Рішення

від 14.03.2017 по справі 910/1863/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017Справа №910/1863/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик доТовариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ простягнення 31337 грн. 25 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Бєлан М.Ф. - представник за довіреністю б/н від 14.12.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ про стягнення 31337 грн. 25 коп., з яких 25242 грн. 36 коп. основного боргу, 2548 грн. 22 коп. пені, 1766 грн. 96 коп. штрафу та 1779 грн. 71 коп. 20% річних.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 не здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № 163231/158709 від 21.07.2016, № 168960/164210 від 28.07.2016, № 175058/170098 від 05.08.2016, № 184738/179543 від 18.08.2016, № 184739/179544 від 18.08.2016, № 191169/187131 від 26.08.2017, № 191170/187132 від 26.08.2016 та № 206500/204385 від 16.09.2016, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 25242 грн. 36 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2548 грн. 22 коп., штраф у розмірі 1766 грн. 96 коп. та 20% річних у розмірі 1779 грн. 71 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1863/17; розгляд справи призначено на 28.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.03.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 14.03.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 14.03.2017 не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002146930 від 08.02.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 04.03.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язку та 06.03.2017 не було вручене під час доставки.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 14.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ (покупець) укладено Договір поставки № 492-14, відповідно до умов кого постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 постачальник поставляє товар покупцю на підставі його замовлення. Покупець має право здійснювати замовлення в усній формі або за допомогою факсимільного, електронного чи поштового зв'язку.

Згідно з п. 4.1 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 найменування, кількість, асортимент товару визначаються покупцем у замовленні та зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 ціна на товар зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Згідно з п. 5.3 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 загальна сума договору дорівнює загальній вартості товару, який постачальник поставив покупцю впродовж всього строку дії даного договору згідно з видатковими накладними на товар.

Згідно з п. 9.7 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 даний договір чинний протягом 2-х років з дати укладення. У випадку якщо жодна із сторін не заявила про свої наміри розірвати або змінити договір за один місяць до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на той же термін на тих же умовах.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З аналізу Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами, зокрема, шляхом укладення відповідних видаткових накладних.

Судом встановлено, що за період з 21.07.2016 по 16.09.2016 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 25242 грн. 36 коп ., а саме 21.07.2016 позивач поставив відповідачу узгоджений між сторонами товар на суму 1079 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною № 163231/158709 від 21.07.2016, 28.07.2016 - товар на суму 1964 грн. 10 коп., що підтверджується видатковою накладною № 168960/164210 від 28.07.2016, 05.08.2016 - товар на суму 957 грн. 30 коп., що підтверджується видатковою накладною № 175058/170098 від 05.08.2016, 18.08.2016 - товар на суму 2237 грн. 76 коп., що підтверджується видатковою накладною № 184738/179543 від 18.08.2016, 18.08.2016 - товар на суму 3699 грн. 12 коп., що підтверджується видатковою накладною № 184739/179544 від 18.08.2016, 26.08.2016 - товар на суму 5042 грн. 34 коп., що підтверджується видатковою накладною № 191169/187131 від 26.08.2017, 26.08.2016 - товар на суму 5644 грн. 80 коп., що підтверджується видатковою накладною № 191170/187132 від 26.08.2016, 16.09.2016 - товар на суму 4617 грн. 18 коп., що підтверджується видатковою накладною № 206500/204385 від 16.09.2016 (у вказаних видаткових накладних міститься посилання на Договір поставки № 492-14 від 22.09.2014; вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою позивача і штампом відповідача).

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію довіреності, якою було уповноважено представника відповідача на отримання товару за Договором поставки № 492-14 від 22.09.2014.

Враховуючи умови договору поставки, викладені у п. 9.7, та відсутність доказів щодо вираження сторонами наміру щодо розірвання договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був чинним станом на період поставок, щодо оплати яких виник спір у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 розрахунки за товар здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.

Згідно з п. 6.4 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 якщо покупець при здійсненні оплати товару не вказує номер накладної, за яку здійснюється розрахунок, постачальник має право здійснити зарахування грошових коштів як оплату за накладні, строк оплати яких настав раніше.

