Постанова

від 14.09.2011 по справі 3288/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2011 р. Справа № 2-а-3288/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Цюрупинської районної спілки споживчих товариств

до Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Відповідно до уточнених позовних вимог Цюрупинська районна спілка споживчих товариств (надалі-позивач) просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі (надалі - відповідач, ДПІ) від 12.05.2011р.:

- №0000252308 про застосування штрафу на суму 1020 грн. за порушення пункту 9 ст.3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг № 265/95-ВР (надалі - Закон № 265/95-ВР);

- №0000262308 про застосування штрафу на суму 1910 грн. за порушення пп.2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (надалі - Положення №637).

Наведені у позовній заяві, в заяві про уточнення позовних вимог та представником позивача в судовому засіданні обґрунтування позовних вимог полягають у тому, що порушень, які стали підставою для винесення спірних рішень, позивач не допускав, а висновки ревізорів про допущені порушення не відповідають фактичним обставинам справи.

Згідно письмових запереченнях на позов та пояснень представника ДПІ в судовому засіданні, відповідач просить у задоволені позовних вимог відмовити з тих підстав, що висновки акту перевірки щодо виявлених порушень ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та до позивача правомірно були застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення вимог Закону № 265/95-ВР та пп. 2.6 п 2 Положення №637.

Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

20.04.2011 року податковими ревізорами-інспекторами Прокопенко В.П. та Аркаєвим К.О. на підставі направлення від 20.04.11р. №301 було проведено фактичну перевірку належних позивачу господарських одиниць - каси та відділу роздрібної торгівлі за адресою: м.Цюрупинськ, вул..Гвардійська, 4, вул..Комунарів, 40 в сфері контролю за застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, обігу готівки, наявністю торгових патентів та ліценцій, за результатами якої складений акт перевірки від № бланку 003628.

На підставі даного акту перевірки ДПІ застосувала до позивача штрафні санкції податковими повідомленнями-рішеннями від 12.05.11р. №0000252308 на суму 1020 грн. за порушення пункту 9 ст.3 Закону № 265/95-ВР та №0000262308 на суму 1910 грн. за порушення пп.2.6 п.2 Положення №637.

Порушень визначеного законодавством порядку проведення перевірки позивача, які б могли бути достатньою підставою для скасування прийнятих ДПІ за наслідками такої перевірки рішень, судом не встановлено.

Посилання позивача у позовній заяві на те, що під час перевірки позивача ревізорами допущені порушення положень Податкового кодексу України, які врегульовують порядок проведення фактичних перевірок, і ревізори не були допущені до проведення перевірки суд не приймає до уваги, оскільки до матеріалів справи долучено направлення на проведення фактичної перевірки позивача від 20.04.11р. №301, видане Прокопенко В.П. та Аркаєву К.О., в якому зазначені підстави для такої перевірки - п.80.2 ст. 80 ПК України та наказ ДПІ у м.Херсоні Про проведення фактичної перевірки від 19.04.2011р. №121. В даному направлені керівник позивача своїм підписом підтвердив факт ознайомлення з ним та отримання його копії. А сам акт перевірки містить аналіз документів, які були надані ревізорам працівниками позивача для перевірки, що спростовує твердження про відсутність самої перевірки.

Щодо правомірності спірного рішення ДПІ №0000252308 суд зазначає наступне.

Дане рішення винесено за порушення пункту 9 ст.3 Закону №265/95-ВР, а штрафна санкція на суму 1020 грн. визначена на підставі п.4 ст. 17 цього ж закону.

Дане порушення в акті перевірки відображено наступним чином: не забезпечено зберігання щоденних фіскальних звітних чеків в КОРО: в КОРО №2120001578/1 відсутні фіскальні звітні чеки у кількості 2 шт.: №133 та №271; в КОРО №2120001068/2 відсутній фіскальний звітний чек №776 . В акті перевірки ревізори роблять висновок, що фактично позивачем не забезпечено зберігання трьох фіскальних звітних чеків, тобто вони відсутні взагалі.

