Рішення

від 16.03.2017 по справі 509/3356/16-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/3356/16-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

судді Гандзій Д.М.

при секретарях Черкасові Д.Г., Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ляна про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, -

В С Т А Н О В И В :

13 вересня 2016 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з названим позовом, в якому просили суд, розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,46 га, масив НОМЕР_5, ділянка НОМЕР_3, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Йосипівської сільради Овідіопольського району Одеської області від 15.12.2005 р., укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Ляна , зареєстрований 05.01.2006 р. в Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільраді Овідіопольського району Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК за № 040652900001, розірвати договір оренди земельної ділянки загальною площею 4,45 га, масив НОМЕР_5, ділянка НОМЕР_4 призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Йосипівської сільради Овідіопольського району Одеської області від 15.12.2005 р., укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Ляна , зареєстрований 05.01.2006 р. в Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільраді Овідіопольського району Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК за № 040652900002, стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість по сплаті орендної плати у сумі 6000 грн., пеню за прострочення орендної плати у розмірі 4791,60 грн., 3% річних 180 грн., судовий збір 551,20 грн. та стягнути з відповідачів заборгованість по сплаті земельного податку, мотивуючи це порушенням відповідачами умов договорів оренди землі в частині сплати орендної плати.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судових засідань були повідомлені належним чином, надавши до суду свої письмові клопотання, в яких позов підтримали у повному обсязі та на підставі ч. 2 ст. 158 ЦПК України, просили суд слухати справу за їхньої відсутності, не заперечуючи проти постановлення заочного рішення по справі (а.с. 55-56,61-62,80-81,87-88).

Представник відповідачів в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином у відповідності до вимог ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 76 ЦПК України, за останньою відомою судові адресою місцезнаходження юридичної особи, що зазначена в ЄДРЮОФОП і повістка вважається доставленою і повістка вважається врученою належним чином, навіть у разі відсутності за такою адресою, про що особа, яка її доставляє робить відповідну відмітку на повістці і повертає її до суду з поштовим повідомленням, що підтверджується витягом ЄДРЮОФОП, відповідно до якого місцезнаходження юридичної особи ТОВ Ляна : Кіровоградська область, м. Кіровоград, вул. Покровська, 73, кімната 35 та поштовими повідомленнями, які повернулися на адресу суду з відмітками листоноші за закінченням терміну зберігання та адресат вибув , причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надав (а.с. 45-48,64-67,77-79,89-90).

Згідно з ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно із ст. 360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах - є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Правова позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 146цс12 від 12.12.2012 р. зазначає - згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України Про оренду землі розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції (ВССУ) залишив поза увагою положення п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України та дійшов помилкового висновку про те, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини не вимагають систематичної несплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди.

Крім цього, Правовим висновком Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-219цс14 від 25.02.2015 р. встановлено, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" об'єднує два випадки пролонгації договору оренди. Зокрема, у ч. 1 ст. 33 цього закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Реалізація зазначеного переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановлених цією нормою певної процедури і строків (ч.ч. 2-5 цієї статті). Так, для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти : орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та про своє рішення.

Відповідно до ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 41 Конституції України наголошує - кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності - є непорушним.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст. 96 ЗК України, землекористувачі зобов'язані : забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.

Згідно із ст. 152 ч. 2 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Стаття 391 ЦК України передбачає - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 525 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві у користування за плату на певний строк (стаття 759 ЦК України).

Стаття 760 ЦК України прямо вказує - предметом договору найму (оренди) може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ).

Крім цього, статтями 761,762 ЦК України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, які належать права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст. 763 ЦК України).

Стаття 764 ЦК України зазначає - якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України - у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

За нормами ст. 792 ЦК України - за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за певну плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 31 цього Закону визначено перелік підстав припинення договору оренди земельної ділянки, зокрема : закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно статтям 13,34 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. У разі припинення або розірвання договору оренди землі - орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Статтями 316-320,321,328 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава - не втручається у здійснення власником права власності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема із правочинів і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із Закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України передбачено - держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Суд встановив, що відповідно до Державних актів на право приватної власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_6 та серії НОМЕР_7, виданих 04 січня 2000 року на підставі рішення Йосипівської сільради від 14.04.2000 року, за № 140 на земельні ділянки : загальною площею 4,46 га та площею 4,45 га відповідно, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих на території Йосипівської сільради Овідіопольського району Одеської області, позивачі, як законні власники земельних ділянок, уклали договори оренди землі від 15 грудня 2005 року та зареєстрували 5 січня 2006 року за номерами 040652900001 та 040652900002 у Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільській раді Овідіопольського району Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної с центру ДЗК та передали їх в оренду строком на 10 років відповідачам ТОВ Ляна (а.с. 7-18,21-32).

27.12.2011 р. та 15.11.2010 р. вказаним земельним ділянкам були присвоєні кадастрові номери : НОМЕР_8 та НОМЕР_9 та взамін старих Державних актів, видали нові серії НОМЕР_10, від 27.12.2011 року та серії НОМЕР_11 від 15.11.2010 року на підставі рішення Йосипівської сільської ради від 14.04.2000 року, за № 140, розпорядження Овідіопольської районної держадміністрації Одеської області від 17.02.2011 року №125, розпорядження Овідіопольської РДА від 27.05.2010 року № 578 розпорядження Овідіопольської РДА від 28.09.2010 року №1132 (а.с. 35-41).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачам належать на праві власності земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4655 га та 4,4487 га., які розташовані за адресою: ділянки 4 та 5, Масив 28 на території Йосипівської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського райсуду Одеської області.

