Рішення

від 22.03.2017 по справі 922/480/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р.Справа № 922/480/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Мороз Ю.В.

розглянувши справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інстрок ЛТД", м. Харків про стягнення 44 531,89 грн. за участю представників сторін:

позивача - Антонової А.М. довіреність №01 від 04.01.2017р.;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інстрок ЛТД", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати у розмірі 41911,23 грн. та пені у розмірі 2620,66 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань згідно договору оренди №440, який був укладений між позивачем та відповідачем.

Позивач надав до суду клопотання, в якому позивач просить відстрочити сплату судового збору у зв'язку із недостатністю бюджетних призначень для сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.02.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду. Порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "01" березня 2017 р. о (об) 10:45. Клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору задоволено. Відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до суду Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області до винесення рішення у справі.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. До господарського суду Харківської області 14.03.2017р. повернулась ухвала від 08 лютого 2017 року про порушення провадження у справі, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, вул. Ганни, буд. 21, з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене та те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача господарським судом встановлено наступне.

16 травня 2003 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області (далі по тексту - позивач, або орендодавець) та ТОВ Фірмою "ІНСТРОК ЛТД" (далі по тексту - відповідач, орендар) було укладено договір оренди №440 цілісного майнового комплексу База відпочинку "Росинка" - структурного підрозділу ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" (майно що не увійшло до статутного фонду ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш" при корпоратизації).

Відповідно до умов вищевказаного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс Бази відпочинку "Росинка" - структурного підрозділу ВАТ "Харківський електротехнічний завод "Укрелектромаш", розташований згідно юридичної адреси: м. Харків, вул. Іскринська, 37 згідно фактичної адреси: с. Революційне, Вовчанський район, Харківської області, склад і вартість якого визначено відповідно до акту оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.01.2003 р., вартість якого становить 229200 грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю 211600 грн.

Факт передачі майна підтверджується актом приймання - передачі орендованого майна від 16.05.2003 р.

Відповідно до п. 10.1. договору, договір оренди був укладений на строк на 1 рік з 16.05.2003 р. до 16.05.2004 р.

Додатковими угодами № З від 15.10.2008 р. та №4 від 03.12.2009 термін дії договору оренди було продовжено до 16.05.2012 р.

Згідно п. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Тобто, договір оренди було продовжено до 16.05.2018 р.

Як стверджує позивач у позовній заяві, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів (п. 3.6., п. 5.3. договору), у останнього за період з червня 2016 року по грудень 2016 року перед позивачем утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 41911,23 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 41911,23 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 2620,66 грн. пені нарахованої позивачем за період з 10.07.2016р. по 24.01.2017р.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.5. договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується до бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування пені суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи, судом було відстрочено сплату судового збору за подання даної позовної заяви до суду до винесення рішення у справі.

Враховуючи вищенаведене та те, що спір виник з вини відповідача, враховуючи обмеженість позивача у бюджетних призначеннях для сплати судового збору, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача та підлягають стягненню до Державного бюджету України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 785 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інстрок ЛТД" (61001, м. Харків, вул. Ганни, буд. 21, код ЄДРПОУ 14082591) на користь на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (61057, м. Харків, майдан Театральний, буд. 1; отримувач: УК Індустріал/22080100, код ЄДРПОУ УДКСУ 37999701, рахунок 31116092700009; ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011) заборгованість з орендної плати у розмірі 41911,23 грн. та пеню у розмірі 2620,66 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інстрок ЛТД" (61001, м. Харків, вул. Ганни, буд. 21, код ЄДРПОУ 14082591) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок 31215256700001, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030106) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.03.2017 р.

Суддя Ю.В. Светлічний