Ухвала

від 23.03.2017 по справі 321/990/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1272/17 Головуючий у 1-й інстанції: Олійник М.Ю.

Є.У.№ 321/990/16 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Гончар М.С.,

Дашковської А.В.,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Приватного підприємства Деметра , третя особа - Управління Держгеокадастру у Василівському районі Запорізької області, про визнання договорів оренди землі недійними та скасування їх державної реєстрації та за позовом Приватного підприємства Деметра до ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним ,

за апеляційною скаргою ПП Деметра на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року ,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ФОП ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом. Зазначав, що 26.10.2009 року уклав з ОСОБА_5 два договори оренди земельних ділянок, площею по 5,3684га кожна, розташованих на території Високівської сільської ради Михайлівського району, Запорізької області, які зареєстровані у Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК 02.11.2009 року за №№040927300168, 040927300169. За умовами договорів, строк оренди становить 10 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право його поновлення на новий строк. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, право власності на належні їй земельні ділянки перейшло до її сина ОСОБА_4, який 25.03.2016 року у встановленому законом порядку оформив свої спадкові права. Орендар належним чином продовжував виконувати умови договорів оренди, сплачував спадкоємцю орендну плату. У липні 2016 року позивачеві стало відомо про те, що у грудні 2009 року в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК зареєстровано ще два договори оренди цих же земельних ділянок, за якими орендарем являється ПП Деметра . Посилаючись на те, що на момент проведення державної реєстрації договорів, укладених між ОСОБА_5 і ПП Деметра , набули чинності договори від 26.10.2009 року, укладені з ФОП ОСОБА_3, останній просив суд на підставі ст.ст.203,215 ЦК України визнати недійсними договори оренди від 1 жовтня 2008 року, за якими орендарем являється ПП Деметра , і скасувати їх державну реєстрацію.

Заперечуючи проти позову, у листопаді 2016 року ПП Деметра звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі від 26.10.2009 року, посилаючись на те, що спірну земельну ділянку остання передала в оренду ПП Деметра ще у жовтні 2008 року, про що 09.12.2009 року було зроблено відповідний запис в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК за № 040927300266, а 23.10.2015 року запис за № 11792835 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Посилаючись на те, що спірним договором оренди порушено право користування ПП Деметра , яке фактично користується земельною ділянкою з жовтня 2008 року, просив суд на підставі ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсним договір оренди , укладений між ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_3 26 жовтня 2009 року, зареєстрований в Михайлівському районному відділі Запорізької регіональної філії Центру ДЗК 02.11.2009 року за №№040927300169.

Відповідач ОСОБА_4 позов ФОП ОСОБА_3 визнав у повному обсязі, проти задоволення позову ПП Деметра заперечував, просив розглянути справи за його відсутності (том1: а.с.70, том2 :а.с.34).

Ухвалою Михайлівського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2016 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року позов ФОП ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,3684 га, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, укладений 1 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством Деметра .

Скасовано державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,3684 га, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, укладений 1 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством Деметра .

Визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,3684 га, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, укладений 1 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством Деметра .

Скасовано державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,3684 га, розташованої на території Високівської сільської ради Михайлівського району Запорізької області, укладений 1 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством Деметра .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Деметра до ОСОБА_4, фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди землі недійсним - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПП Деметра подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ПП Деметра являється орендарем двох земельних ділянок, так як підприємство орендує тільки одну ділянку. На думку ПП Деметра , суд допустився порушень норм матеріального права, оскільки договір оренди, укладений з ПП Деметра , набув чинності не з моменту його державної реєстрації, а з моменту, коли сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору і підписали його, тобто з жовтня 2008 року. При розгляді справи судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, дана неправильна оцінка зібраним у справі письмовим доказам, проігноровані докази, надані ПП Деметра , на порушення вимог ст.197 ЦПК України не надано роздруківки технічного запису судового засідання. За вказаних обставин просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове, яким позов ПП Деметра задовольнити, а позов ФОП ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_3 і відмовляючи у задоволенні позву ПП Деметра , суд першої інстанції виходив з того, що ФОП ОСОБА_3 з жовтня 2009 року - моменту державної реєстрації договорів оренди землі, являється орендарем двох земельних ділянок, що належали ОСОБА_5, а тому зареєстровані у грудні 2009 року договори оренди цих же земельних ділянок, укладені між ОСОБА_5 і ПП Деметра , відповідно до ст.ст.203,215 ЦК України являються недійсними, оскільки суперечать вимогам земельного законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та ґрунтується на доказах, яким дана правильна оцінка.

Встановлено, що ОСОБА_5 являлася власником двох земельних ділянок, площею по 5, 3648 га кожна, розташованих на території Високівської сільської ради Михайлівського району, Запорізької області, кадастрові номери ділянок №№ НОМЕР_1 і НОМЕР_2.

01 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та ПП Деметра було укладено два договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 12 років, які зареєстровані у Михайлівському РВ ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель через рік було вчинено запис від 09 грудня 2009 року за № 040927300266, та за №№ 040927300233 (том 1:а.с.26-30, 31-39).

Разом з тим, в договорі оренди, копія якого додавалася ПП Деметра до її позовної заяви, строк оренди зазначено 49 років( том 2: а.с6-8).

