Постанова

від 23.09.2011 по справі 2073/11/2170

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2011 р. Справа № 2-а-2073/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Кравченко К.В.,

при секретарі: Сердюк О.О.,

за участю:

представників позивача - Мяснікова К.К., Чернової Н.І.

представників відповідача - Горбунової К.О., Міськів М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

приватного підприємства "Фарт-ОВБ"

до державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

В квітні 2011 року приватне підприємство Фарт-ОВБ (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Херсоні (надалі - ДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23.03.2010 р. № 00001322301/0, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 59364 грн., у тому числі 39576 грн. - за основним платежем та 19788 грн. - за штрафними санкціями.

Спірне рішення винесено на підставі акту від 11.03.2010р. №1069/23-5/35869563 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 16.04.08р. по 30.09.09р..

За висновками акту перевірки донарахування позивачу податкових зобов'язань пов'язано із операціями позивача із СТОВ Скад по придбанню брухту чорних металів. Так, за висновками ДПІ позивач зависив податковий кредит за вересень 2009 року на суму ПДВ 362810 грн., включивши до нього ПДВ, сплачений на користь СТОВ Скад за нікчемними правочинами, тобто за операціями, які ДПІ вважає безтоварними, і такими, що вчинені без мети реального настання правових наслідків. З цього ДПІ стверджує, що позивач порушив ст.4, п.7.3, пп.7.4.1, 7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.97р. № 168/97-ВР, і тим самим занизив податок на додану вартість , що підлягав сплаті до бюджету за вересень 2009 року на 39576 грн.. Такий висновок ДПІ в акті ґрунтується на аналізі діяльності СТОВ Скад , яке, як зазначено в акті перевірки, не знаходиться за місцем свої реєстрації та ухиляється від проведення перевірки.

Згідно позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що операції із придбання у СТОВ Скад металобрухту є цілком законними та реальними, а придбання товару у цього постачальника та сплата ПДВ у складі ціни товару підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які давали позивачу правові підставі включити вартість товару до складу валових витрат цього періоду, а сплачений цьому продавцю ПДВ до податкового кредиту декларацій з ПДВ. Право СТОВ Скад здійснювати реалізацію металобрухту підтверджено виданою цьому підприємству відповідною ліцензією на цей вид діяльності. Позивач зазначає, що відповідно до Закону України Про податок на додану вартість головною умовою для формування податкового кредиту платника ПДВ є наявність належним чином складеної податкової накладної та використання придбаних за цими податковими накладними товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності платника податків. Позивач стверджує, що всі зазначені вимоги для формування податкового кредиту ним виконані, тому у відповідача відсутні правові підстави для зменшення податкового кредиту та для нарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Відповідач надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказує на те, що згідно акту перевірки всі правочини позивача з СТОВ Скад визнані нікчемними, оскільки вони не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, тобто були безтоварними, а тому позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з цим контрагентом, оскільки фактично за цими операціями нічого не придбавалось і не використовувалось у господарській діяльності позивача.

Позиції сторін були підтримані їх представниками під час судового розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Згідно акту перевірки позивач протягом вересня 2009 року документував придбання брухту чорних металів від постачальника СТОВ Скад на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.09р. №03-09 на загальну суму 2 176859,97 грн. у т.ч. ПДВ 362810 грн.. Вищезазначена сума ПДВ за податковими накладними СТОВ Скад , перелік яких наведений у п.3.1.1 акту перевірки (стор.4 акту), включена позивачем до податкового кредиту вересня 2009 року.

Підставою для донарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ за основним платежем на суму 39576 грн. стало невизнання відповідачем податкового кредиту, сформованого позивачем по операціям з СТОВ Скад .

Аналіз змісту акту перевірки свідчить про те, що ДПІ вважає поставки позивачу металобрухту від СТОВ Скад та подальшу реалізацію позивачем цього металобрухту в адрес ТОВ Метекс (м.Запоріжжія), ПП Сервет (м.Севастопіль), ТОВ Втор-Мет (м.Київ) нікчемними та недійсними, за якими реально товар не переміщувався, тобто поставки були безтоварними , а тому ці операції не підлягають врахуванню при визначені валових витрат, валових доходів, податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ.

Наведені відповідачем в акті перевірки доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту по операціям з СТОВ Скад суд оцінює з точки зору відповідності викладених в цьому акті перевірки обставин постачання товару позивачу фактичним обставинам справи, які встановлені в ході судового розгляду даної справи, а також з точки зору узгодженості цих висновків з положеннями податкового законодавства.

На час проведення позивачем вищезазначених операцій порядок формування платником податку податкового кредиту був встановлений пунктом 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97.

Згідно пункту 1.7 ст. 1 Закону № 168/97податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно абзацу першого підпункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт /послуг/ - актом прийняття робіт /послуг/ чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт /послуг/ /підпункт 7.4.5 цього ж пункту/.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів /робіт, послуг/, дата виписки відповідного рахунку /товарного чека/ - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів /робіт, послуг/.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

До матеріалів справи позивачем долучені копії видаткових та податкових накладних на поставку металобрухту в адрес позивача, на які посилається ДПІ в акті перевірки, а також банківські виписки про проведені позивачем оплати вказаному постачальнику вартості отриманого металобрухту з урахуванням податку на додану вартість згідно вищезазначених видаткових та податкових накладних.

ДПІ в акті перевірки не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, за якими позивач формував податковий кредит, не вказує на неправильність складання позивачем податкових декларацій з ПДВ, а також не посилається на відсутність фактичної сплати позивачем ПДВ у складі ціни товарів.

