Рішення

від 27.03.2017 по справі 902/189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 березня 2017 р. Справа № 902/189/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Приватного підприємства "Аквасервіс" (вул. Київська, буд. 184, м. Вінниця, 21000)

до :Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, буд. 173, м. Вінниця, 21000)

про стягнення 1090504,34 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю;

відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_3 підприємство "Аквасервіс" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 1090504,34 грн. інфляційних втрат за загальний період з 01.05.2009 року по 31.10.2016 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач умови мирової угоди, яка затверджена 11 березня 2009 року Господарським судом Вінницької області у справі №7/93-08, належним чином не виконав, а саме згідно графіку встановленого у п. 4 мирової угоди не оплатив заборгованість в розмірі 1169441,66 грн.

Крім, того відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/45/17 за позовом ОСОБА_3 підприємство "Аквасервіс" до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 747833,91 грн., з яких: 479471,08 грн. інфляційних втрат та 268362,83 грн. - 3% річних позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на користь ОСОБА_3 підприємства "Аквасервіс" 479471,08 грн. інфляційних втрат та 262019,01 грн. - 3% річних. В позові в частині стягнення 6343,82 грн. -3% річних відмовлено.

Згідно розрахунку інфляційних втрат за загальний період з 01.05.2009 року по 31.10.2016 року, останні складають 1569975,42 грн. В справі № 902/45/17 позивачем було заявлено лише частину інфляційних в сумі 479471,08 грн., яка судом задоволена.

З огляду на невиконання відповідачем умов мирової угоди позивач, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути 1090504,34 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою від 21 лютого 2017 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16 березня 2017 року.

16 березня 2017 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволені позову, оскільки задоволення позовних вимог ускладнить подальшу діяльність підприємства.

В судовому засіданні 16 березня 2017 року оголошено перерву до 27 березня 2017 року.

В судове засідання, на визначену дату, з'явились усі учасники процесу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

З підстав викладених у відзиві, представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У грудні 2008 року приватне підприємство Аквасервіс звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до ВОКВП ВКГ Вінницяводоканал про стягнення заборгованості по договору підряду №431 від 15.10.2007 року щодо будівництва будівель для господарсько-транспортних потреб по вул. Київська,184 в м. Вінниця у розмірі 1169441,66 грн..

11 березня 2009 року сторони в судовому засіданні подали взаємно підписану заяву про затвердження мирової угоди. Одночасно сторонами подано мирову угоду від 10 березня 2009 року яку Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11 березня 2009 року по справі №7/93-08 було затверджено у редакції наданій сторонами, а провадження у справі припинено згідно п.7 ч.1 ст. 80 ГПК України.

16 липня 2012 року Господарським судом Вінницької області ухвалено Рішення по справі № 2/37/2012/5003, яким позов задоволено та зобов'язано відповідача ОСОБА_4 підприємство Вінницяоблводоканал виконати укладену з позивачем ОСОБА_3 підприємством "Аквасервіс" мирову угоду від 10.03.2009 р., що затверджена ухвалою Господарського суду Вінницької області від 11.03.12р. по справі № 7/93-08.

30 липня 2012 року на виконання рішення по справі № 2/37/2012/5003 видано накази.

За наказом Господарського суду Вінницької області № 2/37/2012/5003 від 30.07.2012 р. Замостянським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 26.11.2012 року відкрито виконавче провадження ВП № 35415710.

У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість в сумі 1169441,66 грн. не погасив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 479471,08 грн. інфляційних втрат та 268362,83 грн. - 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих за період з 10.03.2009р. по 31.10.2016 р.

Відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області по справі № 902/45/17 за позовом ОСОБА_3 підприємство "Аквасервіс" до Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" про стягнення 747833,91 грн., з яких: 479471,08 грн. інфляційних втрат та 268362,83 грн. - 3% річних позов задоволено частково, в зв'язку з невірним визначенням періоду зобов'язань. Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" на користь ОСОБА_3 підприємства "Аквасервіс" 479471,08 грн. інфляційних втрат та 262019,01 грн. - 3% річних. В позові в частині стягнення 6343,82 грн. -3% річних відмовлено.