26 жовтня 2009 року між ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_3 було укладено два договори оренди цих же земельних ділянок строком на 10 років, які одразу були зареєстровані у Михайлівському РВ ЗРФ ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено записи від 02 листопада 2009 року за №№040927300168, 040927300169, (а.с.6-10,12-16).

Фактично обидві земельні ділянки з жовтня 2009 року знаходилися у користуванні ПП ОСОБА_3, який належно використовував земельні ділянки і у відповідності з умовами договору регулярно сплачував орендну плату.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Після смерті орендодавця ОСОБА_5 право власності на земельні ділянки кадастрові номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 перейшло до ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 25 березня 2016 року, зареєстрованих в реєстрі за № 49 та № 50 (том1: а.с.21-22).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 29 березня 2016 року за №№ 56214531, 56218242, право власності на земельні ділянки площею 5,3684 га, кадастрові номери: НОМЕР_1 та НОМЕР_2, зареєстровано за ОСОБА_4 Відповідно до розділу стосовно інформації про державну реєстрацію іншого речового права згідно довідки за № 56214531, номер запису про інше речове право: 11792835, на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 зареєстровано право оренди ПП Деметра на строк 49 років на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2008 року, зареєстрованого в Михайлівському РВ ЗРФ УДЗК 09 грудня 2009 року за № 040927300266 (а.с.23).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми.

Разом з тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Виходячи з положень статті 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Саме такі правові висновки щодо моменту набрання чинності договором оренди землі містяться у правових висновках Верховного Суду України у постановах від 13 червня 2016 року по справі №6-643 цс 16, від 18 січня 2017 року по справі №6-2777 цс 16.

Зважаючи на те, що державна реєстрації договорів оренди землі від 26 жовтня 2009 року, укладених між ОСОБА_5 і ПП ОСОБА_3, відбулася 2 листопада 2009 року, з вказаного часу ці договори відповідно до ст. 638 ЦК України, ст. 20 Закону України Про оренду землі (в редакції Закону на час укладання договорів), ст.ст.125,126 ЗК України набули чинності і у сторін за цими договорами виникли цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час їх укладення.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недійсність договорів оренди тих же земельних ділянок, укладених між ОСОБА_5 і ПП Деметра у жовтні 2008 року, з підстав, передбачених ст.ст.203,215 ЦК України, оскільки їх державна реєстрація відбулася тільки у грудні 2009 року, коли право оренди ПП ОСОБА_3 вже було зареєстровано, а ,отже, вказаними договором порушені права останнього як землекористувача, який своєї згоди на вилучення земельних ділянок не надавав.

Доводи апеляційної скарги про те, що ПП Деметра являлося орендарем однієї земельної ділянки, а не двох, як помилкова вважав суд першої інстанції, являються неспроможними, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що оскаржуване судове рішення не узгоджується з правовими висновками Верховного суду України у справі №6-162 цс від 19 лютого 2014 року, являються безпідставними.

У постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року (справа № 6-162цс13) викладено правовий висновок про те, що цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору. Вирішуючи спір про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в ньому передбаченої частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотної умови, застосуванню підлягає стаття 15 цього Закону в редакції, чинній на момент укладення договору оренди, а не на час його державної реєстрації. У зазначеній справі власник земельної ділянки звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, зазначивши, що спірні договори є укладеними з моменту їх державної реєстрації, проте на час її проведення у договорах була відсутня передбачена частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотна умова, а саме умова передачі в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Верховний Суд України у постановах від 18 і 25 грудня 2013 року (справи № 6-127цс13, № 6-118цс13) виклав правовий висновок про те, що виходячи з положень статті 638 ЦК України, статті 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при вирішенні судом спору про визнання договору недійсним з підстави відсутності у сторони волі на його укладення правове значення має наявність такої волі на момент досягнення сторонами згоди в належній формі з усіх істотних умов договору, а не на момент його державної реєстрації. Вчиненням правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов. Одностороння незгода сторони з реєстрацією раніше підписаного нею договору не може визнаватися обставиною для визнання його недійсним з підстав, передбачених частиною третьою статті 203 та частиною першою статті 215 ЦК України. При цьому в зазначених справах до суду за захистом своїх порушених прав звернулись власники земельних ділянок (орендодавці) про визнання недійсними договорів оренди землі, які зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а підставою для звернення стала реєстрація у відповідних відділах Держкомзему спірних договорів оренди землі без волевиявлення орендодавців на проведення такої реєстрації.

За вказаних обставин доводи ПП Деметра щодо невідповідності судового рішення викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права являються неспроможними, оскільки у справі, що переглядається, та у справах, за результатами перегляду яких Верховним Судом України прийнято постанови від 18 і 25 грудня 2013 року і 19 лютого 2014 року (справи № 6-127цс13, № 6-118цс13, № 6-162цс13), наявні різні фактичні обставини. Правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 23 квітня 2014 року (справа № 6-30цс14), зроблено у справі з іншим предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог, а також з іншим матеріально-правовим регулюванням правовідносин.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильну оцінку зібраним у справі доказам, невиконання вимог ст.197 ЦПК України являються також неспроможними. За положенням ст.308 ч.2 ЦПК України не може бути скасоване правильне про суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Невиконання судом вимог ч.5 ст.179 ЦПК України щодо роздрукування технічного запису судового засідання за клопотанням відповідача не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, дав належну оцінку наданим доказам в їх сукупності та прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позову.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст. ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПП Деметра відхилити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 13 січня 2017 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: