Ухвала

від 14.03.2017 по справі 505/4114/13-а (2а/505/99/13)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" березня 2017 р. м. Київ К/800/45201/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Калашнікової О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 23 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Котовської міської ради Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року ОСОБА_2 (надалі також - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Котовської міської ради Одеської області (надалі - відповідач, Рада), в якому просила суд визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати скасувати свідоцтво про право власності на приміщення тиру, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як таке, що видане на неіснуючий об'єкт нерухомості.

Постановою Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2013 року.

Заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Враховуючи положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), колегія суддів здійснює перегляд судових рішень в межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій, розглядаючи та вирішуючи справу, виходили з того, що даний спір є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із даним висновком не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 цього ж Кодексу передбачено, що компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Також згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 оскаржила до суду бездіяльність Ради, що полягає у несвоєчасному анулюванні спірного свідоцтва про право власності на неіснуюче приміщення тиру, внаслідок чого позивачка не має можливості оформити правовстановлюючі документи на приміщення, що збудоване на місці зруйнованого тиру. Окрім того, позивачка просить скасувати свідоцтво на право власності.

Отже, вищенаведені вимоги позивача безпосередньо стосуються її майнових інтересів.

Зазначені обставини підтверджують, що в основі спору лежить юридичний конфлікт стосовно належності майна.

Даний спір не носить публічно-правовий характер, а тому не підлягає вирішенню у відповідності з Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною четвертою статті 220-1 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 220-1, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Котовського міськрайонного суду Одеської області від 23 вересня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суд від 23 липня 2014 року - скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді