Рішення

від 27.02.2017 по справі 320/7891/16-ц

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 27.02.2017

Справа № 320/7891/16-ц

2/320/651/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Ковальової Ю.В.,

при секретарі: Черемісіній О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою

Приватного підприємства «Інесс-2005» до ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 22.10.2001 року, укладений між колективним підприємством «Інесс» та ОСОБА_1 міською радою за № 6215, стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору.

Позов обґрунтовує тим, що 22.10.2001 року між колективним підприємством «Інесс» , правонаступником якого є приватне підприємство «Інесс-2005» та ОСОБА_1 міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки реєстровий № 6215, загальною площею 0,145374 га, кадастровий номер 2310700000:02:008:0018, яка знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна (колиш. Дзержинського), 29/31. На вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 200, 4 кв.м, основною площею 188 кв.м., яке належить на праві спільної часткової власності ПП «Інесс-2005» та ОСОБА_2 у рівних частках по ? кожному. 01.07.2016 року між ПП «Інесс-2005» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення № 1103, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_4, за яким ОСОБА_3 прийняв у власність ? частку нежитлового приміщення за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Інтеркультурна, буд. 29/31. На даний час власниками вказаного вище нежитлового приміщення є ОСОБА_2, ОСОБА_3. Позивач не є власником вказаного приміщення, та не користується земельною ділянкою загальною площею 0, 145374 га, кадастровий номер 2310700000:02:008:0018. У зв'язку з чим, позивач звертався до ОСОБА_1 міської ради із заявою № 1 від 02.08.2016 року про розірвання договору оренди, однак відповідачем листом № 444/20 від 20.10.2016 року невмотивовано відмовлено їм. Вважають, що у даному випадку відповідач зобов'язаний переукласти договір оренди земельної ділянки з новими власниками нежитлового приміщення.

В судове засідання представник позивача - ОСОБА_5 не з'явився, від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 міської ради Запорізької області ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилася, надала суду заперечення, в яких вказує, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин протиправного характеру, за відповідності складу сторін спору ст. 1 ГПУ України підвідомчі господарським судам. Таким чином, у відповідності до ст.ст. 15, 115, 205 ЦПК України, вважає, що необхідно закрити провадження у дані справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяви, в яких просять розглянути справу за їх відсутності, позов визнають повністю.

Відповідно до ст. 197 ЦПК України, у зв язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється.

Суд, вивчивши і дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Незалежно від того, що Конституцією України особі гарантовано право на судовий захист, це не позбавляє особу обов'язку дотримуватися порядку звернення до суду, встановленого законом, тобто Цивільного процесуального кодексу, виходячи із принципу єдиної процесуальної форми.

Судом встановлено наступне.

22.10.2001 року між ОСОБА_1 міською радою та колективним підприємством «Інесс» та ОСОБА_1 міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,145374 га, яка знаходиться за адресою: м. Мелітополь, вул. Дзержинського (наразі Інтеркультурна), 29/31, зареєстрований у ОСОБА_1 виконавчому комітеті за № 6215. Договір укладено на термін 25 років. /а.с. 12-13/.

30.01.2006 року шляхом перетворення Колективного підприємства «Інесс» створено Приватне підприємство «Інесс-2005» . /а.с. 6-11/.

01.07.2016 року Приватним підприємством «Інесс-2005» передано у власність ОСОБА_3 ? частку нежитлового приміщення за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Дзержинського (наразі Інтеркультурна), 29-31, про що свідчать копія договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення та інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. /а.с. 14-15, 18-19).

Тобто, на даний час власниками вказаного вище нежитлового приміщення є ОСОБА_2, ОСОБА_3. Позивач не є власником вказаного приміщення, та не користується земельною ділянкою загальною площею 0, 145374 га, кадастровий номер 2310700000:02:008:0018.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України „Про оренду землі", а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з приписами абзацу 8 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Приписами ч.2 ст.120 ЗК України передбачено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України , підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України , договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, як вбачається з вимог ч.1 ст. 627 ЦК України та ч.1 ст. 628 ЦК України , сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦПК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з умов Договору оренди земельної ділянки, сторони досягли згоди про те, що відповідно до пункту 7.6 договору при переході права власності на будівлю і споруду, яка розташована на орендованій земельній ділянці, дійсний договір підлягає розірванню.

Виходячи з вищевикладеного, Договір оренди земельної ділянки від 22.10.2001 року, укладений між колективним підприємством «Інесс» та ОСОБА_1 міською радою за № 6215 є таким, що припинив свою дію , виходячи з підстав відчуження позивачем об єкту нерухомості, який розташований на орендованій земельній ділянці. У зв'язку із переходом права власності на зазначену будівлю до ОСОБА_3, до останнього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташований цей об'єкт в тому ж обсязі, що було у попереднього землекористувача, тобто позивача.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту вимоги щодо розірвання договору оренди земельної ділянки позивач в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України зобов'язаний на засадах змагальності переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Разом з тим, згідно положень вище висвітленого законодавства та самого договору договір є припиненим, разом з тим, позивач звертається з позовом про розірвання вже припиненого договору, що вказує на неможливість задоволення позову у обраний позивачем спосіб.

Що стосується доводів представника відповідача-Мелітопольської міської ради про неможливість розгляду даного позову в порядку цивільного судочинства,суд знаходить їх неспроможними у зв язку наступним.

Так, згідно ст.. 15 ЦПК України , суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п. 3, 7 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ , критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності , про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Таким чином, враховуючи, що в якості належних відповідачів у справі поряд з ОСОБА_1 міською радою виступають фізичні особи, суд не приймає до уваги заперечення відповідача.

У зв'язку з викладеним, суд вважає обставини, зазначені позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не доведеними, позов таким, що не відповідає способам захисту, встановленим цивільним законодавством України у даному випадку, і у зв'язку з цим не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові Приватного підприємства «Інесс-2005» до ОСОБА_1 міської ради Запорізької області, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.В. Ковальова