Рішення

від 24.03.2017 по справі 904/1322/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/1322/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВТР", м. Луцьк

до Приватного підприємства "ВК і К", м. Дніпро

про стягнення 35 104 грн. 93 коп.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгові системи України" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" заборгованість в розмірі 36 985 грн. 51 коп., з яких: 29 999 грн. 55 коп. - сума основного боргу, 4 354 грн. 35 коп. -пеня, 512 грн. 66 коп. - 3% річних, 2 118 грн. 95 коп. - інфляційне збільшення, відповідно до умов договору поставки № ТС-2603-01/2015 від 26.03.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника у призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем отримана ухвала господарського суду від 16.02.2017р. про порушення провадження у справі (а.с. 29). Проте, ухвала господарського суду від 07.03.2017р. про відкладення розгляду справи на 21.03.2017р., що направлялась відповідачу, повернута на адресу суду із відміткою відділення поштового зв'язку: „Повернуто за відмовою адресата від одержання .

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки позовна заява з доданими до неї документами й ухвала суду направлялися за юридичною адресою відповідача, яка значаться у витязі з ЄДРЮОФОПГФ, наданому за електронним запитом суду, та за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Позивач в судове засідання 21.03.2017р. не зв'явився, надав клопотання від 20.03.2017р. про розгляд справи без участі представника позивача.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки про час та місце розгляду справи останній повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгові системи України" (постачальник) та Приватним підприємством "ВК і К" (покупець) було укладено договір поставки № ТС-2603-01/2015 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість, за цінами зазначеними в рахунку-фактурі та видатковій накладній (п. 1.1. договору).

Постачальник та покупець відповідно підтверджують, що укладання цього договору та його виконання для постачальника та покупця не суперечить нормам чинного в Україні законодавства, а для Постачальника також-нормам законодавства країни місця знаходження останнього, у відповідності до яких здійснюється господарська або інша діяльність сторін,а також відповідно підтверджують те, що укладання цього договору та його виконання не суперечить цілям діяльності сторін, положенням їхніх установчих документів чи інших локальних актів сторін. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару (п. 1.2. договору).

За умовами п. п. 10.1, 10.2 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до "31" грудня 2015 року, але в будь - якому випадку до моменту його остаточного виконання; дія договору продовжується на один рік, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше, ніж за 5 днів до закінчення дії договору.

За змістом п. 2.1. договору зобов'язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами замовлення покупця. Покупець у замовленні зазначає кількість, асортимент, характеристики якості, ціну товару, адресу, умови поставки (п. 4.1. договору) та дату (строк) здійснення поставки

Замовлення передається продавцю в будь-якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення переданого електронною поштою, факсимільним зв'язком, вручення представнику). Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Зміни в замовлення вносяться за згодою сторін і підтверджуються продавцем письмово (п. 2.2. договору).

У відповідності до умов цього договору, замовлення є обов'язковим для виконання сторонами. Замовлення не є обов'язковим документом для його подальшого зберігання сторонами після здійснення поставки відповідної партії товару та при відсутності претензій з боку обох сторін (п. 2.3. договору).

Поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням покупця. Передача товару може здійснюватися на умовах самовивозу покупцем зі складу постачальника або доставки постачальником до складу покупця, в залежності від того, які умови поставки будуть обрані та погоджені сторонами. Строк поставки кожної окремої партії товару становить 3 (три) календарних днів з моменту отримання постачальником замовлення від покупця (п. 4.1. договору).

Товар постачальником передається представнику покупця при пред'явленні представником довіреності, що уповноважує його одержати товар і підписати видаткову накладну, та товарно-транспортну накладну (п. 4.2. договору).

Моментом здійснення поставки є дата, вказана у накладній на відповідну партію товару, що поставляється покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається в момент передачі товару від постачальника до покупця та підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару до моменту переходу права власності на товар до покупця (п. 4.4. договору).

Приймання товару здійснюється покупцем на складі постачальника у випадку доставки товару транспортом покупця або на складі покупця у випадку доставки товару транспортом постачальником (п. 4.5. договору).

Претензії щодо кількості поставленого товару приймаються продавцем протягом 3 діб з моменту поставки (п. 4.7. договору).

Претензії за якістю пред'являються покупцем та приймаються постачальником протягом 3 діб (п. 4.8. договору).

Згідно п. 5.1, 5.2 договору ціна продажу товару з ПДВ, що зазначена в рахунках-фактурах та в видаткових накладних,є договірною, звичайною ціною. Під звичайною ціною розуміється ціна, визначена сторонами договору (тобто продажна ціна товару). І якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Конкретні ціни за одиницю виміру товару, що визначені у рахунках фактурах і видаткових накладних,встановлені сторонами виключно для цього договору, не поширюються на інші договори, що укладені або будуть укладені між сторонами, і не можуть розглядатися у якості доказу усталеної практики визначення цін у договірних відносинах між сторонами. Вартість тари, упаковки. маркування за цим договором включаються у загальну ціну товару

Ціна одиниці товару погоджується сторонами та зазначається в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Вартість кожної окремої партії товару, що передається покупцеві, вказується у рахунках-фактурах та видаткових накладних на відповідну партію товару.

Загальна сума цього договору складається із суми рахунків-фактур або видаткових накладних, по яким була здійснена поставка товару, що додаються до цього договору і являються невід'ємною частиною договору (п. 5.4. договору).