07 лютого 2017 року на виконання рішення по справі № 902/45/17 видано наказ.

У зв'язку з тим, що відповідач заборгованість в сумі 1169441,66 грн., встановлену рішенням № 2/37/2012/5003 від 16.07.2012 року, не погашає, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 1090504,34 грн. інфляційних втрат на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахованих за загальний період з 01.05.2009р. по 31.10.2016 р., недозаявлених в справі № 902/45/17.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави, за яких учасники судового процесу звільняються від обов'язку доказування. Зокрема, відповідно до частини 3 вищеназваної статті Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що у справах №7/93-08, № 2/37/2012/5003, № 902/45/17 та у даній справі беруть участь ті самі особи, факти, які встановлені рішеннями господарського суду Вінницької області у справах №7/93-08, № 2/37/2012/5003, № 902/45/17 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Таким чином, факт наявності боргу у сумі 1169441,66 грн. за послуги, надані позивачем відповідачу на підставі договору підряду №431 від 15.10.2007р. не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Відповідач докази виконання рішень суду в добровільному порядку або докази стягнення на користь позивача присуджених за рішеннями суду грошових коштів у виконавчому провадженні в ході розгляду даної справи суду не надав.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначені в ст.202 Господарського кодексу України. Відповідно до ч.3 названої статті до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Як вбачається зі змісту договору підряду №431 від 15.10.2007р., в ньому відсутня така умова про припинення зобов'язань, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, як винесення судового рішення про стягнення боргу за цим договором.

Аналіз ст.ст.202-205 Господарського кодексу України та ст.ст.599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, якими визначені підстави припинення зобов'язання, свідчить про відсутність у зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов'язання, як ухвалення судового рішення щодо вимог кредитора.

Частиною 1 ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. При цьому, за загальним правилом, належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, належних до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.09.2011р. у справі №3-73гс11 (№6/433-42/183), від 23.01.2012р. у справі №3-142гс11 (№ 37/64).

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що фактично рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2012р. по справі №2/37/2012/5003 до цього часу не виконано, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань за прострочення відповідачем оплати послуг є правомірною.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційних в сумі 1090504,34 грн. за період з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. на суму 584720,83 грн. та за період з 01.06.2009р. по 31.10.2016р. на суму 1169441,66 грн., а саме зобов'язання передбачене мировою угодою, якою встановлено графік погашення заборгованості квітень 2009 в сумі 584720,83 грн. та травень 2009 - 584720,83 грн..

Позивачем в розрахунку інфляційних втрат зазначено, що по сумі 584720,83 грн. за період з 01.05.2009р. по 31.05.2009р. інфляційні втрати складають 2923,60 грн., а по сумі 1169441,66 грн. за період з 01.06.2009р. по 31.10.2016р. становить 1567051,82 грн. разом інфляційні втрати складають 1569975,42 грн.

Згідно рішення Господарського суду Вінницької області від 25.01.2017 року по справі № 902/45/17 з відповідача стягнуто 479471,08 грн. інфляційних втрат заявлених позивачем за загальний період з 10.03.2009 року по 31.10.2016 року.

Відповідно до господарсько-процесуального законодавства при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань були задоволені судом в сумі 479471,08 грн. зазначеній позивачем.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення донарахованих інфляційних втрат в сумі 1090504,34 грн. за загальний період з 01.05.2009 року по 31.10.2016 року судом не виявлено помилок.

З огляду на викладене, заявлені позивачем 1090504,34 грн. інфляційні втрати за загальний період з 01.05.2009 року по 31.10.2016 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Вінницяоблводоканал" (вул. Київська, буд. 173, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 03339012) на користь ОСОБА_3 підприємства "Аквасервіс" (вул. Київська, буд. 184, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 32976538) 1090504 (один мільйон дев'яносто тисяч п'ятсот чотири) грн. 34 коп. - інфляційних втрат та 16357 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят сім) грн. 56 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 березня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи