Рішення

від 22.03.2017 по справі 902/1063/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2017 р. Справа № 902/1063/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Стрижавської селищної ради, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

до: Приватного підприємства "Поділля техномонтаж", смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область

про стягнення 30 350,41 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14 від 04.01.2017 р., паспорт серії АВ № 856408 виданий Барським РВ УМВС України у Вінницькій області 28.05.2009 р.

ОСОБА_2, бухгалтер, довіреність № 447 від 22.03.2017 р., паспорт серії АВ № 589955 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 13.04.2004 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Стрижавською селищною радою подано позов до Приватного підприємства "Поділля техномонтаж" про стягнення 30 350,41 грн, з яких 25 538,75 грн боргу, 2 903,07 грн пені, 1 482,88 грн інфляційних втрат, 425,71 грн 3 % річних за договором оренди № 1-1106 від 22.09.2011 р.

Ухвалою суду від 09.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1063/16 (суддя Білоус В.В.) та призначено до розгляду на 31.01.2017 р.

31.01.2017 р. розгляд справи не відбувся в зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 10.02.2017 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 902/1063/16 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О., оскільки станом на 10.02.2017 р. суддя Білоус В.В. перебуває на лікарняному.

Ухвалою суду від 10.02.2017 р. справу № 902/1063/16 прийняттю до провадження новим складом суду та призначено до розгляду на 22.03.2017 р.

21.03.2017 р. на адресу суду від Стрижавської селищної ради супровідним листом № 429 від 20.03.2017 р. подано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

21.03.2017 р. через канцелярію суду відповідачем подано клопотання б/н від 21.03.2017 р. в якому останній просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з хворобою директора підприємства.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином - ухвалою суду від 10.02.2017 р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2102200366810.

Про обізнаність відповідача про розгляд даної справи свідчить подане ним клопотання б/н від 21.03.2017 р. (вх.№ 06-52/2550/17), яким останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відхилення останнього виходячи з таких міркувань.

Як наголошено в п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться докази обізнаності відповідача та його представника з 10.02.2017 р. про розгляд справи на 22.03.2017 р., що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи, що на переконання суду свідчить про достатність часу для вжиття відповідачем заходів щодо визначення уповноваженої особи на представництво її інтересів в даному судовому процесі, а також на надання витребуваних та додаткових доказів.

Відтак, безпосередня відсутність в судовому засіданні представника відповідача у зв'язку із його хворобою не може слугувати підставою для задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи з врахуванням наведених вище законодавчих приписів, оскільки вказана обставина не свідчить про неможливість забезпечення відповідачу явки в судове засідання іншого уповноваженого представника з врахуванням того, що до клопотання не долучено належних та допустимих доказів в підтвердження відсутності можливості уповноваження на представництво інтересів відповідача в судовому засіданні іншій особі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.10.2011 р. між Виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (Орендодавець) та Приватним підприємством "Поділля техномонтаж" (Орендар) укладено договір оренди майстерні зі спорудами № 1-1106 (а.с. 7-9, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Орендодавець на підставі рішення 08 сесії 06 скликання № 5 Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 19.05.2011 р. "Про надання в оренду приміщення комунальної власності" і рішення 11 сесії 06 скликання № 10 Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області від 19.05.2011 р. "Про внесення змін до рішення" № 5 08 сесії 06 скликання від 19.04.2011 р. "Про надання в оренду приміщення комунальної власності" передає, а Орендар приймає в строкове платне користування майстерню зі спорудами, що розташована в смт Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області по вул. 40-річчя Перемоги, № 43а та знаходиться на балансі Стрижавської селищної ради. Вартість якої визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 31.03.2011 р. 94 718,00 грн. Майстерня зі спорудами розташована на земельній ділянці яка передана у тимчасове користування на умовах оренди Орендарю згідно з довідкою виданою Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області 20.09.2011 р. № 1287.

Згідно з правовстановлюючими документами та Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.09.2011 р. № 31355176 на земельній ділянці розташована: одна ціла черепашниково-цегляна будівля майстерні позначена на плані літерою "А" приміщення № 1: № 1 по № 4 загальною площею 89,3 кв.м., ворота № 1, огорожа № 2 (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 1.5 Договору об'єкт передається згідно акту приймання - передачі.

Термін оренди становить 10 років і дійсна до 22.09.2021 р. (п. 1.6 Договору).

Орендна плата перераховується Стрижавській селищній раді Вінницького району Вінницької області щомісячно, не пізніше останнього числа місяця. Орендна плата за перший місяць оренди складає 982,30 грн без ПДВ, з розрахунку 11,00 грн за 1 м.кв. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкта. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному законодавством України (п. 2.1 Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця ( п. 2.2 Договору).

Відповідно п. 2.3 Договору своєчасно не сплачені Орендарем суми - орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Загальна вартість майстерні зі спорудою згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно складає 85 041,00 грн (п. 2.9 Договору).