За умовами п. 6.1. договору оплата за товар в повному обсязі здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 7 (сіми) календарних днів з моменту здійснення поставки товару

Оплата конкретної партії товару проводиться на умовах зазначених в договорі, рахунках-фактурах і може передбачати як передоплату, так і оплату по факту поставки, або на умовах відстрочки платежу (п. 6.2. договору).

У разі відстрочки платежу покупець проводить оплату поставленою партії - протягом 3 (трьох) банківських днів, з дня поставки товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою (п. 6.3. договору).

У разі, якщо сторони не узгодили порядок оплати, оплата товару проводиться на умовах відстрочки платежу у строки, зазначені в п.6.3. (п. 6.4. договору).

Постачальник зобов'язаний передавати покупцю товар належної якості в погодженому асортименті, кількості та по ціні згідно зазначених в замовленні, з належно оформленими документами на товар та у визначені строки (п. 8.1.1. договору).

Покупець зобов'язаний: приймати товар за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені даним договором, оформивши при цьому відповідні документи; оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором (п. 8.2.1. та 8.2.3. договору).

За порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно чинного законодавства України та даного договору (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору позивач у період з 21.06.2016р. по 04.07.2016р. передав, а відповідач прийняв у власність товар на загальну суму 73 835 грн. 97 коп., що підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи (а.с. 17-18).

Відповідач в порушення приписів п. 6.1. договору свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті здійснив частково, оплативши на користь позивача товар за спірними поставками на загальну суму 43 836 грн. 72 коп., у зв'язку з чим, як вказує позивач у нього виникла заборгованість в сумі 29 999 грн. 55 коп.

За умовами п. 9.2.1. договору за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки.

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня за загальний період з 03.08.2016р. по 31.01.2017р., розрахована за кожною накладною окремо, у загальному розмірі 4 354 грн. 35 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 512 грн. 66 коп. за загальний період з 29.06.2016р. по 31.01.2017р. та інфляційні втрати у розмірі 2 118 грн. 95 коп. за загальний період з 29.06.2016р. по 31.01.2017р.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями видаткових накладних, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням строків, встановлених п. 6.1 договору строк оплати поставленого позивачем товару за накладними № ТС-2106-001 від 21.06.2016р. та № ТС-0407-001 від 04.07.2016р. є таким, що настав 28.06.2016р. та 11.07.2016р. відповідно.

Водночас, господарський суд зазначає, що позивачем при розрахунку суми основної заборгованості допущено технічну помилку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 73 835 грн. 97 коп., натомість відповідач за поставлений товар сплатив частково грошові кошти у розмірі 43 836 грн. 72 коп., отже несплаченою залишилась сума заборгованості у розмірі 29 999 грн. 25 коп . (73 835 грн. 97 коп. - 43 836 грн. 72 коп.)

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, щ о порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно із п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, судом встановлено, що розрахунок пені виконаний невірно, оскільки позивачем при розрахунку визначено невірний період нарахування пені.

За приписами ч.6 ст. 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

З огляду на викладене вірним періодом нарахування пені:

- за видатковою накладною № ТС-2106-001 від 21.06.2016р. буде з 29.06.2016р. по 27.12.2016р.

- за видатковою накладною № ТС-0407-001 від 04.07.2016р. буде з 12.07.2016р. по 09.01.2017р.

Оскільки господарський суд не виходить за межі позовних вимог пеня підлягає нарахуванню:

- за видатковою накладною № ТС-2106-001 від 21.06.2016р. за період з 03.08.2016р. по 27.12.2016р.;

- за видатковою накладною № ТС-0407-001 від 04.07.2016р. за період з 03.08.2016р. по 09.01.2017р.

Також у розрахунку позивач нараховує пеню за накладною № ТС-2106-001 від 21.06.2016р. на суму заборгованості 10 145 грн. 95 коп., в той час коли розмір заборгованості за вказаною накладною становить 10 145 грн. 65 коп. (53 982 грн. 37 коп. (вартість поставленого за накладною товару) - 43 836 грн. 72 коп. (часткова оплата)).

За вказаних обставин, згідно виконаного господарським судом розрахунку пені, до стягнення з відповідача підлягає пеня за видатковою накладною № ТС-2106-001 від 21.06.2016р. в сумі 1 200 грн. 85 коп., за видатковою накладною в сумі 2 547 грн. 71 коп. Загальний розмір пені за накладними становить 3 748 грн. 56 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що з урахуванням вірної суми вартості товару, поставленого за накладною № ТС-0407-001 від 04.07.2016р., до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у загальній сумі 512 грн. 65 коп.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що з урахуванням вірної суми вартості товару, поставленого за накладною № ТС-0407-001 від 04.07.2016р., до стягнення з відповідача підлягають інфляційні втрати у загальній сумі 2 118 грн. 92 коп.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору поставки та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 29 999 грн. 25 коп. основного боргу, 3 748 грн. 56 коп. пені, 512 грн. 65 коп. 3% річних та 2 118 грн. 92 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "ВК і К" (49125, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 13745730) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгові системи України" (03126, м. Київ, вул. Академіка Білецького, буд. 34, офіс 22, код ЄДРПОУ 39485031) 29 999 грн. 25 коп. (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн.. 25 коп.) основного боргу, 3 748 грн. 56 коп. (три тисячі сімсот сорок вісім грн.. 56 коп.) пені, 512 грн. 65 коп. (п'ятсот дванадцять грн.. 65 коп.) 3% річних, 2 118 грн. 92 коп. (дві тисячі сто вісімнадцять грн.. 92 коп.) інфляційних втрат, 1 573 грн. 78 коп. (одну тисячу п'ятсот сімдесят три грн.. 78 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 24.03.2017