Рішення

від 27.03.2017 по справі 904/1248/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/1248/17

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест", м. Дніпро

про стягнення 106000,00 грн

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від позивача: провідний юрисконсульт Задорожний С.О., довіреність № 8211-К-О від 29.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 38328,69 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 65302,51 грн, пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 2368,80 грн, нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування №б/н, укладеного між сторонами 09.10.2013.

У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач участь свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив та витребуваних судом документів не надав, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На адресу господарського суду Дніпропетровської області від відповідача повернувся конверт з ухвалою суду про порушення провадження у справі від 13.02.2017 з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання ".

З огляду на викладене суд керується ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Згідно до п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи-підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Згідно ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2013 відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" звернувся до позивача - Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" з заявою, якою приєднався і погодився з умовами, викладеними в Умовах і Правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіціальному сайті банку www.privatbank.ua, шляхом накладення електронно-цифрового підпису та реєстрації цієї заяви у системі інтернет-клієнт-банкінгу "Приват24".

Згідно з вказаною заявою банк за наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку клієнта №26006050229742, про розмір якого банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта; порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщенні в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua і разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування №б/н від 09.10.2013 (далі - договір).

Відповідачу відповідно до договору було встановлено наступні кредитні ліміти на поточний рахунок №26006050229742: 09.10.2013 - 29200,00 грн, 16.10.2013 - 43800,00 грн, 14.11.2013 - 41000,00 грн, 27.11.2013 - 40000,00 грн, 23.05.2014 - 38328,69 грн та 27.08.2015 - 0 грн, що підтверджується довідкою позивача №08.7.0.0.0/170117082625 від 17.01.2017 (а.с. 23).

Після підписання договору клієнт набув права користування послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантійний платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів, так і за рахунок коштів банку, тобто в кредит.

Порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж" регламентований розділом 3.2.2 Умов та Правил надання банківських послуг (далі - Умови).

Згідно п. 3.2.2.1 зазначених Умов банк при наявності вільних коштів зобов'язується надати клієнту кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом і на цілі, зазначені в заявці на договірне списання (дала - "гарантований платіж" або "заявка"), в обмін на зобов'язання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим Договором строки; відновлювальна кредитна лінія (далі - "кредит") надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання в майбутньому (гарантованими платежами), термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути змінені або скасовані позичальником за згодою одержувача (шляхом підтвердження через дистанційний канал банківського обслуговування Інтернет-клієнт-банк "Приват24"), шляхом перерахування Банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених у заявці.

Після укладання договору відповідач активно почав користуватись послугою "Гарантований платіж", який надавався ПАТ КБ "Приватбанк" для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, укладеними з контрагентами, що підтверджується заявками №101 від 09.10.2013, №№116,117 від 13.12.2013 (а.с. 25-26).

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав cвої зобов'язання за договором своєчасним проведенням гарантованих платежів, ініційованих клієнтом, про що свідчать повідомлення про зарахування грошових коштів, розрахунок заборгованості, виписки по рахунку, відкритому для обслуговування рахунку відповідача (а.с. 24, 27-30, 47).

Відповідно до п. 3.2.2.2 Умов клієнт погашає заборгованість по кредиту у розмірі, зазначеному в заявці клієнта, в дату повернення кредиту, але не пізніше 30 днів після настання терміну повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом заявки до дати виконання заявки клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 гривень) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016). У випадку непогашення заборгованості клієнтом по кредиту в термін до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість за кредитом стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт сплачує відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості (за заявками, ініційованими до 01.02.2016).

Відповідач зобов'язання щодо повернення отриманих кредитних коштів позивачеві не виконав, чим порушив умови договору.

Відповідно до п. 3.2.2.7.2 Умов банк, зокрема, має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбачених Умовами, змінити умови цього договору - зажадати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому відповідно до ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, строки виконання яких настали, строки вважаються такими що настали, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату клієнт зобов'язується повернути Банку суму кредиту в повному обсязі, відсотки за фактичний строк користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим договором.

Отже, загальна заборгованість за послугою "Гарантований платіж" склала суму заборгованості за виконаними платежами, що відображено в розрахунку заборгованості та виписках по рахунках і станом на 22.12.2016 заборгованість відповідача перед ПАТ КБ "Приватбанк" становить 177444,01 грн і складається з наступного:

- 38328,69 грн - заборгованість за кредитом за період з 20.01.2014 по 22.12.2016;

- 65302,51 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 14.01.2013 по 22.12.2016;

- 73812,81 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 17.11.2014 по 22.12.2016.

Вищезазначене підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунком заборгованості та виписками по рахунках відповідача.

Враховуючи те, що право вибору способу судового захисту належить виключно позивачу, про що роз'яснено у пункті 9 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин" від 30.03.2012 №5, позивачем прийнято рішення щодо захисту його порушених прав шляхом часткового стягнення суми заборгованості в розмірі 106000,00 грн, яка складається з 38328,69 грн заборгованості по кредиту, 65302,51 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 2368,80 грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію про наявність заборгованості №31009DNFMS0OY від 12.12.2016 з вимогою про усунення допущеного порушення зобов'язання, яка на даний час відповідачем не виконана.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач своїх зобов'язань за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим за ним перед позивачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 38328,69 грн та за процентами за користування кредитом у розмірі 65302,51 грн, яка до цього часу залишається непогашеною.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані докази суд дійшов наступного.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З матеріалів справи слідує, що між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно із ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

За приписами ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ст. 207 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною /сторонами/.

Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовили, укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до норм чинного законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у ч.1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

З огляду на приписи договору банківського обслуговування №б/н від 09.10.2013 і Умов та Правил надання банківських послуг строк повернення кредиту у сумі 38328,69 грн та сплати заборгованості по процентам у сумі 65302,51 грн є таким, що настав.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В розумінні статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував. Факт порушення відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд вважає заявлену позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 38328,69 грн заборгованості за кредитом та 65302,51 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 193 ГК України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Щодо заявленої вимоги позивача про стягнення з відповідача 2368,80 грн пені із загальної суми пені в розмірі 73812,81 грн, нарахованої за період з 17.11.2014 по 22.12.2016, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 ЦК України).

За приписами п.3.2.2.10.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п.3.2.2.10.1 - 3.2.2.10.3 цього Договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Позивач нарахував суму пені, з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" №543/96-ВР від 22.11.1996, та в порядку ч. 6 ст. 232 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок пені, нарахованої позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому заявлена сума пені у розмірі 2368,80 грн підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 38328,69 грн - заборгованості за кредитом, 65302,51 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 2368,80 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метиз-Інвест" (49005, м. Дніпро, вул. Телевізійна, буд. 4, оф. 70; ідентифікаційний код 37899914) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; ідентифікаційний код 14360570) 38328,69 грн - заборгованості за кредитом, 65302,51 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом, 2368,80 грн - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 1600,00 грн - витрат по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.03.2017.

Суддя В.Д. Воронько