судом до ЄДРСР 14.03.2017, зареєстрована в реєстрі 15.03.2017 та оприлюднена 16.03.2017.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, в тому числі і з ухвалою від 13.03.2017 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та, відповідно, добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами.

За даних обставин, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, встановлений ст. 69 ГПК України строк розгляду спору завершується 24.03.2017, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представника відповідача, відповідно до приписів ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні доводи та пояснення повноважного представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

11.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Егіда-Транс", як Покупцем, з другої сторони, був укладений Договір поставки №7134-21/2014 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю визначені цим Договором запчастини та експлуатаційні матеріали (далі - Товар), а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його (пп. 1.1 п. 1 Договору).

Згідно пп. 1.2 п. 1 Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження Товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та товарних накладних , або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію Товару .

Погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із Постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника Покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товарно-супровідні документи на Товар (пп. 2.1 п. 2 Договору).

П. 2.1 р. 2 Договору сторони погодили, що Товар за домовленістю Сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу Товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно .

Відповідно до пп. 3.1 п. 3 Договору, оплата згідно даного Договору здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику на підставі рахунку-фактури та за умов зазначених в п. 2 даного Договору.

Згідно п. 4 Договору, Постачальник зобов'язаний забезпечити Покупця сертифікатами відповідності, виданими органами Держстандарту України - на товари, що підлягають обов'язковій сертифікації. Покупець зобов'язаний прийняти Товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з п. п. 2, 3 даного Договору.

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2014 р. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком (пп. 8.2, 8.4 п. 8 Договору).

В судовому засіданні встановлено, що станом на день розгляду спору в суді жодна із сторін Договору у передбачені пп. 8.4 п. 8 Договору строк та порядку не заявила про намір змінити його умови або припинити його дію. Таким чином, станом на день розгляду спору в суді Договір поставки №7134-21/2014 від 11.07.2014 є чинним.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, згідно із положеннями ГПК України є предметом регулювання Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки , згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. ст. 11, 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, та однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання умов Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято Товар (крило пластикове Domar - 2 шт., пневморесору гумометалеву Wuhlermann - 1 шт.) на загальну суму 2 750,28 грн.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем зазначеного вище товару на загальну суму 2 750 грн 28 коп. підтверджено наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Видаткової накладної №SI0000060280 від 27.04.2015, яка підписана повноважними представниками сторін без заперечень. При цьому, зі змісту наведеного документу вбачається, що Товар поставлявся на умовах відстрочення платежу, термін оплати - до 30.04.2015.

На оплату Товару позивачем виставлено відповідачу рахунок №S0000210309 від 27.04.2015 на суму 2 750,28 грн.

Як вже зазначалось вище, пп. 2.2 п. 2 Договору сторони погодили, зокрема, що у разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

В п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі - Постанова №14) судам роз'яснено, якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде саме цей день.

Таким чином, відповідно до зазначеної вище умови Договору, за поставлений позивачем згідно видаткової накладної №SI0000060280 від 27.04.2015 та на підставі рахунку №S0000210309 від 27.04.2015 на суму 2 750,28 грн Товар відповідач повинен був розрахуватись не пізніше 30.04.2015.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманого Товару на суму 2 750,28 грн не виконав, що і зумовило позивача звернутись із даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Ст. 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судові засідання не прибув, належними та допустимими доказами не спростував доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної та повної сплати боргу.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-Транс" 2 750 грн 28 коп. боргу за товар, отриманий згідно Договору поставки №7134-21/2014 від 11.07.2014, підлягають до задоволення, як такі, що підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Окрім того, статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пп. 5.2 п. 5 Договору сторони передбачили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

В силу приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов Договору, позивачем за період з 01.05.2015 р. по 27.10.2015 р. нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 2 475 грн 25 коп.

Поряд із цим, за приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня . Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Аналогічна правова позиція викладена і у п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013, з наступними змінами та доповненнями.

З огляду на зазначене, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з урахуванням приписів Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України, визначеного у накладній та рахунку терміну відтермінування платежу, в межах визначеного позивачем періоду, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно проведеного судом перерахунку, за визначений позивачем період правомірним є нарахування пені в сумі 761 грн 34 коп. Пеня в сумі 1 713,91 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Окрім того, ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Пп. 5.4 п. 8 Договору сторони, на підставі ст. 625 ЦК України домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми.

Правовий аналіз наведеної вище умови Договору, свідчить про те, що погоджений сторонами розмір відсотків річних (24%) від простроченої суми є збільшенням розміру процентів у зв'язку із простроченням сплати боргу; сторонами помилково ототожнено даний вид відповідальності за прострочення грошового зобов'язання із штрафом, який обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів (п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" ).

На підставі наведеної вище норми Закону та п. 8 Договору, позивачем за період з 01.05.2015 р. по 16.01.2017 р. нараховано та заявлено до стягнення 24% річних в сумі 1 133 грн 87 коп. та 514 грн 84 коп. інфляційного збільшення.

В п.1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з наступними змінами і доповненнями, зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи наведене, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості поставленого позивачем та прийнятого відповідачем Товару, приписів пп. 2.2 п. 2 Договору та визначеного у накладній та рахунку терміну відтермінування платежу, в межах визначеного позивачем періоду нарахувань, проведено перерахунок заявлених до стягнення суми 24% річних та інфляційного збільшення боргу.

Згідно проведеного судом перерахунку, за період з 01.05.2015 по 16.01.2017 правомірним є нарахування 24 % річних в сумі 1 132 грн 06 коп. Річні в сумі 1.81 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно, а позов в даній частині є таким, що задоволенню не підлягає (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

Згідно проведеного судом за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" перерахунку, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційного збільшення в сумі 514 грн 84 коп. є правомірними, а позов таким, що підлягає до задоволення (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11).

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання.

(Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у своїх постановах №4/719 від 15.11.2010р., №4/720 від 15.11.2010 р.)

У відповідності до вимог ст. 44-49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 200 грн 67 коп. відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда-Транс", вул. Медова, 18, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 39044354, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн КАРГО ПАРТС", вул. Закревського, 16, м. Київ, ідентифікаційний код 37141112, 2 750 грн 28 коп. - основного боргу, 761 грн 34 коп. - пені, 1 132 грн 06 коп. - 24% річних, 514 грн 84 коп - інфляційного збільшення та 1 200 грн 67 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. В задоволенні решта частини позову відмовити.

4.Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (складення повного рішення).

6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (складення повного рішення), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 24.03.2017

Суддя І.М. Гирила