Сторонами не надано суду доказів погодження між ними здійснення оплати товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, шляхом попередньої оплати, з огляду на що суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити товар за спірними видатковими накладними протягом 21 календарного дня з дати поставки.

Таким чином, товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 163231/158709 від 21.07.2016, відповідач повинен був оплатити у строк до 11.08.2016 (включно), товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 168960/164210 від 28.07.2016, - у строк до 18.08.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 175058/170098 від 05.08.2016, - у строк до 26.08.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 184738/179543 від 18.08.2016, - у строк до 08.09.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 184739/179544 від 18.08.2016, - у строк до 08.09.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 191169/187131 від 26.08.2017, - у строк до 16.09.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 191170/187132 від 26.08.2016, - у строк до 16.09.2016 (включно); товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № 206500/204385 від 16.09.2016, - у строк до 07.10.2016 (включно).

Судом встановлено, що у період з 21.07.2016 (дата поставки за першою спірною видатковою накладною) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у загальному розмірі 17670 грн. 96 коп. (17.08.2016 - грошові кошти у розмірі 4779 грн. 18 коп.; 25.08.2016 - грошові кошти у розмірі 4803 грн. 60 коп.; 13.09.2016 - грошові кошти у розмірі 5345 грн. 04 коп.; 15.09.2016 - грошові кошти у розмірі 2743 грн. 14 коп.), що підтверджується довідкою, виданою Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк Південний , яка долучена позивачем до матеріалів справи через канцелярію суду 27.02.2017.

При цьому, із вказаної довідки вбачається, що здійснюючи оплати відповідач вказував чітке призначення платежу - реквізити конкретних видаткових накладних, та серед вказаних відповідачем у призначенні платежу видаткових накладних відсутні видаткові накладні, стягнення заборгованості за якими є предметом позову у даній справі (№ 163231/158709 від 21.07.2016, № 168960/164210 від 28.07.2016, № 175058/170098 від 05.08.2016, № 184738/179543 від 18.08.2016, № 184739/179544 від 18.08.2016, № 191169/187131 від 26.08.2017, № 191170/187132 від 26.08.2016, № 206500/204385 від 16.09.2016).

З огляду на викладене,суд дійшов висновку, що сплачені відповідачем грошові кошти у розмірі 17670 грн. 96 коп. були оплатою товару, поставленого за іншими видатковими накладними, тобто за видатковими накладними, стягнення заборгованості за якими не є предметом позову у даній справі.

Водночас, відповідачем не надано суду доказів оплати позивачу товару, поставленого за спірними видатковими накладними (№ 163231/158709 від 21.07.2016, № 168960/164210 від 28.07.2016, № 175058/170098 від 05.08.2016, № 184738/179543 від 18.08.2016, № 184739/179544 від 18.08.2016, № 191169/187131 від 26.08.2017, № 191170/187132 від 26.08.2016, № 206500/204385 від 16.09.2016) на загальну суму 25242 грн. 36 коп. - банківських виписок, платіжних доручень, тощо, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість з оплати товару, поставленого позивачем за Договором поставки № 492-14 від 22.09.2014 (за вказаними видатковими накладними) у розмірі 25242 грн. 36 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ у розмірі 25242 грн. 36 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ суми основного боргу у розмірі 25242 грн. 36 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2548 грн. 22 коп., а саме: 139 грн. 78 коп. пені за період з 12.08.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 163231/158709 від 21.07.2016; 242 грн. 58 коп. пені за період з 19.08.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 168960/164210 від 28.07.2016; 112 грн. 54 коп. пені за період з 26.08.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 175058/170098 від 05.08.2016; 236 грн. 46 коп. пені за період з 09.09.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 184738/179543 від 18.08.2016; 390 грн. 89 коп. пені за період з 09.09.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 184739/179544 від 18.08.2016; 498 грн. 71 коп. пені за період з 17.09.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 191169/187131 від 26.08.2017; 550 грн. 29 коп. пені за період з 17.09.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 191170/187132 від 26.08.2016; 376 грн. 97 коп. пені за період з 08.10.2016 по 20.01.2017 за прострочення оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 206500/204385 від 16.09.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.1 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 у випадку порушення покупцем строків оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості (в межах розміру, заявленого позивачем), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ пені у розмірі 2548 грн. 22 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 1766 грн. 96 коп. за прострочення оплати товару більше ніж на 30 календарних днів за кожною видатковою накладною.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 7% від суми боргу.

З огляду на те, що відповідач прострочив оплату товару, поставленого позивачем за спірними видатковими накладними, більше ніж на 30 календарних днів (за кожною видатковою накладною), обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого на підставі п. 7.1 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ штрафу у розмірі 1766 грн. 96 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 20% річних у розмірі 1779 грн. 71 коп., нарахованих на підставі п. 9.2 Договору поставки.

Так, відповідно до п. 9.2 Договору поставки № 492-14 від 22.09.2014 у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплатити проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

Частиною 3 статті 692 ЦК України фактично конкретизовано передбачений статтею 536 цього кодексу обов'язок боржника сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за користування чужими грошовими коштами та передбачене статтею 625 цього Кодексу право продавця вимагати від покупця сплати 3 % річних за весь час прострочення, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У розумінні зазначених статей проценти є не відповідальністю, а платою за весь час користування грошовими коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 у справі № 3-37гс13-2.

Таким чином, умова договору, викладена у п. 9.2, свідчить про досягнення згоди між сторонами щодо встановлення розміру (20% річних) плати за користування чужими грошовими коштами (у випадку прострочення оплати покупцем вартості товару продавцю), право на стягнення якої передбачене ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% річних, суд дійшов висновку в його необґрунтованості, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку не взято до уваги кількість календарних днів у 2016 році, що становить 366 днів.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 20% річних (в межах заявленого позивачем періоду нарахування).

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 163231/158709 від 21.07.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1079.76 12.08.2016 - 31.12.2016 142 20 % 83,78 1079.76 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20 % 11,83 Всього: 95,61

Сума боргу (грн) - за видатковою № 168960/164210 від 28.07.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 1964.10 19.08.2016 - 31.12.2016 135 20 % 144,89 1964,10 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20% 21,52 Всього: 166,41

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 175058/170098 від 05.08.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 957.30 27.08.2016 - 31.12.2016 127 20 % 66,44 957,30 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20% 10,49 Всього: 76,93

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 184738/179543 від 18.08.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 2237.76 09.09.2016 - 31.12.2016 114 20 % 139,40 2237,76 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20% 24,52 Всього: 163,92

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 184739/179544 від 18.08.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 3699.12 09.09.2016 - 31.12.2016 114 20 % 230,44 3699,12 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20%; 40,54 Всього: 270,98

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 191169/187131 від 26.08.2017Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 5042.34 17.09.2016 - 31.12.2016 106 3 % 292,07 5042,34 01.01.2017 - 20.01.2017 20 3% 55,26 Всього: 347,33

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 191170/187132 від 26.08.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 5644.80 17.09.2016 - 31.12.2016 106 20 % 326,97 5644,80 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20% 61,86 Всього: 388,83

Сума боргу (грн) - за видатковою накладною № 206500/204385 від 16.09.2016Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 4617.18 08.10.2016 - 31.12.2016 85 20 % 214,46 4617,18 01.01.2017 - 20.01.2017 20 20% 50,60 Всього: 265,06 Таким чином, обгрунтованим розміром 20% річних, що підлягають стягненню з відповідача, є 1775 грн. 07 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ 20% річних у розмірі 1779 грн. 71 коп. підлягають частковому задоволенню у розмірі 1775 грн. 07 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Макротрейд-Київ (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 10; ідентифікаційний код: 39175379) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Баядера Логістик (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42; ідентифікаційний код: 35871504) суму основного боргу у розмірі 25242 (двадцять п'ять тисяч двісті сорок дві) грн. 36 коп., пеню у розмірі 2548 (дві тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 22 коп., штраф у розмірі 1766 (одна тисяча сімсот шістдесят шість) грн. 96 коп., 20% річних у розмірі 1775 (одна тисяча сімсот сімдесят п'ять) грн. 07 коп. та судовий збір у розмірі 1599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 76 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.03.2017

Суддя І.М. Отрош