Рішення

від 20.03.2017 по справі 910/23465/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017Справа №910/23465/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд"

про стягнення 17 384,54 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Соколова О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд" (далі - відповідач) про стягнення 17 384,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № АБУ-2008/1 від 20.08.2015 не здійснив оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 11 416,00 грн.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 728,00 грн., 3 % річних у розмірі 372,00 грн. та пеню в розмірі 4 868,54 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23465/16, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

30.01.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 30.01.2017 представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 з'явився, надав усні пояснення по суті спору та просив відкласти розгляд справи на іншу дату.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 про порушення провадження у справі № 910/23465/16, розгляд справи було відкладено на 20.02.2017.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2017 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, а також подав документи на виконання вимог ухвали суду від 30.01.2017.

Відповідач в засідання господарського суду не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином. Вимоги ухвал суду залишені відповідачем без виконання.

У судовому засіданні 20.02.2017 представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/23465/16 на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 20.02.2017 не з'явився, розгляд справи було відкладено на 06.03.2017.

У судове засідання 06.03.2017 представник позивача з'явився, подав додаткові документи для доручення до матеріалів справи та позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 06.03.2017 не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 розгляд справи було відкладено на 20.03.2017.

13.03.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 20.03.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 20.03.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № АБУ-2008/1 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю, а покупець приймати та оплачувати будівельні матеріали (далі - товар). Вид, одиниця, виміру, ціна, умови та строки поставки яких визначені сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, що мають силу специфікацій, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на підставі письмових або усних замовлень покупця. Поставка товару здійснюється постачальником окремими партіями, автомобільним транспортом за адресою вказаною в заявці.

Відповідно до п. 4.3 Договору на кожну партію товару, постачальник повинен надати покупцю разом із товаром, товарно-транспортну накладну.

Згідно з п. 4.1 Договору постачання товару проводиться відповідно до строків і умов, зазначених у специфікації.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що розрахунки за Товар здійснюються на підставі рахунків-фактур постачальника у безготівковій формі. Шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

За умовами п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі цього Договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

У відповідності до п. 6.2 Договору покупець зобов'язується сплатити вартість поставленого товару протягом 1 (одного) календарного дня, з моменту його приймання. Факт приймання-передачі товару підтверджується підписами представників сторін на товарно-транспортних накладних.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до повного його виконання всіх зобов'язань сторонами (п. 9.1 Договору).

20.08.2015 сторонами було також складено та підписано Специфікацію № 1 та Специфікацію № 2 до Договору поставки.

На виконання умов даного договору, ТОВ Альянс будівельників України поставило відповідачу узгоджений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, однак відповідач, у порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, оплату поставленого товару своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість в розмірі 11 416,00 грн.

З цих підстав Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд".

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними № 6755 від 17.08.2015 на суму 4 320,00 грн., № 8209 від 17.09.2015 на суму 33 477,60 грн., № 7840 від 07.09.2015 на суму 43 185,60 грн., № 8484 від 17.09.2015 на суму 9 710,40 грн., № 8399 від 16.09.2015 на суму 35 769,60 грн.

Однак, видаткові накладні № 7840 від 07.09.2015 на суму 43 185,60 грн., № 8484 від 17.09.2015 на суму 9 710,40 грн., № 8399 від 16.09.2015 на суму 35 769,60 грн. не підписані уповноваженим представником відповідача.

В матеріалах справи також наявні рахунки, виставлені позивачем відповідачу на оплату отриманого товару.

Разом з тим, як встановлено судом, видаткові накладні № 7840 від 07.09.2015 на суму 43 185,60 грн., № 8484 від 17.09.2015 на суму 9 710,40 грн. та № 8399 від 16.09.2015 на суму 35 769,60 грн. мають посилання на рахунок № 7936 від 07.09.2015, який оплачений відповідачем на суму 77 249,60 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 3691 від 07.09.2015 на суму 37 429,60 грн. та платіжним дорученням № 3766 від 18.09.2015 на суму 40 000,00 грн., з призначенням платежу згідно р/ф № 7936 від 07.09.2015.

Отже, судом встановлено, що зазначені видаткові накладні залишаються неоплаченими на суму 11 416,00 грн.

В свою чергу, видаткова накладна № 6755 від 17.08.2015 на суму 4 320,00 грн., оплачена згідно платіжного доручення № 3740 від 15.09.2015 на суму 4 320,00 грн., видаткова накладна № 8209 від 17.09.2015 на суму 33 477,60 грн. згідно платіжного доручення № 3745 від 16.09.2015 на суму 33 477,60 грн.

В матеріалах справи також наявні товарно-транспортні накладні № 717586 від 16.09.2015, № 220759 від 16.09.2015, № 220757 від 16.09.2015, № 339784 від 16.09.2015, № 220786 від 16.09.2015, № 219623 від 16.09.2015, № 219266 від 17.09.2015, № 339787 від 17.09.2015, № 239066 від 17.09.2015, № 287185 від 14.09.2015, № 230182 від 14.09.2015, № 230181 від 17.09.2015, № 230180 від 14.09.2015, № 230205 від 07.09.2015, № 224760 від 16.09.2015, № 224759 від 16.09.2015, № 220824 від 07.09.2015, № 337162 від 07.09.2015, № 337114 від 07.09.2015, № 220827 б/д, №220791 від 07.09.2015 та № 339846 від 07.09.2015.

Таким чином, оскільки відповідачем здійснювались оплати за рахунками, посилання на які містять видаткові накладні, враховуючи відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів суд дійшов висновку, що відповідачем отримано поставлений позивачем товар за видатковими накладними № 7840 від 07.09.2015 на суму 43 185,60 грн., № 8484 від 17.09.2015 на суму 9 710,40 грн. та № 8399 від 16.09.2015 на суму 35 769,60 грн.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оплату поставленого товару не здійснив, у зв'язку з чим, за відповідачем, обліковується заборгованість по вищевказаних видаткових накладних у розмірі 11 416,00 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 11 416,00 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 728,00 грн., 3 % річних в розмірі 372,00 грн. та пеню в розмірі 4 868,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року N 14 (далі - Постанова) грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.

Згідно з п. 1.3 Постанови з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Пунктами 3.1 та 3.2 Постанови визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У відповідності до п. 1.10 Постанови, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 728,00 грн. та 3 % річних в розмірі 372,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, судом встановлено, що умовами Договору сторони не визначили розмір пені, в зв'язку з чим, вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперіал Буд" (02125, м. Київ, вулиця Старосельська, будинок 1, офіс 89; ідентифікаційний код: 38408752) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс будівельників України" (04053, м. Київ, вулиця Гоголівська, будинок 43-А, квартира 2; ідентифікаційний код: 37354345) заборгованість у розмірі 11 416 (одинадцять тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп., 3 % річних в розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 16 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 23.03.2017.

Суддя О.А. Грєхова