Відповідно до п. 8 вказаних вище договорів оренди, строк дії договорів складає 10 років. Тобто термін дії договорів сплив 15 грудня 2015 року. Однак оспорювані договори до цього часу не розірвані та орендар (відповідач) письмово не повідомляв позивачів про наміри продовжити строк їх дії.

Відповідно до п. 9 та 11 Договорів оренди землі - відповідач зобов'язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою та сплачувати 750 грн. не пізніше 31 грудня кожного року.

Однак, як встановив суд, відповідач порушив свої договірні зобов'язання щодо своєчасності розрахунків користування земельними ділянками в 2012-2015 роках та відповідно нехтує терміном, зазначеним в п. 11 договорів оренди землі, який є однією із істотних умов договорів оренди землі. Станом на 01.01.2016 року відповідачем, в рахунок погашення заборгованості за користування в 2012-2015 роках належних позивачам земельних ділянок, не сплачена орендна платі ні якому вигляді.

На момент пред'явлення позову зобов'язання відповідача в частині своєчасності та повноти проведення розрахунків ним не виконані та заборгованість по орендній платі за використання земельних ділянок складає 6000 грн., що було наведено у розрахунку суми позову.

На підставі ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірвано за рішенням суду в разі невиконанню сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24, 25 Закону та умовами договору, а також ні підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Пунктом 31 договорів оренди землі встановлено обов'язок відповідача своєчасно сплачувати оренду плату, тобто до 31 грудня поточного року. В зв'язку з цим, прострочення виплати орендної плати за користування земельною ділянкою в період з 2012 р. по 2015 р. є невиконанням обов'язків відповідачем, передбачених договором оренди землі, що відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі є підставою для розірвання договорів оренди землі від 15 грудня 2005 року, реєстраційний № 040652900001 та 040652900002 у Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільській раді Овідіопольського району, Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК.

Відповідно до п. д) ст. 141 Земельного Кодексу України систематична несплата земельного податку або орендної плати - є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Закону України Про оренду землі до інших законодавчих актів, що регулюють відносини щодо оренди земельної ділянки відносяться положення Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. ст. 610,611 ЦК України, порушення зобов'язань, а саме його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є підставою для розірвання договору.

Загальною умовою виконання цивільно - правових зобов'язань, відповідно до ст. 526 ЦК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно п. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При погоджені з відповідачем строку сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, який відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі є істотною умовою договору оренди землі, позивачі розраховували на отримання необхідних грошових коштів. А отже в зв'язку з порушенням строку сплати орендної плати та податків, позивачі були позбавлені можливості отримання матеріальних благ, на які розраховували при укладені договорів оренди землі.

У відповідності зі ст. 611 ЦК України, та п. 14 Договору оренди землі за несвоєчасне внесення орендної плати, відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % несплаченої суми за кожен день прострочення від подвійної ставки НБУ, що при сумі основного боргу 6000 грн., станом на 13.09.2016 р. складає 4791,60 грн. згідно розрахунку доданого позивачами до свого позову і з яким погоджується суд, як таким, що складений у відповідності з чинним законодавством (а.с. 6).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. В зв'язку з цим відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що складає 180 грн.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов в частині розірвання договорів оренди та стягнення заборгованісті по сплаті орендної плати у сумі 6000 грн., пені за прострочення орендної плати у розмірі 4791,60 грн., 3% річних 180 грн., судового збору 551,20 грн. в порядку ст. 88 ЦПК України - обґрунтовані і підлягають задоволенню, як підтверджені документально.

Однак, в задоволенні позову в частині стягнення з відповідачів заборгованості по сплаті земельного податку - слід відмовити, як в безпідставних вимогах, які були пред'явлені позивачем без визнання сторони стягувача, і такі вимоги не стосуються позивачів, а повинні бути заявлені безпосередньо державним контролюючи органом, за їх бажанням до відповідачів.

Керуючись ст. ст. 10,11,57-60,88,209,212-215,218,360-7 ЦПК України, ст. ст. 96,152,212 Земельного Кодексу України, ст.ст. 321,386,391,517,525,526,530,532,614,629,759-768,778,785 ЦК України, ст.ст. 13,21,24,25,32,34 Закону України Про оренду землі , суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ляна про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі - задовольнити частково ;

2.Розірвати Договір оренди землі від 15 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ляна (ЄДРПОУ 13910979) та зареєстрований 05 січня 2006 року у Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільській раді Овідіопольського району, Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК за № 040652900001;

3.Розірвати Договір оренди землі від 15 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_2) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ляна (ЄДРПОУ 13910979) та зареєстрований 05 січня 2006 року у Книзі записів та державної реєстрації договорів оренди землі по Йосипівській сільській раді Овідіопольського району, Одеської області Овідіопольського районного відділу Одеської регіональної філії центру ДЗК за № 040652900002;

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ляна (ЄДРПОУ 13910979) на користь ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1) та ОСОБА_2(ІПН : НОМЕР_2) заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 6000 грн., пеню за несвоєчасне внесення орендної плати в розмірі 4791,6 грн., 3% річних 180 грн. та судовий збір 551,20 грн. ;

5.В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.