Рішення

від 20.03.2017 по справі 916/78/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2017 р.Справа № 916/78/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГлобалЛоджик Україна";

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 85698,37грн.

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "ГлобалЛоджик Україна" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 85698,37грн. з яких 81361,23грн. - основна заборгованість, 1658грн. - 3% річних, 2679,14грн. - індекс інфляції

Ухвалою суду від 10.01.2017 року порушено провадження у справі № 916/78/17 та призначено справу до розгляду.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 20.03.2017р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступне .

17 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ГлобалЛоджик Україна (надалі - Позивач , Замовник ) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (надалі - Відповідач , Виконавець ) було укладено Договір № ІТ - 06524 про надання послуг (надалі - Договір ), зокрема, щодо надання послуг з розробки та тестування програмного забезпечення, підтримки існуючого програмного забезпечення тощо (надалі - Послуги ).

Пунктом 2.4. Договору встановлено порядок приймання Послуг, а саме, Послуги приймаються Замовником на щомісячній або щоквартальній основі шляхом підписання акту наданих послуг до Договору, в якому відображається остаточна вартість наданих Послуг.

Відповідно до п.3.4. Договору, за наявності взаємної згоди Сторін, у окремих випадках (зокрема у разі необхідності надання Послуг за місцезнаходженням контрагентів Замовника або кінцевих споживачів Послуг) Замовник може здійснити попередню оплату окремих Послуг .

Відповідно до п.3.6. Договору у разі прийняття Послуг Замовником. Сторони підписують Акт наданих послуг, в якому вказується сума, виходячи з фактично наданих Послуг.

Таким чином, Договором встановлено, що остаточна вартість фактично наданих Виконавцем Послуг узгоджується Сторонами саме шляхом підписання Акту. Якщо вартість фактично наданих Послуг (погоджена у відповідному Акті наданих послуг) буде меншою суми передоплати, перерахованої Замовником, то різниця між сумою передоплати, отриманою Виконавцем, та фактичною вартістю наданих Послуг повертається Виконавцем Замовнику шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Замовника.

Пунктом 5.4. Договору встановлено, що у випадку попередньої оплати Послуг Виконавця зі сторони Замовника та наступної необгрунтованої відмови Виконавця від виконання своїх зобов'язань за цим Договором, Замовнику повертається 100% сплаченої авансом суми.

Листом за вих. № 20268 від 01 жовтня 2015 року, на підставі п.7.1.1. Договору, Позивач повідомив Відповідача про свій намір достроково розірвати дію Договору з 31 жовтня 2015 року. Відповідне поштове відправлення (лист з описом вкладення) було направлено 01 жовтня 2015 року, про що свідчить штамп на описі (ф. 107) відправлення.

Таким чином, Договір було розірвано за ініціативою Позивача з 31 жовтня 2015 року.

Протягом строку дії Договору, Замовник (в тому числі, на умовах попередньої оплати, як це передбачено п.3.4. Договору) всього перерахував на розрахунковий рахунок Виконавця кошти в сумі 196 512, 56, що підтверджується платіжними дорученнями: № 550313906 від 28 липня 2015 року на суму 55 308, 94 грн.; № 550316852 від 26 серпня 2015 року на суму 53 239, 86 грн.; № 6380 від 4 вересня 2015 року на суму 3 845,76 грн.; № 7152 від 23 вересня 2015 року на суму 72 650,06 грн.; № 550322186 від 4 жовтня 2015 року на суму 11 467,94 грн.

17 лютого 2016 року Сторонами було підписано Акт № 1509-5566 наданих послуг (надалі - Акт , копія якого додається) згідно Договору, що підтверджує факт надання Виконавцем, та прийняття Замовником Послуг на загальну суму 115 151, 33 грн. Жодних інших актів наданих послуг згідно Договору сторонами не підписувалось.

Враховуючи, що загалом за Договором Замовник перерахував на поточний рахунок Виконавця 196 512, 56, а вартість фактично наданих Виконавцем Послуг, що зафіксована в Акті - 115 151, 33 грн., різницю, що становить 81 361, 23 грн. Виконавець зобов'язаний повернути Замовнику, як це визначено п. 3.4. та 5.4.Договору, оскільки Послуги на зазначену суму Виконавцем не були надані.

17 лютого 2016 року Позивач направив Відповідачу Повідомлення за вих. № 21214 (надалі - Повідомлення ) з вимогою щодо повернення Суми боргу у строк до 17 березня 2016 року. Повідомлення було направлено цінним листом з описом вкладення за місцезнаходженням Відповідача 19 лютого 2016 року (копії Повідомлення, опису вкладення у цінний лист та фіскального чеку, що є доказом відправлення - додаються).

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо надання послуг, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 85698,37грн. з яких 81361,23грн. - основна заборгованість, 1658грн. - 3% річних, 2679,14грн. - індекс інфляції .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність ненадання відповідачем послуг в сумі 81361, 23грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 1658грн. та індекс інфляції складає 2679,14грн.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції з наступних підстав.

Договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше , правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге , правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Проаналізувавши норми ст. ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відтак, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.

Як вбачається з договору № ІТ - 06524 про надання послуг від 17 липня 2015 року який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю ГлобалЛоджик Україна та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 відповідач ніякого грошового зобов"язання не мав тому суд не застосовує ст. 625 ГПК України та відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГлобалЛоджик Україна" (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, 5-й поверх, код ЄДРПОУ 34423473 ) 81 361,23грн. - основна заборгованість та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378грн.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано та складено 27 березня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов