Рішення

від 22.03.2017 по справі 308/9903/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/9903/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі головуючої - судді Монич О.В.

при секретарі - Пассер М.І.

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді, в приміщенні суду, цивільну справу за позовом Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2, про скасування рішень Ужгородської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська місцева прокуратура звернулася до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 М, про скасування рішень Ужгородської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації. Мотивуючи свої вимоги вказує на те, що рішенням 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за №919 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. А.Корольова, 4б в місті Ужгороді. В подальшому, рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 вказаній особі затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,0993 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. А.Корольова, 4б в місті Ужгороді. На виконання зазначеного рішення 19.11.2015 між Ужгородської міської ради в особі департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,0993 га. Оскільки, вказані рішення Ужгородської міської ради прийнято всупереч вимогам земельного та містобудівного законодавства України, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати пункт п. 1.10 рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за №919 та п. 1.68 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0255 площею 0,0993 га за №1828 від 19.11.2015 та скасувати його державну реєстрацію.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд винести рішення, яким визнати незаконним та скасувати пункт п. 1.10 рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за №919 та п. 1.68 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882, визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0255 площею 0,0993 га за №1828 від 19.11.2015 та скасувати його державну реєстрацію.

Відповідач ОСОБА_2 та Ужгородська міська рада в судове засідання повторно не з'явилися, проте про час та місце судового засідання були належним чином повідомлені.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що даний позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 13, 41 Конституції України, від імені Українського народу права власника, зокрема на землю, здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За змістом ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності і зміна їх цільового призначення відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що рішенням 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 31.05.2013 за №919 Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. А.Корольова, 4б в місті Ужгороді.

В подальшому, рішенням 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за №1882 вказаній особі затверджено проект землеустрою та передано у власність земельну ділянку площею 0,0993 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по вул. А.Корольова, 4б в місті Ужгороді.

На виконання зазначеного рішення 19.11.2015 між Ужгородської міської ради в особі департаменту міського господарства Ужгородської міської ради та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки площею 0,0993 га.

Частиною 5 ст. 20 цього Кодексу в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

23.07.2010 Державним комітетом України із земельних ресурсів, у відповідності з вимогами пункту г ст. 15 та ст.19 Земельного кодексу України, пункту ґ ст. 14 ЗУ Про землеустрій , п.п. 11 п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008 №224, з метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі, своїм наказом за №548, затверджено класифікацію видів цільового призначення земель.

Розділом першим даного класифікатора чітко визначено, що класифікація видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) розроблена відповідно до ЗК України, ЗУ Про землеустрій та Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою КМУ від 19.03.2008 №224.

Код та цільове призначення земель застосовується для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

КВЦПЗ застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.Дане твердження висловлено також правовою позицією ВСУ у справі №6-32цс15 від 08.04.2015. Так, ВСУ вказав, що цільове призначення земельної ділянки визначено саме ст.1 ЗУ Про землеустрій , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення земельних ділянок визначаються не лише ст. 19 ЗК України, а також вищевказаним класифікатором.

Згідно ст. 39 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Даний принцип використання земельної ділянки визначено також і статтею 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності якою встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

При цьому, вказаний режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, що встановлений у генеральних планах населених пунктів, є обов'язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації (ч. 2 ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

З наявної в матеріалах справи копії листа №2499/03-18 від 19.09.2016 виконавчого комітету Ужгородської міської ради вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 21100000:20:001:0255 згідно публічної кадастрової карти та генплану м. Ужгорода 2004 року знаходиться на території, яку позначено як територія багатоповерхової житлової забудови (за функціональним призначенням відноситься до сельбищної зони).

Враховуючи те, що і в рішенні Ужгородської міської ради про надання в оренду земельної ділянки і згідно документації із землеустрою чітко визначено про те, що земельна ділянка надається для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що до моменту її передачі в оренду використовувалась в інших цілях, суд приходить до переконання, що із затвердженням документації із землеустрою одночасно відбулась і зміна цільового призначення такої земельної ділянки.

Таким чином, оскільки за генеральним планом міста Ужгорода, оспорювана земельна ділянка відносилась до земель багатоквартирної забудови, прийняття рішення Ужгородською міською радою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та його затвердження для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку прийнято всупереч вимогам ст.ст. 20, 21, 39 ЗК України та ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Згідно зі ст. 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У пункті 3 частини 1 статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено, що детальний план території - це містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

З 1 січня 2015 року набрали чинності частини 3 та 4 статті 24 даного Закону, відповідно до яких передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється у разі відсутності плану зонування або детального плану території.