Згідно п. 3.2.4 Договору Орендодавець зобов'язується вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

22.09.2011 р. між сторонами підписано акт приймання - передачі майстерні зі спорудами в якому зазначено перелік об'єктів нерухомості, які передаються в оренду (а.с. 11, т. 1).

Однак відповідач умов договору № 1-1106 від 22.09.2011 р. не виконував, оплату за користування майстернею зі спорудами не проводив.

12.05.2016 р. на адресу відповідача надіслано претензію № 681 з вимогою погашення заборгованості за орендну плату в сумі 13 246,82 грн. за договором оренди № 1-1106 від 22.09.2011 р.

21.06.2016 р. на адресу позивача надійшов гарантійний лист (б/н від 17.06.2016 р.) в якому відповідач повідомляє, що у підприємства важкий матеріальний стан та зобов'язується погасити заборгованість, яка виникла по орендній платі до 01.09.2016 р.

За період з 01.10.2015 р. по 01.12.2016 р. у відповідача утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 25 538,75 грн , яку відповідач не погасив в добровільному порядку, що спонукало позивача звернутись із відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст762 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 25 538,75 грн. за період з 01.10.2015 р. по 01.12.2016 р. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 903,07 грн пені, 1 482,88 грн інфляційних втрат, 425,71 грн 3 % річних за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що несвоєчасно сплачені суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат є правомірною, оскільки відповідає умовам чинного законодавства та договору.

Досліджуючи наданий позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат судом встановлено наявність помилок у здійсненні їх обрахунку при зазначенні сум заборгованостей з яких слід проводити дані нарахування, зокрема, останнім при зазначенні заборгованості з якої слід нараховувати пеню у період з 01.12.2015 р. по 31.05.2016 р. та 3 % річних і інфляційні втрати у період з 01.12.2015 р. по 01.12.2016 р. вказано суму заборгованості в розмірі 4 466 грн 87 коп. до якої помилково включено заборгованість, що виникла у відповідача за попередні періоди нарахування орендної плати.

Таким чином правомірною при здійсненні зазначених обрахувань є сума заборгованості за грудень 2015 р. в розмірі 1 755 грн 99 коп., тоді як решта суми 2 710 грн 88 коп. (4 466 грн 87 коп. - 1 755 грн 99 коп. = 2 710 грн 88 коп.) позивачем мала б враховуватися при здійсненні згаданих нарахувань (пені, 3 річних, інфляційних втрат) у попередні періоди.

Крім того, судом також враховано, що позивачем при здійсненні розрахунку пені, 3 річних, інфляційних втрат у решті періодів, окрім періоду з 01.04.2016 р. в якому вказано слід виходити із суми заборгованості в розмірі 1 694 грн 42 коп. , зазначено суму заборгованості відповідача 1 755 грн 99 коп. , тоді як за відповідачем значиться більша сума заборгованості з якої слід позивачу було здійснювати дані нарахування, однак, враховуючи те, що зазначення даної суми є правом та прерогативою позивача, суд виходить із суми заборгованості у з якої слід здійснювати розрахунок пені, 3 річних та інфляційні втрати у вказані періоди в розмірі 1 755 грн 99 коп.

Здійснивши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум з врахуванням допущених позивачем помилок судом отримано пеню в сумі пеню 1 990 грн 84 коп., 3 % річних - 342 грн 92 коп., яка в сукупності є меншою ніж та, що заявлена позивачем, а тому решта заявлених позивачем до стягнення пені в розмірі 912 грн 23 коп. та 82 грн 79 коп. - 3 % річних задоволенню судом не підлягає.

Поряд з цим, при обрахунку інфляційних втрат їх отримано суму 1 602 грн 33 коп., яка є більшою ніж та, що заявлена позивачем 1 482 грн 88 коп., а тому до стягнення підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення боргу, пені, 3 % річних та інфляційні втрати в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням вищевикладених мотивів щодо часткового задоволення пені та 3 % річних.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Поділля техномонтаж", вул.Приміська, 6 Д, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210 - (ідентифікаційний код - 36605968) на користь Стрижавської селищної ради, вул. 40-річчя Перемоги, 7, смт. Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210 - (ідентифікаційний код - 04330007) - 25 538 грн 75 коп. орендної плати, 1 990 грн 84 коп. - пені, 342 грн 92 коп. - 3 % річних, 1 482 грн 88 коп. інфляційних втрат та 1 332 грн 82 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні позову в частинні стягнення 912 грн 23 коп. пені та 82 грн 79 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 березня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2, 3, 4 - відповідачу - вул. Приміська, 6Д, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210; вул. 40-річчя Перемоги, 43А, смт Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, 23210; ОСОБА_3 - АДРЕСА_1, 21022.