Рішення

від 21.03.2017 по справі 909/168/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 р. Справа № 909/168/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аршиця" вул. Рильського, буд. 40А, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область,77600

про стягнення 13700грн. заборгованості

представники сторін не з"явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична-особа підприємець ОСОБА_1 звернулось в Господарський суд Івано-Франківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аршиця" про стягнення 13700грн. заборгованості. Ухвалою суду від 06.02.17 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.02.17р. В порядку ст.77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 21.03.2017року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.11.2016року року між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір транспортного експедирування № А-003527 на перевезення вантажу (надалі-договір), за умовами якого перевізник зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (вантажоодержувачеві), а експедитор зобов'язався оплатити надані послуги по перевезенню вантажу. На виконання умов вказаного договору позивачем надано послуги з перевезення на загальну суму 21000грн, що стверджується товарно-транспортною накладною, у свою чергу, відповідач оплати наданих послуг не здійснив.

20.03.2017 року через службу діловодства господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку ст.75 ГПК України.

Ухвалами господарського суду від 06.02.2017року, від 28.02.2017року було зобов"язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Представники відповідача у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду матеріалів справи повідомлялися належним чином, зокрема, надсиланням копій ухвали від 06.02.2017року, від 28.02.2017року на відповідні адреси учасників провадження. При цьому в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 02.03.2017року , яке свідчить про обізнаність відповідача щодо дати наступного засідання.

В свою чергу, згідно частини 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об"єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

16 листопада 2016року між позивачем та відповідачем укладено договір № А -003527 транспортного екпедирування (надалі-договір), за умовами якого перевізник зобов'язався приймати до перевезення і доставляти довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати особі, яка має право отримання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язався оплатити надані послуги по перевезенню вантажу.

За п.п. 7.1. договору вказаний договір вступає в дію з моменту його підписання і діє в частині розпочатих і незакінчених зобов"язань - до повного їх виконання.

На підставі цього договору та заявки №16112016 "Про перевезення вантажу автомобільним транспортом" від 16 листопада 2016 року 17.11.2016 року було завантажено вантаж відповідно до графіка заявки.

Згідно умов договору експедитор взяв на себе зобов'язання оплатити вартість перевезення вантажу та вартість послуг із транспортного експедирування зазначених у наданих перевізником актах виконаних робіт, - протягом 3 днів з моменту отримання вантажу.

Згідно заявки №16112016 "Про перевезення вантажу автомобільним транспортом " від 16 листопада 2016 року 18.11.2016 року вантаж повинен бути доставлений замовнику.

18.11.2016 року був складений Акт №25 "здачі - прийняття робіт (надання послуг) підписаний перевізником (ФОП ОСОБА_1) та відправлений експедитору.

По закінченню строку платежу 23 листопада 2016 року експедитор, в порушенні умов договору та вимог ст.909 Цивільного кодексу України, своє грошове зобов'язання не виконав і не сплатив борг у повній сумі вказаній вище.

Відповідно до Звіту про кредитові операції по рахунку ФОП ОСОБА_1 відповідач частково оплатив заборгованість в сумі 7300грн.

У зв'язку з цим перевізником експедитору 29 грудня 2016року було направлено претензію №1 з пропозицією сплатити суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді.

У силу вимог ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень (ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України).

Статтею 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачено, що транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно зі ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України, ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

За ч. 1 ст. 930 ЦК України, ч.2 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Відповідно до п. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Судом з матеріалів справи встановлено, що 18.11.2016року позивачем виконано перевезення вантажу про що свідчить СМР А№003103.

Пунктами 3.1 договору передбачено, що вартість послуг по перевезенню вантажів обумовлена в заявці.

За п. 4.2.3 . договору до обов'язків експедитора відноситься оплата вартості послуг по перевезенню вантажу.

Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність " клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 311 ГК України передбачено, що плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 13700грн..

Слід зазначити, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Як встановлено судом 27.11.2016року, 22.12.2016року та 30.12.2016року відповідачем було проведено часткову оплату отриманих послуг.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановляє наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт перевезення та заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст .стс. 525, 530, 612, 930, 931, 929, ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність , ст. ст 33, 34 ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аршиця" вул. Рильського, буд. 40А, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область

про стягнення 13700грн. заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аршиця" вул. Рильського, буд. 40А, смт. Рожнятів, Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 40195131) на користь фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( код ЄДРПОУ НОМЕР_1) - 13700грн. ( тринадцять тисяч сімсот грн.00коп.) заборгованості та 1600грн. (одна тисяча шістсот грн.00коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.03.17

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.