Факт того, що на момент вказаних господарських операцій СТОВ Скад мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Таким чином, належними доказами підтверджено той факт, що на момент проведення перевірки у позивача в наявності були всі необхідні первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з СТОВ Скад , які визначені позивачем у податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Аналіз наданих позивачем документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди, які були предметом перевірки.

За змістом статті 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до Закону №168/97 необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту.

Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини:

- реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту;

- наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності;

- віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку;

В акті перевірки та в ході судового розгляду ДПІ посилалось на відсутність реальних господарських операцій, тобто на безтоварність операцій по ланцюгу постачання позивачу товару від СТОВ Скад до позивача.

Відповідно до інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.09.2011р. СТОВ Скад (код ЄДРПОУ 31048042) зареєстровано за адресою: м.Херсон, сел..Зеленівка, вул.. Б.Хмельницького. 2-д. засновники - ОСОБА_9, ОСОБА_10, директор - ОСОБА_11, останній запис в реєстрі від 22.09.11р., статус відомостей про дану юридичну особу - підтверджений.

Судом вживались заходи, направлені на дослідження реальності господарських операцій позивача з придбання металобрухту у СТОВ Скад .

Так, в якості свідка судом був допитаний директор СТОВ Скад - ОСОБА_11 який пояснив, що він був призначений на посаду директора СТОВ Скад засновниками цієї фірми - ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Фірма діяла по вул.. Б.Хмельницького, 2-д в сел..Зеленівка м.Херсона на території складської бази і займалась операціями з металоломом, але за останній рік їх фірма фактично діяльності вже не веде. У вересні 2009 року їх фірма реалізовувала металолом фірмі Фарт-ОВБ , керівника якої він знає особисто. Навантаження металолому здійснювалось на базі по вул..Б.Хмельницького 2-д на автомашини фірми Фарт-ОВБ , якими вони здійснювали вивіз. Договір з ПП Фарт-ОВБ , видаткові та податкові накладні на кожну партію товару, акти приймання металобрухту, на кожну партію товару, які знаходяться в матеріалах справи, були підписані ним особисто.

Судом також був допитаний в якості свідка ОСОБА_8, який пояснив суду, що він працює майстром ділянки на ПП Фарт-ОВБ , і у вересні 2009 року він на автомобілі НОМЕР_1 забирав металобрухт від СТОВ Скад з бази по вул..Б.Хмельницького, 2-д в сел..Зеленівка м.Херсона. Металолом він навантажував на машину особисто автокраном, і перевозив на склад по вул..Домобудівна, 11, де ПП Фарт-ОВБ орендувало складський майданчик.

Позивач також долучив до матеріалів справи копії подорожних листів на автомобіль НОМЕР_1 за період з 2 по 25 вересня 2009 року, за якими даний вантажний автомобіль під керуванням водія ОСОБА_8 здійснював перевезення металобрухту від СТОВ Скад в адрес позивача.

Надані суду докази не підтверджують твердження ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з вказаним контрагентом, а навпаки свідчать про те, що такі операції реально були проведені.

Оскільки основним видом діяльності позивача є операції з металобрухтом, і право позивача на зайняття такою діяльністю підтверджено виданою йому Міністерством промислової політики України ліцензією серії НОМЕР_2 з строком дії з 04.11.2008р. по 04.11.2011р., то придбання позивачем металобрухту у СТОВ Скад з віднесенням до податкового кредиту ПДВ по таким операціям, відповідає суті господарської діяльності позивача, що свідчить про дотримання позивачем пункту 7.4.1 пунктом 7.4 ст. 7 Закону №168/97 в частині віднесення до податкового кредиту лише тих сум ПДВ, які сплачені у складі ціні товарів (робіт, послуг), що використовуються у межах господарської діяльності платника податку.

Суд зазначає, що вплив можливих порушень податкового законодавства з боку контрагентів платника податків на його право на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Докази, які б встановлювали факти протиправної діяльності СТОВ Скад , або які б свідчили про відсутність у цього постачальника спеціальної податкової правосуб'єктності, а також докази обізнаності позивача про такі факти, в матеріалах справи відсутні.

Також ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливість з'ясувати всі обставини діяльності цього постачальника на момент придбання у нього товару, з метою виявлення тих обставин, які унеможливлюють віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

ДПІ також не надало суду доказів, які б свідчили про те, що позивач систематично проводить свої господарські операції переважно з тими контрагентами, які не дотримуються податкової дисципліни та не сплачують податків.

З урахуванням встановлених фактичних обставини справи, суд приходить до висновку, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту сум ПДВ по операціям з придбання металобрухту у СТОВ Скад свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

З'ясовані обставини господарської діяльності позивача не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Перевіривши наведені відповідачем в акті перевірки доводи для донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, встановивши фактичні обставини проведених позивачем спірних господарських операцій з СТОВ Скад , суд приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень вимог Закону України Про податок на додану вартість при формуванні податкового кредиту по операціям з цим контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає безпідставним донарахування позивачу спірним повідомленням-рішенням зобов'язань по податку на додану вартість, у зв'язку з чим вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Позовні вимоги приватного підприємства Фарт-ОВБ задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Херсоні від 23.03.2010 р. № 00001322301/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства Фарт-ОВБ витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суду, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Текст постанови складений в повному обсязі та підписаний 27.09.2011р.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 8.2.1