Рішення

від 21.03.2017 по справі 911/246/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 911/246/17

Суддя А.С. Грєхов , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД "

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Асвін"

про стягнення заборгованості у розмірі 142 220,57 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Кучмак В.З. - довіреність № 1 від 03.01.2017,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс "ЛТД" (надалі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Асвін" (надалі - Відповідач) про стягнення 118331, 52 грн попередньої оплати за непоставлену продукцію та 23 889, 05 грн збитків.

Позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення відповідачем зобов'язання по поставці товару за Договором №1/01-15 від 03.01.2015.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2017 порушено провадження у справі №911/246/17 та призначено її до розгляду на 07.02.2017.

Розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 07.02.2017 та від 28.02.2017.

Представник позивача в судове засідання 21.03.2017 з'явився, надав пояснення у справі. Відповідач у судові засідання 07.02.2017, 28.02.2017 та 21.03.2017 явку уповноваженого представника не забезпечив, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, його явка обов'язковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Згідно ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.03.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Зевс ЛТД" та товариством з обмеженою відповідальністю "Асвін" було укладено Договір №1/01-15 від 03.01.2015 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору, відповідач (постачальник) зобов'язується передати у власність позивачу (покупцю). А покупець прийняти та оплатити живу худобу з відпускною відомістю про переміщення, в подальшому товар, в порядку та на умовах визначених цим договором.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 Договору, ціна та кількість товару згідно цього договору, встановлюється в національній валюті України та вказується в протоколах погодження закупівельних цін, які є невід'ємною частиною цього договору, ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, визначається сторонами в протоколах погодження закупівельних цін.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що позивач зобов'язується оплату за поставлену худобу проводити згідно протоколу погодження цін та в разі необхідності може провести попередню оплату продавцю при умові письмового узгодження з продавцем графіку здачі і по закупівельним цінам діючим на час проведення попередньої оплати.

Згідно пункту 4.1. Договору, у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену чинним в Україні законодавством.

Порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. (п. 4.1.1. Договору)

Пунктами 7.1., 7.2., 7.3 Договору визначено, що договір вважаться укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк дії Договору починає свій перебіг з моменту підписання сторонами цього Догвору та закінчується 31 грудня 2015 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за даним договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Судом досліджено, що на виконання умов Договору позивачем було здійснено на користь відповідача попередню оплату за товар в період з 22.01.2015 по 19.03.2015 в сумі 3 064 218, 00 грн, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, відкритого в публічному акціонерному товаристві АБ "Укргазбанк", копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму 2 945 886,00 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-000001 від 22.01.2015, №РН-000004 від 12.02.2015, №РН-000005 від 16.02.2015, №РН-000006 від 17.02.2015, копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1 ст.712 ЦК України.

Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач в обумовлений строк свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, попередню оплату, здійснену позивачем на виконання умов Договору, не повернув, суд вважає, що позивач правомірно звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 118 331,52 грн попередньої оплати.

Окрім цього, позивач заявляє до стягнення з відповідача 23 889,05 грн збитків.

Позивач стверджує, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по договору позивач не отримав товар та не реалізував його. У зв'язку з вищевикладеним, позивач не здійснив погашення кредиту та зобов'язаний сплачувати відсотки за порушення грошових зобов'язань згідно умов кредитного договору № 6511К8 від 26.05.2011, в підтвердження чого долучив до матеріалів справи розрахунок збитків.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. В силу статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На підставі ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Упущена вигода - це доход або прибуток, який міг би одержати суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).

Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.

Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.

За змістом ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності вини у відповідача та доказів понесення позивачем збитків (неодержаного доходу) в розмірі 23889,05 грн внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідача договірних відносин не подано.

Отже, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та нібито понесеними збитками саме внаслідок неналежного виконання відповідачем договірного зобов'язання, а також не вказано, які заходи ним вживались щодо отримання неодержаних доходів (упущеної вигоди).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс ЛТД" про стягнення збитків (упущеної вимоги) в сумі 23 889,05 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.49 ГПК України, відшкодування понесених позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 4 3 , 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Асвін" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Короленка,буд 68-Б, кв 60, код 36108011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" (35600, Рівненська область, м. Дубно, вул. Клима Савури, буд. 6, код 30362061) 118 331, 52 грн (сто вісімнадцять тисяч триста тридцять одна гривень п'ятдесят дві коп.) попередньої оплати та 1774,97 грн (одну тисячу сімсот сімдесят чотири гривні дев'яносто сім копійок) витрат по сплаті судового збору.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено - 27.03.2017.

Суддя А.С. Грєхов