Рішення

від 23.03.2017 по справі 914/197/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2017р. Справа№ 914/197/17

За позовною заявою: Приватного підприємства "Ф-Транс", м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріор", м.Буськ, Львівська область

про стягнення заборгованості у розмірі 94 939,96 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства "Ф-Транс" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріор" про стягнення заборгованості у розмірі 94 939,96 грн.

Ухвалою суду від 31.01.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.02.2017р.

06.02.2017р. від позивача поступило до суду клопотання ю/н від 01.02.2017р. про проведення судового засідання призначеного на 14.02.2017р. на 10год. 10хв. у справі №914/197/17 провести в режимі відеоконференції у Господарському суді м. Києва.

Перевіривши технічну можливість проведення відеоконференції на 14.02.2017р. на 10год. 10хв., суд прийшов до висновку відмовити у задоволенні заяви поданої представником ПП "Ф-Транс", оскільки у вказаному позивачем суді не має можливості провести відеоконференцію у зазначений час та дату.

Ухвалою від 08.02.2017р. в задоволенні клопотання позивача про проведення судового засідання 14.02.2017р. в режимі відеоконференції у справі №914/197/17 відмовлено.

Сторони явки представників в судове засідання 14.02.2017р. не забезпечили, вимог ухвали суду від 31.01.2017р. не виконали.

Ухвалою суду від 14.02.2017р. відкладено розгляд справи на 28.02.2017р.

16.02.2017р. від позивача на електронну адресу суду поступило клопотання б/н від 16.02.2017р. про проведення судового засідання призначеного на 28.02.2017р. на 11год. 00хв. у справі №914/197/17 провести в режимі відеоконференції у Київському апеляційному адміністративному суді.

Перевіривши технічну можливість проведення відеоконференції на 28.02.2017р. на 11год. 00хв., судом встановлено неможливість проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку із технічною зайнятістю Київського апеляційного адміністративного суду, про що свідчить заявка на бронювання систем відеоконференцзв'язку від 17.02.2017р.

Ухвалою від 17.02.2017р. клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відхилено.

27.02.2017р. до суду надійшла від позивача заява (вх. №7936/17) про направлення для огляду оригіналів документів, долучених до позовної заяви, а також надійшла заява (вх. №7947/17) про судові витрати, відповідно до якої позивач просить покласти на відповідача судові витрати з оплати послуг адвоката в розмірі 5200,00грн.

Позивач в судове засідання 28.02.2017р. явку повноважного представника не забезпечив, вимог ухвал суду про надання Довідки Державної казначейської служби України про зарахування сплаченого судового збору в сумі 1600,00 грн. відповідно до Квитанції №28566 від 26.01.2017р. та довідки про стан заборгованості відповідача не виконав.

Відповідач в судове засідання 28.02.2017р. явку повноважного представника не забезпечив. Станом на 28.02.2017р. в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ухвали про порушення провадження від 31.01.2017р. та ухвали від 14.02.2017р.

Ухвалою суду від 28.02.2017р. відкладено розгляд справи на 23.03.2017р.

15.03.2017р. до суду надійшла довідка з Управління Державної казначейської служби України у Личаківському районі м. Львова про зарахування 1600,00грн. судового збору сплаченого згідно квитанції №28566 від 26.01.2017р. до державного бюджету.

21.03.2017р. до суду надійшла від позивача заява з долученими оригіналами документів, які підтверджують витрати на оплату послуг адвоката.

Позивач в судовому засіданні 23.03.2017р. явку повноважного представника не забезпечив.

Відповідач в судове засідання 23.03.2017р. повторно явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи рекомендованим листом.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.02.2017р. місцезнаходження відповідача зазначено: 80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Львівська, 36. На таку ж адресу скеровувались судом ухвали у даній справі.

В матеріалах справи міститься поштовий конверт, направлений на адресу відповідача, із відміткою поштового відділення повернуто за закінченням терміну зберігання .

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

09.11.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №386, відповідно до якого, позивач приймав на себе зобов'язання здійснювати перевезення на замовлення відповідача, як експедитора, а відповідач зобов'язувався прийняти такі послуги з перевезення та сплатити їх вартість.

У п. п. 2.2. договору сторони узгодили, що кожне окреме перевезення здійснюється на підставі заявки експедитора.

Відповідно до погодженої разової заявки №386 від 10.11.2016р. ПП Ф-ТРАНС як Перевізник повинно було організувати та здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Ортаджа - Анталья (Туреччина) - м. Полоцьк (Білорусь). Вартість перевезення обумовлена сторонами у заявці, та згідно рахунку №Ф-00000173 від 23.11.2016р. складає 150 993,00 грн.

На виконання умов договору позивач повністю виконав зобов'язання щодо перевезення вантажу на замовлення відповідача, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (СМR) № 0023069 від 13.11.2016р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Оплата за виконане перевезення проводиться відповідачем протягом 10 банківських днів з моменту надання оригіналів документів (п. 5.4 договору).

У відповідності до СМR № 0023069 від 13.11.2016р. вивантаження відбулося 23.11.2016р.

Всі документи, що підтверджують виконання перевезення були відправлені відповідачу згідно умов заявки № 386 від 10.11.2016 на відділення Нової Пошти № 12 у м. Львові Подоляну Сергію, що підтверджується квитанцією Нової Пошти, долученою до матеріалів справи.

Відповідач свої зобов'язання за договором по оплаті послуг на перевезення виконав частково у розмірі 58 400,00 грн. згідно платіжного доручення №01 від 20.12.2016р., в результаті утворилась заборгованість в розмірі 94593,00 грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався з позивачем за здійснене перевезення. Відтак, ПП "Ф-Транс" звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 92593,00грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував, відповідно до ст. 625 ЦК України 1358,94 грн. інфляційних втрат та 445,72 грн. 3% річних, а також в порядку п. 4.10 договору 542,30грн. пені. Також представником позивача подано заяву про стягнення з відповідача 5200,00грн. витрат зі сплати послуг адвоката.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Як підтверджується матеріалами справи, позивач та відповідач уклали договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №386 від 09.11.2016р., у зв'язку із чим набули взаємних прав і обов'язків.

Згідно із положеннями частин першої та третьої статті 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Виходячи із приписів ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу, ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Позивач свої зобов'язання за договором перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №386 від 09.11.2016р. виконав повністю, що підтверджено копіями рахунків та актів приймання - здачі виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи. При цьому, неоплаченими відповідачем позивачу є надані послуги по перевезення в сумі 92593,00грн.

Доказів оплати заборгованості відповідачем не надано.

Відповідач про дійсність виконання зобов'язання та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 92593,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені арифметичні помилки у нарахуванні, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 1358,94 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 445,72 грн. 3% річних судом встановлено, що позивачем в розрахунку допущено арифметичну помилку. Відтак, господарський суд Львівської області самостійно провів перерахунок суми 3% річних, відповідно до якого з відповідача підлягає стягненню 445,08грн. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 542,30грн. пені за період 08.12.2016р. по 27.01.2017р., суд зазначає наступне.

У п. 4.10 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,01% від суми фрахту за кожен день прострочення, але не більше 10% від розміру плати за перевезення.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності із ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до положень п. 4.10 договору та ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , позивач правомірно просить стягнути з відповідача 1542,30грн. пені за період 08.12.2016р. по 27.01.2017р.

Крім того, позивач, покликаючись на норму ст. 44 ГПК України, просив суд стягнути з відповідача 5200,00грн. витрат зі сплати послуг на адвоката, які понесені ним у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань. На підтвердження дійсності понесених витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію квитанції до прибуткового касового ордеру №12 від 22.02.2017р., копію акту про витрати на послуги адвоката, копію почасового звіту адвоката, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (оригінали оглянуто в судовому засіданні).

Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", яка зазначає, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Долучені до матеріалів справи, вказані вище, документи, підтверджують витрати позивача пов'язані з оплатою ним послуг, наданих адвокатом.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 33, 35, 43, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Матеріор" (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Львівська, 36, ідентифікаційний код 38903376) на користь Приватного підприємства "Ф-Транс" (16703, Чернігівська область, Ічнянський район, м. Ічня, вул. Білосток, 96, ідентифікаційний код 38903376) 92593,00грн. основного боргу, 1358,94 грн. інфляційних втрат, 445,08грн. 3% річних, 542,30грн. пені, 5200,00грн. витрат зі сплати послуг на адвоката та 1599,84грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 27.03.2017р.

Суддя Ділай У.І.