Ухвала

від 21.03.2017 по справі 808/2418/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

21 березня 2017 рокусправа № 808/2418/16 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Дадим Ю.М.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі № 808/2418/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання дій протиправними щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, зобов'язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними дії відповідача про відмову йому у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області; зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_1

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 із земель запасу сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянтом зазначалось, що земельна ділянка, яку позивач просив надати у власність, є землею з видом угідь - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, що в свою чергу, передбачає будівництво. Встановлена заборона для передачі у власність чи користування фізичним чи юридичним особам земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території. Апелянт вказував, що термін містобудівні потреби слід розуміти як можливість здійснення будівництва на земельній ділянці. Апелянт зазначав, що взяття у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для будівництва, передбачає інший порядок погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, необхідно враховувати можливе будівництво на земельній ділянці. Апелянт вказував, що суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що в ході розгляду справи не було здобуто доказів, які можуть свідчити про намір позивача використовувати земельну ділянку для містобудівної діяльності. З наданої позивачем довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, випливає, що вид угідь земельної ділянки, по якій позивач просить затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1, земельна ділянка обліковується як під господарськими будівлями і дворами. Апелянт вказував, що ОСОБА_1 не надав проект землеустрою, яким би вносились зміни до виду угідь із несільськогосподарських на сільськогосподарські угіддя. Отже, позивач згідно документів має наміри отримати земельну ділянку саме для містобудівних потреб, що виключає затвердження його проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га. для ведення особистого селянського господарства.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, з огляду на те, що земельні ділянки, які позивач просив надати у власність є вільними, мають сільськогосподарське призначення. Суд першої інстанції вказував, що до клопотань про затвердження проекту землеустрою було додано всі необхідні матеріали. Підставою для відмови у затвердженні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, вимогам генеральних планів населених пунктів, однак у випадку з позивачем такої невідповідності немає, отже й немає підстав для відмови з боку відповідача. Суд першої інстанції вказував, що сам проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства вже погоджено Управлінням Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області. Суд першої інстанції зазначав, що земельна ділянка розташована за межами населеного пункту, відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, а не для містобудівних потреб.

Матеріалами справи встановлено, що наказом Головного управління Держземагентства у Запорізькій області від 20.03.2015 року №8-624/15-15-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (за межами населених пунктів), за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (вид угідь - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами), орієнтовний розмір земельної ділянки 1,6000 га, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_1 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно висновку до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, від 19.10.2015 року № 26-28-0.3-7017/2-15, затвердженого Управлінням Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області, земельна ділянка є землею сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства. На земельній ділянці відсутні будівлі та споруди. Земельна ділянка надається для використання за цільовим призначенням.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся 21.01.2016 року до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Листом від 08.02.2016 року за № Ф- 249-452/6-16 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з тих підстав, що цільове призначення земельної ділянки про яку йдеться мова у клопотанні запроектовано як земельну ділянку з видом угідь під сільськогосподарську діяльність та ведення господарського будівництва, що передбачає будівництво. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області зазначало, що існує заборона на передачу у власність чи у користування фізичним особам земельних ділянок для містобудівної діяльності.

Не погодившись з рішеннями Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_1 подав 28.03.2016 року до Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області скаргу. Листом від 01.04.2016 за № Ф-28, Державна інспекції сільського господарства в Запорізькій області погодилась, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть надаватись для ведення особистого сільського господарства. Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області поінформувала, що не має зауважень до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області ОСОБА_1

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області з клопотаннями про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. У листі від 15.04.2016 року №Ф- 2398-1973/6-16 відмовив з тих підстав, що згідно проекту землеустрою земельна ділянка відноситься до земель під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, що в свою чергу передбачає будівництво, а тому не може бути надана для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.12.2015 року, кадастровий номер НОМЕР_1, земельна ділянка має цільове призначення землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Згідно довідки Управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області від 28.04.2015 року № 31-28-0.2-3198/2-15, земельна ділянка, яку ОСОБА_1 просить надати йому у власність, має категорію - землі сільськогосподарського призначення, вид угідь - під господарськими будівлями і дворами.

Відповідно до фотознімків, наявних в матеріалах справи, та які долучені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, на земельній ділянці відсутні будівлі та будь-які споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; організація проведення робіт, пов'язаних із реалізацією земельної реформи; участь у державному регулюванні планування територій; розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вказує, що законодавчими нормами визначено, що підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, інших підстав не передбачено.

Згідно ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно ст. 1, ст. 5 Закону України Про особисте селянське господарство особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, щодо якої позивачем виготовлено та подано на затвердження проект землеустрою, має цільове призначення землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

Поряд з тим, згідно ч.ч. 1 - 3 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування :громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Надання у власність земельної ділянки, що є несільськогосподарським угіддям (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації) не означає, що особа, яка бере таку земельну ділянку у власність буде вести на ній будівництво. Земельна ділянка надається ОСОБА_1 для ведення сільського господарства, прощо він сам зазначає у неодноразових клопотаннях та проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, з чим погоджується Управління Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області та Державна інспекції сільського господарства в Запорізькій області.

Відповідно до ч. 1 ст. ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані: забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Колегія суддів зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області неправомірно відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки у розмірі 1,6000 га за кадастровим номером НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства, враховуючи, що земельна ділянка має цільове сільськогосподарське призначення.

Колегія суддів враховує, що проект землеустрою був погоджений Управлінням Держземагентства у Вільнянському районі Запорізької області, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у повній мірі відповідав діючому законодавству, проект пройшов відповідно до вимог ст. 186 Земельного кодексу України всі необхідні погодження та отримав позитивні висновки. Земельна ділянка є вільною, такий вид угідь як землі під сільське господарство та інші землі під господарськими будівлями і дворами є складовою земель сільськогосподарського призначення, а тому можуть передаватись для ведення особистого селянського господарства.

На думку колегії суддів, відповідач не обґрунтував законність своєї відмови у затвердженні проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, як таку, що прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі № 808/2418/16 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Ю.М. Дадим