Постанова

від 23.03.2017 по справі 917/65/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Справа № 917/65/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№917/65/16 Господарського суду Полтавської області за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 доГорішньоплавнівської міської ради Полтавської області провизнання недійсним рішення

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання недійсним рішення від 16.12.2014 "Про відмову у поновленні договору оренди землі ФОП ОСОБА_4". В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що своєчасно виконав вимоги статті 33 Закону України "Про оренду землі", надіславши на адресу Комсомольської міської ради лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі та додавши проект додаткової угоди до договору, однак Комсомольська міська рада неправомірно відмовила в поновленні договору оренди земельної ділянки. При цьому позивач посилався на приписи статті 21 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України, статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.03.2016, ухваленим суддею Кульбако М.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з обставин того, що Комсомольська міська рада до закінчення строку дії укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки, у встановленому законом порядку, в межах повноважень висловила свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі, прийнявши оскаржуване рішення. З огляду на що, суд визнав відсутніми підстави для визнання спірного рішення недійсним. При цьому суд керувався приписами статей 116, 122, 124 Земельного кодексу України, статей 13, 31, 33, 34 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: ОСОБА_5 - головуючий, ОСОБА_6, ОСОБА_7, постановою від 28.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на хибний висновок судів про те, що спірне рішення відповідача від 16.12.2014 є запереченням проти поновлення договору. Скаржник наголошує на тому, що спірне рішення відповідача порушує право позивача на поновлення відповідного договору оренди землі в порядку процедури та з підстав, передбачених частиною першою - п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 27.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 09.03.2017.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Швеця В.О. на лікарняному з 06.03.2017 судове засідання не відбулось, про що учасників процесу було завчасно повідомлено телефонограмами.

У зв'язку з виходом судді-доповідача Швеця В.О. з лікарняного, ухвалою суду від 14.03.2017 судове засідання у цій справі було призначено на 23.03.2017 на 12 год. 15 хв.

На адресу Вищого господарського суду України від Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.12.2009 між Комсомольською міською радою Полтавської області (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди землі №131/09, який зареєстрований у Комсомольському міському відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсах" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.01.2010 за №041054700005. Відповідно до пункту 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку землі комерційного використання - землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг (1.11.3), яка знаходиться у АДРЕСА_1. Згідно з пунктом 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,3080 га для будівництва торгівельного комплексу - кадастровий номер НОМЕР_1, в тому числі: 0,3080 га - забудовані землі. Договір укладено до 31.12.2010 (з дня державної реєстрації) згідно з рішенням 39 сесії 5 скликання Комсомольської міської ради від 23.09.2009. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. (пункт 8 договору). Пунктом 20 договору сторони погодили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. У відповідності до пункту 33 договору дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Також судами установлено, що 07.12.2009 сторонами підписано акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. Окрім цього, 12.02.2013 між сторонами була укладена додаткова угода №2/13 до договору оренди землі, згідно з пунктом 1 якої, відповідно до рішення двадцять дев'ятої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області шостого скликання від 22.01.2013 строк договору оренди землі встановлено з 01.01.2013 по 01.01.2015. В подальшому 16.09.2014 позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення дії договору оренди земельної ділянки на два роки, додавши до заяви також проект додаткової угоди. Водночас 16.12.2014 на 52 сесії Комсомольської міської ради Полтавської області 6 скликання прийнято рішення "Про відмову у поновлені договору оренди землі ФОП ОСОБА_4", яким вирішено, зокрема, відмовити позивачу у поновленні строку дії договору оренди землі №131/09 від 07.12.2009 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Комсомольської міської ради Полтавської області про визнання недійсним рішення від 16.12.2014 "Про відмову у поновленні договору оренди землі ФОП ОСОБА_4". Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України, положення якої у відповідних правовідносинах підлягають переважному застосуванню перед нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України. Частиною 3 названої статті унормовано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. За приписами статті 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Згідно з частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю. Згідно з пунктом 34 статті 26, пунктом 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду) вирішується на пленарному засіданні ради сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку. За приписами статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Отже, єдиним способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення на відповідній сесії. Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Разом з тим, частиною шостою статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, суди попередніх інстанцій установили, що до закінчення строку дії договору оренди землі позивач 16.09.2014 звернувся до відповідача з заявою про поновлення договору оренди землі. Поряд з тим, 29.12.2014 позивачу було направлено лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору разом з рішенням 52 сесії Комсомольської міської ради Полтавської області 6 скликання від 16.12.2014 "Про відмову у поновлені договору оренди землі ФОП ОСОБА_4", проектом додаткової угоди про припинення договору оренди та актом приймання-передачі земельної ділянки. Вказаний лист-повідомлення отримано позивачем 20.01.2015, що підтверджується листом позивача від 09.02.2015. За таких обставин, Комсомольська міська рада у встановленому законом порядку, в межах повноважень висловила свої заперечення щодо поновлення договору оренди землі, прийнявши відповідне рішення, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання рішення недійсним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №917/65/16 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга