Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/3278/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/3278/17

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення Спецжитлофонд

до Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс

про стягнення 37 716,02 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Слободян О.П. - по дов. № 056/24-12 від 10.01.2017

від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд до Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс про стягнення 37 716,02 грн., з яких: 12 435,50 грн. основного боргу по орендній платі, 409,52 грн. пені, 24 871,00 грн. неустойки за прострочення повернення приміщення з оренди, у зв'язку з неналежним виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору оренди житлового приміщення № 4095 від 01.03.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2017 порушено провадження у справі № 910/3278/17 та розгляд справи призначено на 21.03.2017.

Позивач в судовому засіданні 21.03.2017 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 21.03.2017 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 01.03.2017 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу від 01.03.2017 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 127, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 01.03.2017 є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку Київ-73 без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою не зареєстрвоано .

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представника відповідача.

В судовому засіданні 21.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 01.03.2001 № 217/1194 Про створення комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд , шляхом реорганізації Дирекції по утриманню та експлуатації житлових будинків маневреного фонду КП Київжитлоспецексплуатація було створено Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд .

Згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2419 від 12.11.2001 Про будинки комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд будинок № 34 по вул. Оболонській закріплено за Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд та використовується як будинок маневреного фонду.

01.03.2006 між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс (орендар, відповідач) було укладено договір оренди житлового приміщення № 4095 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар на визначений у п. 5.1. строк приймає в орендне користування квартиру № 85 у буд. № 10 на вул. Борщагівській, з характеристикою, викладеною у п. 1.2., оплатою визначеною у розділі 2.

Згідно з п. 1.2. договору житлова площа - 39,5 кв. м., загальна площа 57,5 кв. м.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач після припинення дії договору користується квартирою, а тому має сплатити орендну плату в сумі 12 435,50 грн., неустойку за час користування на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України в розмірі 24 871,00 грн., а також пеню в сумі 409,52 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Факт передачі позивачем та відповідно прийняття відповідачем об'єкта оренди підтверджується актом прийому-передачі житлового приміщення від 01.03.2006.

Частина 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Пунктом 5.1. договору сторонами погоджено, що договір діє з 01.03.2006 до 01.09.2006.

Додатковими угодами № 1 від 02.09.2006, № 2 від 23.10.2006, № 3 від 01.10.2007, № 4 від 28.11.2007, № 5 від 14.08.2008 строк дії договору продовжено до 31.12.2008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у справі № 5011- 18/2581-2012, яке набрало законної сили, встановлено, що договір, за відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії договору, було пролонговано по 30.06.2011; орендодавець листом № 044/24-2853 від 06.07.2011 повідомив орендаря про припинення дії договору та вимагав звільнити приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2013 у справі 910/20788/13 встановлено, що договір є припиненим з 30.06.2011.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

Згідно з п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3.2.5. договору орендар зобов'язаний звільнити житлове приміщення, яке надано в оренду, після закінчення терміну його дії або в разі його розірвання.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України встановлено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Доказів того, що орендар повернув орендовані житлові приміщення орендодавцю за актом приймання-передачі наразі не подано.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно з п. 2.2. договору плата за оренду житлового приміщення встановлена з розрахунку 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 303,60 грн.

Додатковою угодою № 2 від 23.10.2006 внесено зміни до п. 2.2. договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 632,50 грн.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2007 внесено зміни до п. 2.2. договору та встановлено розмір орендної плати в сумі 654,50 грн.

За умовами п. 5.3. договору після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди житлового приміщення, воно (житлове приміщення) передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Згідно з п. 2.8. договору орендні платежі сплачуються орендарем по день фактичної передачі орендодавцю житлового приміщення за актом прийому-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Отже, зобов'язання орендаря по сплаті орендних платежів припиняються лише по поверненню орендованого приміщення за актом приймання-передачі.

Пункт 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 2.3. договору орендна плата сплачується орендарем орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач всупереч вищеназваному договірному зобов'язанню не виконав своїх обов'язків в частинні внесення плати за оренду жилого приміщення з 01.07.2015 по 31.01.2017, в результаті чого виникла заборгованість, що за обґрунтованими розрахунками позивача становить 12 435,50 грн.

Згідно з п. 4.1.1. договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного і повного внесення плати за оренду житлового приміщення.

Відповідно до Закону України Про оренду державного та комунального майна однією із істотних умов договору оренди та основним обов'язком орендаря є сплата орендних платежів з урахуванням індексу інфляції.

Статтею 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, відповідач у період з 01.07.2015 по 31.01.2017 фактично користувався житловим приміщенням, а тому зобов'язаний згідно п. 2.8. договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 12 435,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про оренду державного та комунального майна за невиконання зобов'язань за договором оренди, …, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно дог п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Законодавець застосовує термін негайно для визначення строку для повернення речі. Негайно означає повернення речі одразу після припинення договору.

Пунктом 2 ст. 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Виходячи із загального правила, встановленого ст. 551 Цивільного кодексу України, сторони договору найму можуть домовитися про зміну розміру неустойки, встановленого статтею 785 Цивільного кодексу України.

За умовами п. 3.2.5. договору сторони визначили, що невиконання зобов'язання щодо звільнення житлового приміщення після закінчення терміну дії договору дає орендодавцю право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування житловим приміщенням за кожний місяць прострочення.

Оскільки матеріали справи свідчать, що прострочення виконання зобов'язання щодо повернення приміщення має місце, суд приходить до висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 24 871,00 грн. (за обґрунтованим розрахунком).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 409,52 грн. пені задоволенню не підлягають з огляду на наступне

Дійсно матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт припинення дії договору з 30.06.2011, у позивач відсутні правові підстави для нарахування пені з посиланням на умови договору.

Оскільки докази про наявність між сторонами іншого укладеного в письмовій формі правочину щодо нарахування пені за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за період після 30.06.2011 (дати припинення договору) відсутні, у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 409,52 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Алєф-Бейс (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 127, код ЄДРПОУ 31140176) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення Спецжитлофонд (м. Київ, вул. Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 12 435 (дванадцять тисяч чотириста тридцять п'ять) грн. 50 коп. боргу по орендній платі, 24 871 (двадцять чотири тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 00 коп. неустойки, 559 (п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 24.03.2015.

Суддя В.В.Сівакова