Постанова

від 21.03.2017 по справі 910/22988/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа№ 910/22988/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання Ляховенко М.Д.

та представників:

від позивача: Лиштва Ю.В. - діє на підставі дов. № б/н, від 29.02.2016

Дрюк Н.О. - діє на підставі дов. № б/н, від 07.12.2016.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017

у справі № 910/22988/16 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мобільні ТелеСистеми";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" (відповідач 1);

Державної служба інтелектуальної власності України (відповідач 2);

про визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів та послуг

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва подано позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Мобільні ТелеСистеми" (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" (далі відповідач-1) та Державної служби інтелектуальної власності України (далі відповідач-2) про визнання Свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг недійсним повністю, зобов'язання відповідача-2 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України № НОМЕР_1 недійсним повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги мотивовані тим, що знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки: - знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є схожим настільки, що його можна сплутати з комерційним (фірмовим) найменуванням Позивача, яке є відомим в Україні та право на яке Позивач отримав до дати подачі заявки на знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 стосовно тотожних чи споріднених із ним товарів і послуг; - знак для товарів і послуг за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 є таким, що може ввести в оману стосовно особи, яка надає послугу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 порушено провадження у справі № 910/22988/16.

14.12.2016 до господарського суду надійшла заява ПАТ "Мобільні ТелеСистеми" про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у даній справі задоволено заяву Публічного акціонерного товариства "Мобільні ТелеСистеми" про вжиття заходів до забезпечення позову у справі № 910/22988/16; до прийняття судового рішення по суті даної справи і набрання ним законної сили вирішено вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

- заборонити Державній службі інтелектуальної власності України (03035, м. Київ, вул. В.Липківського, 45, ідентифікаційний код: 37552556) вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг щодо передання іншим особам виключних майнових прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1, а також щодо припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг шляхом відмови Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" від нього повністю або частково, та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність";

- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "МТС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 139, офіс 337, ідентифікаційний код: 31336430 ) повністю або частково передавати іншим особам виключні майнові права інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № НОМЕР_1, а також припиняти дію свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг шляхом відмови від нього повністю або частково; інше.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "МТС" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва винесена з порушенням норм процесуального права.

В підтвердження своїх доводів апелянт стверджує, що станом на 30.01.2017 запобіжні заходи щодо свідоцтва України № НОМЕР_1 вжиті в рамках господарської справи № 910/11186/16 продовжують діяти. А тому, прийняті повторні запобіжні заходи щодо вказаного свідоцтва України є необґрунтованими та невмотивованими, а отже такими, що підлягають скасуванню у відповідності до ч. 1 ст. 68 ГПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2017, для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" у справі № 910/22988/16, сформовано колегію суддів: у складі головуючого судді: Верховця А.А., суддів: Остапенка О.М., Пантелієнка В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 апеляційну скаргу ТОВ "МТС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 07.03.2017.

03.03.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Державної служби інтелектуальної власності України (відповідач - 2) надійшли пояснення на апеляційну скаргу в яких останній зазначає, що заходи забезпечення позову мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення. Одночасно відповідач-2 просив суд розглянути апеляційну скаргу ТОВ "МТС" без його участі.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів з розгляду справи від 07.03.2017, здійсненому у зв'язку з перебуванням судді Пантелієнка В.О., який не є головуючим суддею (суддею доповідачем) у відпустці, для розгляду апеляційної скарги було сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Верховця А.А., суддів Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 було прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів та призначено до розгляду на 07.03.2017.

Відповідно до п. 9-2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд

ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й

визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної

скарги.

В зв'язку з неявкою в судове засідання 07.03.2017 апелянта, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.03.2017 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" відкладено на 21.03.2017.

16.03.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що господарський суд міста Києва правомірно задовольнив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, а тому просить суд залишити ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 21.03.2017 предсиавник Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" не з'явився (вдруге), про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином (про що свідчить наявний в матеріалах справи реєстр відправки поштової кореспонденції від 10.03.2017 та відстеження пересилання поштових відправлень за офіційним сайтом УДППЗ Укрпошти штрих кодовий ідентифікатор 0411617082535).

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, по-перше, що апелянт був обізнаний про знаходження в провадженні апеляційної інстанції його апеляційної скарги, по-друге, те що, явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд, вважає за можливе здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" за наявними матеріалами справи.

