Рішення

від 16.03.2017 по справі 911/65/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа № 911/65/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"

до Приватного підприємства ФІРМА КЕНГУРУ

про стягнення 269490,46 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : Літвінов Є.В., довір. б/н від 28.04.2016 р.

від відповідача : не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства ФІРМА КЕНГУРУ (далі - відповідач) про стягнення 269490,46 грн. заборгованості, у тому числі - 131379,38 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р., 7505,73 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 112126,35 грн. плати за користування об'єктом лізингу, 1805,26 грн. 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 7229,77 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати лізингових платежів, 3443,97 грн. пені, 6000,00 грн. витрат на юридичні послуги.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р.

Згідно з приписами ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України" від 15.04.2014 р. у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам, та встановлено забезпечити розгляд господарських справ Господарського суду Автономної Республіки Крим - Господарським судом Київської області, а господарських справ Господарського суду міста Севастополя - Господарським судом міста Києва, господарських справ Севастопольського апеляційного господарського суду - Київським апеляційним господарським судом.

У зв'язку з викладеним, розгляд даної справи здійснюється господарським судом Київської області.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 02.03.2017 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 02.03.2017 р. (вх. № 4806/17 від 02.03.2017 р.) про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.03.2017 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 16.03.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 27.01.2017 р., 02.03.2017 р. та 16.03.2017 р. представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п.п. 1, 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" № 01-06/745/2014 від 05.06.2014 неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях України, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) будь-якому адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції до Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Учасник судового процесу, який знаходиться на тимчасово окупованій території України, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за умов, зазначених у підпунктах 1 - 4 пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Відповідно до підпункту 1 п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 р. № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис. Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 або пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.03.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

08.08.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (лізингодавець) та Приватним підприємством ФІРМА КЕНГУРУ (лізингоодержувач) було укладено договір про фінансовий лізинг № 00006897, об'єктом якого є транспортний засіб VW Polo Sedan 1,6 І benzin, 2013 року виробництва, шасі № ХW8ZZZ61ZDG060542, двигун № СFN 418082.

Згідно умов вказаного договору лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу вказаний предмет лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, яка становить еквівалент у гривні 18310,00 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 3662,00 дол. США, строк лізингу - 60 місяців, лізинговий платіж - еквівалент 443,60 дол. США, адміністративний платіж - еквівалент 274,64 дол. США.

Додатком до договору про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р. визначено Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (далі - додаток), які разом із договором спільно іменуються Контракт .

Відповідно до п. 3.1 додатку, предметом лізингу за цим Контрактом є транспортний засіб, зазначений у Контракті. Об'єкт лізингу був обраний відповідно до специфікації лізингоодержувачем та в повній мірі відповідає вимогам лізингоодержувача.

За умовами п. 4.1 додатку, ТОВ Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли ТОВ Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому Контракті).

Згідно з п. 6.1 додатку, для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь ТОВ Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього Контракту, та інших положень Контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з Контрактом. Нижчезазначені витрати та послуги по адмініструванню та обслуговуванню Контракту не включаються до лізингових платежів: будь-які податки, що можуть застосовуватися до Контракту після його виконання або в будь-який час у майбутньому; інші витрати та платіжні зобов'язання.

Пунктом 6.3 додатку до договору визначено, що сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим Контрактом на користь позивача, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання позивачем суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту на основі діючого курсу обміну Євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу Євро/доларів США до української гривні (надалі - обмінний курс ), як буде обрано за рішенням позивача, станом на дату, коли кожен платіж підлягає виплаті. З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

Лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений ТОВ Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) (п. 6.5 додатку).

Строк лізингу за цим Контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі лізингоодержувачем об'єкта лізингу (п.п.12.1, 12.2 додатку).

Пунктом 8.3 додатку сторони погодили, що якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу більше, ніж на 10 робочих днів, ТОВ Порше Лізинг Україна має право надіслати лізингоодержувачу першу платіжну вимогу у письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснив оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги, ТОВ Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку, якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, ТОВ Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку, за пунктом 12.6.1 Контракту. Сторони погодились, що невиконання зобов'язань після надсилання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом. Якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату одного лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України „Про фінансовий лізинг"), ТОВ Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Поряд з цим, у п. 12.6.1 додатку встановлено, що ТОВ Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу, у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12, Контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (п. 12.13 додатку).

Згідно з п. 12.9 додатку, у разі припинення лізингу відповідно до пункту 12 Контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено п. 4.2, а також якщо ТОВ Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень Контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження ТОВ Порше Лізинг Україна , якщо інша адреса не вказана ТОВ Порше Лізинг Україна , впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує ТОВ Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Порше Лізинг України були належним чином виконані зобов'язання за договором про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р., що підтверджується, зокрема, Актом прийому-передачі предмета лізингу від 16.08.2013 р., копію якого долучено до матеріалів справи (оригінал оглянуто судом).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, у ПП ФІРМА КЕНГУРУ станом на 05.10.2015 р. виникла заборгованість за договором у вигляді несплачених лізингових платежів за період з березня 2014 р. по жовтень 2015 р. у загальному розмірі 131379,38 грн.

У зв'язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" через кур'єрську службу - ТОВ "Експрес Мото Україна" на адресу відповідача було здійснено спробу доставки (за вказаною в накладній адресою) вимоги щодо сплати заборгованості, повернення об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору № 00006897 від 08.08.2013 р. Проте, здійснити доставку вимоги не вдалося, оскільки за місцезнаходженням відповідача осіб для вручення не знайдено (лист служби доставки № 105 (96) від 14.03.2016 р.).

Згідно з п. 20.5 додатку до договору всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

Як зазначалося вище, пунктом 12.13 додатку встановлено, що сторони погодили, що у випадках, передбачених, зокрема, пунктом 12.6, договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони. У цей же строк лізингоодержувач зобов'язаний був повернути об'єкт лізингу, втім докази своєчасного повернення Приватним підприємством ФІРМА КЕНГУРУ об'єкту лізингу Товариству з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" в матеріалах справи відсутні та відповідачем під час розгляду справи надані не були.

У свою чергу, оскільки лізингоодержувач не виконав зобов'язання щодо повернення об'єкту лізингу у визначені договором строки та продовжував користуватись транспортним засобом після повідомлення про відмову лізингодавця від договору фінансового лізингу та вимоги про повернення майна, у позивача виникла необхідність повернення предмету лізингу у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса згідно ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

З наявних матеріалів справи встановлено, що 27.04.2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Ганною Володимирівною було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 798 про повернення лізингоодержувачем - Приватним підприємством ФІРМА КЕНГУРУ на користь лізингодавця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" об'єкта фінансового лізингу - автомобіля марки VW Polo Sedan 1,6 І benzin, 2013 року виробництва, шасі № ХW8ZZZ61ZDG060542, що був переданий в користування на підставі договору про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р.

Однак предмет лізингу повернутий позивачеві не був.

Оцінюючи подані позивачем докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір, укладений між позивачем та відповідачем, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу. Правовідносини сторін щодо фінансового лізингу регулюються нормами Закону України "Про фінансовий лізинг" та Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсація відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі - кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачу предмет лізингу, однак відповідач у строк, встановлений договором, свій обов'язок зі сплати лізингових платежів, в порушення погодженого сторонами графіку, виконав частково, та починаючи з березня 2014 року припинив сплачувати лізингові платежі відповідно до погодженого графіку. Відтак, на момент звернення позивача до суду з даним позовом відповідач має заборгованість за лізинговими платежами за період з березня 2014 року по жовтень 2015 року в розмірі 131379,38 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 131379,38 грн. боргу за лізинговими платежами є обґрунтованою, документально підтвердженою, відповідачем належним чином не спростованою, а отже, такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення 112126,35 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по липень 2016 року, слід зазначити таке.

Судом встановлено, що оскільки вимога відповідачеві була направлена 05.10.2015 р., то датою розірвання договору є 19.10.2015 р., що передбачено п. 12.13 додатку.

Відповідно до абз. 2 п. 6.18 додатку сторони погодили, що у випадку розірвання договору/відмови від договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача про стягнення плати за фактичний час користування об'єктом лізингу за період з листопада 2015 року по липень 2016 року, то позовна вимога про стягнення 112126,35 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3443,97 грн. пені.

Згідно з п. 8.2.1 додатку, у випадку прострочення сплати платежу до відповідача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Як слідує зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені, визначений позивачем у сумі 3443,97 грн., є обґрунтованим, арифметично вірним, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

Також позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 7505,73 грн. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 1805,26 грн. 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу та 7229,77 грн. інфляційних втрат за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. № 23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 р. № 62-97 р) зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 р. у справі № 37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів та 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги щодо стягнення 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів у розмірі 7505,73 грн. та 3% річних за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу у розмірі 1805,26 грн., підлягають задоволенню.

Окрім того, перевіривши розрахунок інфляційних втрат за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, суд встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 7229,77 грн. за час прострочення оплати за користування об'єктом лізингу також підлягає задоволенню.

Поряд з цим, як зазначає позивач, у зв'язку з тим, що відповідачем не виконувались умови договору про фінансовий лізинг, позивач уклав договір про надання юридичних послуг від 26.05.2015 р. з ТОВ "КПД Консалтинг", внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6000,00 грн., які, на думку позивача, є реальними збитками, що підлягають стягненню з відповідача.

Положеннями п. 8.2.3 додатку до договору передбачено компенсацію будь-яких витрат, понесених позивачем, та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до Контракту.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 22, 623, Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Слід зазначити, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг № 00006897 від 08.08.2013 р.

Отже, отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти її інтереси, є правом такої особи.

Таким чином, витрати на оплату юридичних послуг, які визначені позивачем як прямі збитки (збитки, завдані у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором), не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України, тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ Порше Лізинг Україна підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ФІРМА КЕНГУРУ (95033, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Лугова, буд. 6, код 31095569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Порше Лізинг Україна (02152, м. Київ, пр-т Павла Тичини, буд. 1В, код 35571472) 131379 (сто тридцять одну тисячу триста сімдесят дев'ять) грн. 38 коп. заборгованості по сплаті лізингових платежів, 112126 (сто дванадцять тисяч сто двадцять шість) грн. 35 коп. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 7505 (сім тисяч п'ятсот п'ять) грн. 73 коп. 3% річних за час прострочення оплати лізингових платежів, 1805 (одну тисячу вісімсот п'ять) грн. 26 коп. 3% річних за прострочення оплати за користування об'єктом лізингу, 7229 (сім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 77 коп. інфляційних втрат, 3443 (три тисячі чотириста сорок три) грн. 97 коп. пені та 3952 (три тисячі дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 36 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 23.03.2017 року.

Суддя В.М. Бабкіна