Пункт 9 ст.3 Закону №265/95-ВР вимагає від суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Пункт 4 ст.17 Закону №265/95-ВР у редакції чинній до 01.01.2011р. дійсно передбачав відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за незабезпечення зберігання фіскального звітного чеку в книгах обліку розрахункових операцій.

З 01.01.2011р. набули чинності зміни, внесені Законом України від 02.12.2010 р. № 2756-VI зміні до ст.17 Закону №265/95-ВР, за якими відповідальність по п.4 даної статті передбачена у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Аналіз внесених до п.4 ст.17 Закону №265/95-ВР змін свідчить про те, що з 01.01.11р. відповідальність за цим пунктом передбачена за незберігання фіскальних звітних чеків взагалі, а не конкретно у КОРО.

Позивач зазначив, що фіскальні звітні чеки №133 за 11.05.10р. та №271 за 01.12.10р. були роздруковані касиром помилково з нульовими показниками, а за ці дні також були вибити звітні чеки №132 та №270, відповідно, із вірними показниками, які і були вклеєні до розділу 1 КОРО. Оскільки звітні чеки №133 та №271 були із нульовими показниками вони були не вклеєні, а були лише вкладені до КОРО. Щодо звітного чеку №776 від 12.07.10р., то він був вклеєний до КОРО, але не в хронологічному порядку.

Судом були досліджені оригінали наданих позивачем КОРО №2120001578/1 №2120001068/2 із фіскальними звітними чеками №132, 133 від 11.05.10р., №270, 271 від 01.12.10р. та №776, 777 від 12.07.10р., з яких №133, 271 та 777 із нульовими показниками.

Факт друкування та зберігання позивачем вказаних фіскальних звітних чеків знайшов своє підтвердження належними доказами, що спростовує твердження ревізорів про їх незберігання.

Факт того, що на момент перевірки зазначені в акті перевірки звітні чеки із нульовими показниками не були підклеєні до розділу 1 КОРО, не спростовує того, що ці чеки фактично позивачем зберігались, і таке зберігання не є підставою для відповідальності за п.4 ст. 17 Закону №265/95-ВР в редакції Закону України від 02.12.2010 р. № 2756-VI.

Отже, суд вважає неправомірним застосування до позивача штрафної санкції рішенням №0000252308.

Щодо правомірності спірного рішення ДПІ №0000262308 суд зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки, порушення пп.2.6 п.2 Положення №637 викладено наступним чином: не оприбутковано готівкові кошти, що надійшли до каси (місця проведення розрахунків) в КОРО на підставі фіскального звітного чеку №776 за 12.07.10р. - в КОРО №2120001068/2 записи про облік готівки згідно вказаного чеку відсутні, облік готівки не здійснено, сума готівки, що не оприбуткована складає 382 грн. (згідно вказаного чеку) .

По даному факту позивач надав пояснення, за якими 12.07.10р. касиром автоматично було зроблено два чеки за №776 із сумою продажу 382 грн., та №777 із нульовими показниками. До розділу 2 КОРО своєчасно був внесений запис про надходження готівки за 12.07.10р. в сумі 382 грн., що відповідає показникам чеку №776, а оприбуткування цієї суми до каси підприємства підтверджується відображенням цієї суми у касовій книзі підприємства за 12.07.10р. згідно прибуткових касових ордерів за цей день, а також звітом про використання РРО та КОРО, який поданий позивачем до ДПІ за липень 2010р. із визначенням обсягу готівки за цей місяць в сумі 12368,15 грн., що відповідає загальній сумі готівки за цей місяць у розділі 2 КОРО №2120001068/2.

На підтвердження вказаних обставин представник позивача надала суду оригінали КОРО №2120001068/2, касової книги позивача, прибуткових касових ордерів за 12.07.10р. та звіту форми №ЗВР-1 за липень 2010р.

Відповідно до пункту 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та у повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення N 637, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних розрахункових книжок).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення № 637 для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а всі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення № 637).

Відповідно до п.1.2 Положення №637 оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Цим же пунктом визначено, що касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Про необхідність дослідження показників касової книги підприємства під час перевірок оприбуткування готівки підприємствами, що здійснюють готівкові розрахунки відповідно до Закону №265 із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, також зазначається і в пункті 4.3 Методичних рекомендацій щодо порядку проведення перевірок з питань дотримання суб'єктами господарювання касової дисципліни, повноти оприбуткування виручки від реалізації товарів (послуг), затверджених Наказом ДПА України № 210 від 23.04.2009р.

Так, ДПА України у п.4.3 вказаних Методичних рекомендацій робить наступний висновок: Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО (РК), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків РРО або даних РК) та відображення надходження цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Як встановлено судом, позивач щоденно здійснює приймання виручки з різних торгівельних точок, в яких провадиться реалізація товарів через реєстратори розрахункових операцій.

Такий вид діяльності позивача відповідно до приписів Положення №637 зобов'язує його щоденно здійснювати оприбуткування готівки в касі підприємства, що надходить до нього з різних торгових точок, у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. Одночасно, на кожній торговій точці позивача торгівельна виручка в день її надходження повинна відображатися у КОРО на підставі Z-звітів.

При проведені перевірки ревізори виявили та відобразили в акті лише відомості з розділу 2 КОРО №2120001068/2, в якій за 12.07.10р. сума 382 грн. фактично відображена у хронологічному порядку, але не зазначено, що вона надійшла за Z-звітом №776, і саме з цього ревізори зробили висновок про неоприбуткування готівки в сумі 382 грн. за 12.07.10р.. При цьому ревізори не досліджували факт відображення вищевказаної виручки за 12 липня 2010р.у касовій книзі позивача.

Надані позивачем і досліджені судом касові документи (касова книга та прибуткові касові ордери) підтверджують факт надходження суми 382 грн. до каси підприємства, а також факт повного та своєчасного відображення цієї суми у касових документах.

Указ Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки від 12.06.95 р. №436/95, на підставі якого до позивача і застосована санкція за порушення п.2.6 Положення №637, передбачає відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Суд вважає, що відповідальність за Указом № 436/95 настає у тих випадках, при яких продавець саме приховує виручку (неоприбуткування), приховує частину виручки (неповне оприбуткування) чи оприбутковує виручку пізнішою датою, ніж вона фактично отримана (несвоєчасне оприбуткування).

Оскільки обов'язок позивача по повному та своєчасному оприбуткуванню готівки буде вважатися виконаним лише після відображення надходження готівки у касовій книзі підприємства, то відображення позивачем у касовій книзі за 12.07.10р. по кор..рахунку 702 на підставі прибуткового касового ордеру №262 від 12.07.10р. надходження готівки в сумі 399 грн. свідчить про дотримання позивачем вимог Положення №637 щодо повного та своєчасного оприбуткування цієї готівки.

Факт того, що позивач не приховував суму 382 грн. за 12.07.10р. від обліку підтверджується також і тим, що за липень 2010 року позивачем до ДПІ поданий звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) за формою № ЗВР-1, подання якого передбачено Порядком подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 р. за № 108/5299.

Відповідно до даного звіту обсяг розрахунків за липень 2010 року по КОРО №2120001068 склав 12368,15 грн., що відповідає загальній сумі розрахунків, що відображена позивачем у розділі 2 вказаної КОРО за цей місяць.

Таким чином, сума 382 грн. не тільки була проведена позивачем через РРО, відображена у КОРО та у касовій книзі підприємства за 12.07.10р., а й була включена позивачем до звіту форми № ЗВР-1 за липень 2010р..

Отже, наявність такого порушення, як неоприбуткування позивачем готівки в сумі 382 грн. за 12.07.10р., свого підтвердження в ході судового розгляду не знайшло, і було спростовано доказами, наданими позивачем.

Таким чином, застосування до позивача спірним рішенням №0000262308 штрафної санкції на підставі Указу Президента України №436/95 за неоприбуткування готівки не може вважатися обґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині скасування цього рішення ДПІ підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Позов Цюрупинської районної спілки споживчих товариств задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Цюрупинському районі від 12.05.2011р. №0000252308 та №0000262308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Цюрупинської районної спілки споживчих товариств (код ЄДРПОУ 01770668) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2011 р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 9.2.1