В судовому засіданні 14.03.2017 представники позивача навели свої доводи, міркування та заперечення, викладені безпосередньо в відзиві на апеляційну скаргу, просили суд залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 21.03.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

З аналізу вищезазначених положень процесуального закону випливає, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акта.

У вирішенні питання про забезпечення позову визначальною є оцінка обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до п. 88 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності " у справах, пов'язаних з визнанням охоронних документів недійсними, можливе застосування заходів до забезпечення позову (статті 66, 67 ГПК) у вигляді заборони відповідачеві - володільцеві спірного документа передавати будь-якій особі (особам) право власності на об'єкт інтелектуальної власності та/або надавати будь-якій особі (особам) дозвіл (видавати ліцензію) на використання об'єкта інтелектуальної власності; заборони Державній службі інтелектуальної власності України приймати рішення про внесення будь-яких змін до Державного реєстру патентів/свідоцтв України стосовно даного об'єкта інтелектуальної власності, вносити відповідні зміни до даного Реєстру та здійснювати пов'язані з цим публікації в офіційному бюлетені "Промислова власність". У разі оспорювання міжнародної реєстрації торговельної марки суд з урахуванням конкретних обставин справи може заборонити власникові відповідної торговельної марки здійснювати будь-які дії з передачі відповідних прав іншим особам до розгляду справи по суті.

Такі заходи мають на меті, зокрема, запобігти невиправданому розширенню кола осіб, прав та інтересів яких стосуватиметься судове рішення, а відтак - утрудненню чи неможливості виконання цього рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду у даній справі є спір між сторонами про визнання Свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг недійсним повністю; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання свідоцтва України № НОМЕР_1 недійсним повністю та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявний лист Державної служби інтелектуальної власності України від 22.08.2016 вих. № 1-12/6725 в якому зазначено, що ТОВ "МТС" просить внести до Реєстру і опублікувати в бюлетені відомості про передачу прав а знак за Свідоцтвом України № НОМЕР_1 у співвласність до фізичної особи - ОСОБА_4. З чого слідує, що ТОВ "МТС" вже вчинило дії спрямовані на передання прав на спірне Свідоцтво України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг у власність фізичній особі.

Згідно частини 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору.

Згідно частини 2 статті 1114 Цивільного кодексу України факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 N 10, у процесі ведення реєстру до нього вносяться відомості, зокрема, щодо зміни, пов'язаної зі зміною особи власника (власників) свідоцтва (пункт 2.3); підставою для внесення відомостей до реєстру є, зокрема, рішення Держдепартаменту, клопотання або заява власника (власників) свідоцтва (пункт 2.4).

Зважаючи на встановлені обставини справи та викладені норми чинного законодавства колегія суддів наголошує на тому, що є наявні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Окрім того, обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а, отже, існує конкретний зв'язок між заходами до забезпечення позову і предметом позову, і тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, приймаючи до уваги що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача і обставин, які б свідчили, що потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала, підстави для скасування оскарженої ухвали місцевого господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову відсутні.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів відмічає, що господарський суд міста Києва, із застосуванням зазначених норм ГПК України, враховуючи наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може не лише утруднити, а й унеможливити виконання рішення господарського суду зі справи, - дійшов правильного висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень апелянта стосовно того, що на момент винесення оскаржуваної ухвали були чинними заходи до забезпечення позову у справі № 910/11186/16, а тому, прийняті повторні запобіжні заходи щодо вказаного свідоцтва України є необґрунтованими та невмотивованими. Слід відмітити, що прийняття процесуальних рішень у справі № 910/11186/16 не стосується прийнятих рішень у даній справі, а тому не можна покладатися на забезпечення позову у справі № 910/11186/16 як на гарантію виконання рішення у справі № 910/22988/16.

Окрім того, слід зазначити, що в апеляційній скарзі апелянт, як на підставу скасування оскаржуваної ухвали з підстав порушення господарським судом міста Києва норм процесуального права, посилається лише на ст. 68 ГПК України. Проте, норма ст. 68 ГПК України передбачає скасування заходів до забезпечення позову, тоді як оскаржується ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову.

З наведеного слідує, що ТОВ "МТС" в апеляційній скарзі не зазначив, які саме норми процесуального права були порушені господарським судом міста Києва при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повністю з'ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування ухвали господарського суду міста Києва від 26.01.2017 судовою колегією не встановлено.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги судом не вбачається.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 66-67, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МТС" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2017 у справі № 910/22988/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 23.03.2017.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков