Рішення

від 27.03.2017 по справі 903/158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2017 р. Справа № 903/158/17

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді – Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Сердюкова Аліна Олегівна

за участю представників сторін:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області за позовом приватного підприємства "Адамас" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Люкс" про стягнення 176276,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Адамас" звернулось в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Люкс" про стягнення 176276,14 грн.

Позов мотивує тим, що відповідач всупереч умовам укладених між сторонами договорів поставки №040816 від 04.08.2016р. та №151216 від 15.12.2016р. вчасно не розрахувався за поставлений позивачем товар, а тому у відповідача перед позивачем рахується заборгованість, яку просить стягнути.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 21.02.2017р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.03.2017р.

В судове засідання 06.03.2017р. представники сторін не з'явились, відповідач вимог суду щодо подачі суду пояснень по суті позовних вимог не виконав.

Ухвалою суду від 06.03.2017р. розгляд справи відкладено на 27.03.2017р.

20.03.2017р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання №1703/102 від 17.03.2017р., в якому він просить розглянути справу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Крім цього, 20.03.2017р. від позивача надійшла заява №1703/104 від 17.03.2017р. про долучення до матеріалів справи копій податкових накладних, квитанцій та банківських виписок на підтвердження факту здійснення господарських операцій та здійснення проплат відповідачем.

В судові засідання 27.03.2017р. представники сторін не з'явились, вимог ухвал суду від 13.02.2017р. та від 27.02.2017р. не виконали, хоча сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Ухвала суду від 06.03.2017р. повернулась від відповідача із поштовою відміткою: “За не запитом”.

Враховуючи те, що неявка представників сторін не є перешкодою для вирішення спору, у зв'язку із належним повідомленням сторін про судовий розгляд справи, судом ухвалено розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до положень ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2016р. та 15.12.2016р. між позивачем - приватним підприємством "Адамас", як постачальником та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер Люкс" як покупцем укладено договори поставки №040816 (а.с. 10-11) та №151216 (а.с. 32-33).

Відповідно до п.1.1. яких постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати йото оплату на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договорів передбачено, що асортимент та загальна кількість товару, що постачається, зазначається в заявках покупця, які можуть передаватися постачальнику з використанням електронної пошти, факсимільного, телефонного зв'язку. На підставі заявки покупця в момент поставки виписується видаткова накладна, яка підтверджує прийняття заявки покупця постачальником. Отримання товару представником покупця підтверджує погодження покупця з асортиментом, кількістю та ціною партії товару.

Відповідно до п. 2.2. договорів товар постачається партіями. Під партією товару розуміється асортимент та кількість товару, яка зазначається в окремій видатковій накладній.

Згідно з п.п. 3.3., 3.4. договорів передача товару здійснюється за видатковою накладною та довіреністю. Датою поставки є дата передачі товару покупцю.

Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару покупцю.

Пунктами 4.1, 4.2. договорів сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у видатковій накладній на партію товару.

Загальна вартість товару, що постачається, становить підсумок вартості товару всіх партій поставок.

Пунктом 4.3. договору поставки №040816 від 04.08.2016р. передбачено, що покупець зобов'язаний здійснити 100% передоплати згідно рахунку-фактури. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 4.3. договору поставки №151216 від 15.12.2016р. передбачено, що покупець зобов'язується здійснити 100% оплату за товар протягом п'яти календарних днів з дати поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника.

На виконання договору поставки №040816 від 04.08.2016р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 1020596,94 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних № 420 від 04.08.2016р. на суму 53409,12 грн., № 423 від 08.08.2016р. на суму 53303,30 грн., № 432 від 15.08.2016р. на суму 87995,40 грн., № 441 від 22.08.2016р. на суму 34129,56 грн., № 443 від 25.08.2016р. на суму 76134,12 грн., № 466 від 05.09.2016р. на суму 109695,36 грн., № 479 від 12.09.2016р. на суму 44320,08 грн., № 497 від 19.09.2016р. на суму 51950 грн., № 506 від 26.09.2016р. на суму 150509,64 грн., № 548 від 18.10.2016р. на суму 84744,32 грн., № 575 від 31.10.2016р. на суму 52950 грн., № 601 від 21.11.2016р. на суму 54300 грн., № 620 від 01.12.2016р. на суму 28129,20 грн., № 626 від 06.12.2016р. на суму 31239,20 грн., № 633 від 15.12.2016р. на суму 31120,88 грн., № 647 від 22.12.2016р. на суму 37495,88 грн., № 658 від 29.12.2016р. на суму 39170,88 грн., скріплених печатками та підписаних представниками сторін (а.с. 12-28).

На виконання договору поставки №151216 від 15.12.2016р. позивач передав відповідачу товару на загальну суму 58600,08 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №4 від 10.01.2017р. на суму 27920,88 грн., №7 від 12.01.2017р. на суму 30679,20 грн., скріплених печатками та підписаних представниками сторін (а.с. 34-35).

За поставлений за договором поставки №040816 від 04.08.2016р. товар відповідач розрахувався частково, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 47441,24 грн.; за поставлений за договором поставки №151216 від 15.12.2016р. товар відповідач не розрахувався взагалі.

Факт здійснення відповідачем проплат підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжних доручень.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договорами поставки №040816 від 04.08.2016р., №151216 від 15.12.2016р. товар становить 106041,32 грн.

30.01.2017р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення №3001/17 від 30.01.2017р., в якому просив погасити наявну заборгованість.

