Ухвала

від 21.03.2017 по справі 904/11943/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

21.03.2017 Справа № 904/11943/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Пінчук Є.С.

за участю сторін:

від скаржника: Волошин А.А., представник, довіреність №785/10/04-67-10-25 від 13.02.2017р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017 р. у справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК", м.Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017 р. у даній справі (суддя Примак С.А.) товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 24.07.2017 р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії (арбітражного керуючого) Падалку Ю.П.; кандидатуру арбітражного керуючого Татаринової Ю.В. відхилено.

Згадана постанова обґрунтована посиланням на те, що згідно поданих документів господарським судом встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Призначення ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК" іншого арбітражного керуючого ніж той, який був обраний учасником товариства головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) боржника, призведе до додаткових витрат боржника на оплату послуг арбітражного керуючого.

Не погодившись з даною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову господарського суду скасувати, провадження у справі припинити.

Скаржник зазначає, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом вимог кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Фіскальний орган був позбавлений права провести документальну позапланову перевірку, у зв'язку із тим, що боржник та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) не забезпечила надання документів на перевірку контролюючому органу, що, на думку скаржника, свідчить про недотримання ліквідаційною комісією приписів ч.7 ст.111 ЦК України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавило орган ДФС можливості проведення перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, інших платежів.

У поданому клопотанні ліквідатор банкрута просить провадження за апеляційною скаргою припинити, оскільки податкова інспекція на момент звернення з апеляційною скаргою не набула статусу кредитора або іншого учасника, відтак, не є стороною у даній справі про банкрутство в розумінні ст.1 Закону про банкрутство, а оскаржувана в апеляційному порядку постанова про визнання боржника банкрутом не стосується її прав та обов'язків, а тому скаржник не мав права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень ст.91 ГПК України.

Ліквідатор в судове засідання не з'явився, у поданому клопотання просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Колегія суддів вважає, що неявка представника ліквідатора не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника скаржника, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, враховуючи таке.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 р. порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК" за процедурою передбаченою ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою. Проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу майна), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника. Аналіз пасивів боржника шляхом публікації оголошення згідно з вимогами ч. ч. 2, 5 ст. 105 ЦК України. Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

19.09.2016 р. учасником товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК" прийнято рішення про припинення діяльності товариства, шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії Рубана А.П.

23.12.2016 р. загальними зборами учасників товариства прийнято рішення про припинення повноважень ліквідатора Рубана А.П. та призначення ліквідатором Падалки Ю.П.

На виконання вимог ст.105 ЦК України, ліквідатор боржника письмово повідомив орган, що здійснює державну реєстрацію про припинення товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "ДЕК" шляхом ліквідації.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 1001861252 станом на 16.12.2016 р. містить запис про внесення 21.09.2016 р. відомостей про припинення юридичної особи за рішенням засновників.

Згідно ст.10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством. Згідно пункту 12 Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419, проведення інвентаризації обов'язкове у разі ліквідації підприємства.

Відповідно до вимог ч.8 ст.111 ЦК України, за результатами розгляду пред'явлених кредиторських вимог до боржника, проведеної інвентаризації активів і зобов'язань, ліквідатором складено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 22.11.2016 р., який було затверджено рішенням учасника товариства (протокол № 6 від 23.11.2016 р.).

Проміжний ліквідаційний баланс свідчить про те, що кредиторська заборгованість становить 906 787,88 грн.; основні засоби, товарно-матеріальні цінності, нематеріальні активи та грошові кошти - відсутні; дебіторська заборгованість - 19 350,00 грн., що свідчить про наявність ознак неоплатності боржника.

З урахуванням наведеного, господарським судом правомірно встановлено, що вартості майна боржника недостатньо для задоволення вимог кредиторів, при цьому до звернення ліквідатора до господарського суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, було дотримано вимоги цивільного законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Статтею 9 Закону встановлено, що справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 91 ГПК України передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно ч.6 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

За ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство є: сторони (конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут)), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Виходячи зі змісту наведеної правової норми, скаржники не можуть мати іншого правового статусу, окрім статусу кредитора боржника, тобто - сторони у справі про банкрутство.

В силу ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство, з урахування особливостей та в порядку передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство. Статус кредитора щодо неплатоспроможного боржника набувається через вказані вище процедури.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в порядку ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не зверталася із заявою до господарського суду з вимогами до боржника, у зв'язку з наявністю заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Доказів наявності грошових вимог до боржника скаржниками не надано і суду апеляційної інстанції.

Отже, скаржник не набув статусу кредитора боржника, а тому не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що факт прийняття постанови про визнання боржника банкрутом не обмежує право контролюючого органу щодо проведення податкової перевірки банкрута.

Крім того, податковий орган не позбавлений права оскаржувати у подальшому прийняті у даній справі судові акти, у разі визнання у встановленому законом порядку його кредиторських вимог до боржника.

Згідно п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження за згаданою скаргою.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, 86, ст.ст. 91, 99 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2017 р. у справі №904/11943/16 припинити.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

О.В.Чус