Однак, з листа №2499/03-18 від 19.09.2016 виконавчого комітету Ужгородської міської ради вбачається, що план зонування території м. Ужгорода станом на 09.11.2015 не було затверджено.

Оскільки, ні плану зонування ні детального плану території за рахунок якої відведено земельну ділянку станом на прийняття рішення ро їх відведення не було (такі прийняті лише на тій же сесії і не набрали законної сили) передача земельних ділянок відбулась також з порушенням ст. ст. 19, 24 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

Відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

Натомість, судом встановлено, що рішення про затвердження проекту із землеустрою прийнято без належного погодження управління містобудування та архітектури, оскільки термін дії такого погодження (висновок №172а від 24.12.13) що міститься у матеріалах, станом на прийняття рішення вже минув.

Отже, рішення про затвердження проекту землеустрою оспорюваної земельної ділянки також не відповідає вимогам ст.50 Закону України Про землеустрій ст.ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України в частині погодження управлінням архітектури та містобудування Ужгородської міської ради проекту землеустрою.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до переконання, що пункт п. 1.10 рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради за №919 від 31.05.2013 та п. 1.68 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради за №1882 від 09.11.2015 прийняті всупереч зазначеним вимогам земельного та містобудівного законодавства України, а тому їх слід визнати незаконними та скасувати.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави та громадян в суді у випадках, визначених законом.

Згідно ст.45 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При визначенні позивача, який діє від імені держави України, прокурор керується положеннями рішення Конституційного Суду України №3 рп/99 від 08.04.99 у справі №1-1/99, згідно з п. 5 якого поняття орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах , означає орган, на який державою покладено обов'язок по здійсненню конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованих на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому надані повноваження органу виконавчої влади.

Пунктом 4 цього рішення передбачено, що відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. При цьому інтереси держави можуть збігатися цілком, частково або не збігатися з інтересами державних органів, державних підприємств або організацій, або з інтересами державних органів, державних підприємств або організацій, або з інтересами господарських товариств із часткою державної власності в статутному фонді.

Також, цим же рішенням регламентоване правило, що в основі інтересів держави завжди існує потреба в здійсненні як загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних і інших), так і місцевих дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі, як національного багатства, захист прав суб'єктів права власності і господарювання тощо.

Згідно статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ст.5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та Положення про Держсільгоспінспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011, Державна інспекція сільського господарства України є центральним органом виконавчої влади, до повноважень якої, згідно зі ст. 6 цього Закону, належить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.

Статтею 2 вищевказаного закону визначено, що основним завданням державного контролю за використанням та охороною земель є запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

У свою чергу, стаття 23 Закону України Про прокуратуру вказує, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушень або загрози порушень інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою вищезазначеної статті.

У відповідності до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. При цьому прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Отже, враховуючи те, що органи Державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Ужгородської міської ради та визнання недійсним правочину, з метою усунення порушень земельного законодавства, прокуратура, в силу вимог ст. 121 Конституції України, ст. 45 ЦПК України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру , наділена повноваженням щодо звернення до суду з метою захисту інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин і охорони землі шляхом усунення порушень неправомірного користування земельною ділянкою та набуває статусу позивача.

Суд також вважає, що у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача сплачений останнім судовий збір в розмірі 5512,00 грн. Керуючись ст.ст. 15, 30, 60, 61, 209, 218 ЦПК України, 14, 121 Конституції України, ст.ст. 632, 651 ЦК України, ст.ст. 20, 21, 51, 112, 114, 124, 152 ЗК України, ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 23, 24 ЗУ Прокуратуру , ст. ст. 19, 24, 26 ЗУ Про регулювання містобудівної діяльності , ст. 5 ЗУ Про державний контроль за використанням та охороною земель , суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради та ОСОБА_2 М, про скасування рішень Ужгородської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та скасування його державної реєстрації - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати пункт п. 1.10 рішення 17 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради за №919 від 31.05.2013 та п. 1.68 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради за №1882 від 09.11.2015.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:20:001:0255 площею 0,0993 га за №1828 від 19.11.2015 та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з відповідачів на користь прокуратури Закарпатської області сплачений судовий збір в розмірі 5512, 00 грн.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом десяти днів апеляційної скарги до Апеляційного суду Закарпатської області набере законної сили в разі неподання такої в установлений строк.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду: Монич О.В.