Однак, відповідач залишку заборгованості не погасив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договори поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки відповідач не здійснив оплату вартості переданого товару у встановлені договорами №040816 від 04.08.2016р., №151216 від 15.12.2016р. строки в повному обсязі, вимога позивача про стягнення з відповідача 106041,32 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У відповідності із ст.ст. 610, 611, ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач у позовній заяві також просить стягнути з відповідача 29646,68 грн. пені, з них: 28345,14 грн. пені за прострочення оплати за договором №040816 від 04.08.2016р. за період з 14.08.2016р. по 14.02.2017р., та 1301,54 грн. пені за прострочення оплати за договором №151216 від 15.12.2016р. за період з 15.01.2016р. по 14.02.2017р.

Пунктом 5.2. договорів передбачено, що за порушення строків оплати покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від суми боргу, до моменту повного виконання покупцем зобов'язання по оплаті.

Перевіривши за допомогою програмного комплексу “Ліга-Закон” розрахунки пені, виконані позивачем (а.с. 30-31, 36), судом встановлено, що розрахунок пені за договором №040816 від 04.08.2016р. за період з 14.08.2016р. по 10.01.2017р. виконаний арифметично невірно. Тому судом зроблено перерахунок пені внаслідок чого встановлено, що за порушення строків оплати товару за договором №040816 від 04.08.2016р. з відповідача підлягає до стягнення 28252,17 грн. пені за весь період прострочення. Розрахунок пені в розмірі 1301,54 грн. за договором №151216 від 15.12.2016р. виконаний вірно.

Таким чином, всього з відповідача на користь позивача слід стягнути 29553,71 грн. (28252,17+1301,54) пені за порушення строків оплати вартості переданого товару, у стягненні 92,97 грн. пені слід відмовити.

Варто зазначити, що незважаючи на те, що з розрахунків пені вбачається, що її нарахування здійснюється двічі за кінцеві дні періодів, фактично ж позивач пеню двічі за один день не нараховує.

Позивач також просить стягнути відповідача 20% штрафу від суми заборгованості у розмірі 21208,27 грн.

Відповідно до п. 5.3. договорів за порушення строків оплати товару більше ніж на 20 (двадцять) календарних днів покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 20% від суми боргу.

Таким чином, у зв'язку із порушенням строків оплати товару більше ніж на 20 календарних днів за обома договорами вимога позивача про стягнення з відповідача 21208,27 грн. штрафу обґрунтована та підлягає задоволенню.

При цьому, суд зазначає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.04.2012 р. № 3-88гс11 та відповідно до ст.111-28 ГПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивач також просить стягнути з відповідача 19379,87 грн. інфляційних нарахувань за період 14.08.2016р. по 14.02.2017р. за прострочення оплати вартості переданого товару за договорами №040816 від 04.08.2016р., №151216 від 15.12.2016р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п.п.3.1, 3.2 постанови №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації суди мають враховувати також рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Згідно з цими рекомендаціями, а також згідно з роз'ясненнями, наведеними в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця , а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Всупереч наведеному, в розрахунках доданих до позовної заяви (а.с. 30-31, 36) інфляційні нараховуються позивачем за кожен день прострочення, а не в середньому за місяць; в розрахунку інфляційних, поданому позивачем на виконання вимог суду (а.с. 56-57), позивачем невірно застосовано індекс інфляції: за зобов'язаннями серпня застосовано індекс інфляції за вересень, за зобов'язаннями вересня – за жовтень, за зобов'язаннями жовтня – за листопад, за зобов'язаннями листопада – за грудень тощо.

Крім цього, оскільки в розрахунках позивач визначив період нарахування інфляційних з 14.08.2016р. по 14.02.2017р., то при такому нарахуванні слід враховувати індекс інфляції за серпень 2016р., який становив менше одиниці.

У зв'язку із наведеним, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та встановлено, що за порушення строків оплати за поставлений за договором поставки №040816 від 04.08.2016р. товар з відповідача на користь позивача слід стягнути 17356,87 грн. інфляційних нарахувань за період 14.08.2016р. по 14.02.2017р.

У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 331,71 грн. інфляційних нарахувань за договором №151216 від 15.12.2016р. за період з 15.01.2017р. по 14.02.2017р. (розрахунок – а.с. 36) слід відмовити, оскільки з врахуванням пункту 4.3. цього договору період прострочки за видатковою накладною №4 від 10.01.2017р. розпочнеться з 16.01.2017р., за видатковою накладною №7 від 12.01.2017р. – з 18.01.2017р., а тому підстави для нарахування інфляційних за січень – лютий 2017р. відсутні.

Таким чином, всього з відповідача слід стягнути 17356,87 грн. інфляційних нарахувань за період 14.08.2016р. по 14.02.2017р., в позові в частині стягнення 2023 грн. інфляційних слід відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судові витрати в розмірі (2645*174160,17/176276,14) 2613,25 грн. покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер Люкс" (43006, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Лідавська, будинок 2, ідентифікаційний код 40682535) на користь приватного підприємства "Адамас" (36003, Полтавська обл., місто Полтава, вул. Дмитра Коряка, будинок 3, ідентифікаційний код 25171530) заборгованість в розмірі 174160,17 грн. (сто сімдесят чотири тисячі сто шістдесят гривень сімнадцять копійок) (з яких 106041,32 грн. заборгованості, 29553,71 грн. пені, 21208,27 грн. штрафу, 17356,87 грн. інфляційних нарахувань) та 2613,25 грн. (дві тисячі шістсот тринадцять гривень двадцять п'ять копійок) витрат, пов'язаних із оплатою судового збору.

3. В частині стягнення 2023 грн. інфляційних нарахувань, 92,97 грн. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

28.03.2017

Суддя                                                                                                    І. О. Гарбар