Постанова

від 23.03.2017 по справі 913/731/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Справа № 913/731/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівДанилової М.В., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Харківської області на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі№ 913/731/16 Господарського суду Луганської області за позовомКерівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в собі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області доПриватного підприємства "СТОМІЛ" за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Державного навчального закладу "Сєверодонецьке вище професійне училище" 2.Міністерство освіти і науки України провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

за участю представників сторін від:

позивача : Васильківська В.Є. (дов. від 11.10.2016),

прокуратури : Зарудяна Н.О. (посв № 000626)

Представники відповідача та третіх осіб - 1, 2 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області звернувся з позовом до Приватного підприємства "СТОМІЛ", в якому просив: визнати недійсним договір оренди №11/100113/09 від 01.05.2000, договір №9 від 31.10.2011, яким його викладено в новій редакції та присвоєно новий номер 003784/09, договори про внесення змін №1 від 01.02.2012, №2 від 24.06.2015, укладені між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області та Приватним підприємством СТОМІЛ, припинити зобов'язання за ним на майбутнє, а також зобов'язати відповідача повернути позивачу приміщення будівлі загальною площею 187,22 кв.м., вартістю 337 406 грн., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Центральний, буд.17. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що передача в оренду приміщень навчального закладу для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, є незаконною, у зв'язку із чим, спірний договір оренди підлягає визнанню недійсним, а приміщення - поверненню розпоряднику майна. При цьому прокурор посилався на приписи статей 203, 215, 326 Цивільного кодексу України, статей 2, 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 63 Закону України "Про освіту".

Рішенням Господарського суду Луганської області від 20.09.2016, ухваленим колегією суддів у складі: Якушенко Р.Є. - головуючий, Ворожцов А.Г., Секірський А.В., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що факт не використання третьою особою-1 - Державним навчальним закладом "Сєверодонецьке вище професійне училище" вільних приміщень надає право передати їх в оренду, але тільки для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, чого відповідачем не доведено. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 759, 760 Цивільного кодексу України, статей 4, 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 18, 28, 29, 61, 63 Закону України "Про освіту".

Донецький апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Татенко В.М. - головуючий, Колядко Т.М., Ломовцева Н.В., постановою від 02.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з недоведеності обставин того, що спірне приміщення за оспорюваним договором під час його передачі в оренду використовувалось у навчально-виховній чи у навчально-виробничій науковій діяльності, а також того, що розміщення стоматології у вказаному приміщені на момент вчинення спірного правочину погіршувало соціально-побутові умови осіб, які навчаються у навчальному закладі. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 61, 63 Закону України "Про освіту".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції того, що невикористання навчальним закладом спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним укладення договору оренди, оскільки заборона використання такого приміщення з іншою метою встановлена на законодавчому рівні. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 61, 63 Закону України "Про освіту".

Ухвалою від 09.02.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Сибіги О.М., касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.02.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 09.03.2017 на 12 год. 00 хв.

Проте, у зв'язку з перебуванням судді-доповідача Швеця В.О. на лікарняному з 06.03.2017 судове засідання не відбулось, про що учасників процесу було завчасно повідомлено телефонограмами.

У зв'язку з виходом судді-доповідача Швеця В.О. з лікарняного, ухвалою суду від 14.03.2017 судове засідання у цій справі було призначено на 23.03.2017 на 12 год. 10 хв.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного підприємства "СТОМІЛ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників позивача та прокуратури та третьої особи - 2 (відповідача), переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.05.2000 між Сєвєродонецьким професійно-технічним училищем № 24, як орендодавцем, та Приватним підприємством "СТОМІЛ", як орендарем, було укладено договір оренди державного майна № 11/100113/09, відповідно до умов пункту 1.1 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі учбового корпусу № 1 інвентарний № 01010001 загальною площею 125 кв.м., розташоване за адресою: проспект Радянський, буд.17, яке знаходиться на балансі Сєвєродонецького професійно - технічного училища № 24. Вартість приміщення відповідно з експертною оцінкою складає 22 493,75 грн. станом на 01.04.2000. Вказане нежитлове приміщення згідно з пунктом 2.1. договору орендодавець передав орендареві для надання стоматологічних послуг. Договір діє з 01.05.2000 до 01.05.2015 (пункт 11.1 договору). 01.05.2000 сторони за цим договором, відповідач та третя особа у справі, підписали акт приймання-передачі нежитлового приміщення. В подальшому договором №9 від 31.10.2011 внесено зміни до договору оренди державного майна №11/100113/09 від 01.05.2000, зокрема, між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Луганській області, як орендодавцем, та Приватним підприємством "СТОМІЛ", як орендарем, укладено новий договір оренди державного майна та присвоєно №003784/09. Відповідно до пункту 1.1. цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 313,6 кв.м., в тому числі: приміщення загальною площею 84,73 кв.м на першому поверсі, приміщення загальною площею 160,99 кв.м. та приміщення загальною площею 67,88 кв.м. цокольного поверху двоповерхової будівлі учбового корпусу №1 інвентарний № 10310001 (далі - майно), розміщені за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 17 (відображене в звіті оцінки), що обліковується на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище" (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку 31.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 280 748 грн. Згідно з пунктом 2.1. договору вказане в пункті 1.1. договору майно орендодавець передає орендареві під розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики. У пункті 2.2. договору сторони визначили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передавання майна. Строк дії договору встановлений у пункті 10.1. договору - з 01.05.2000 по 01.05.2015. За відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення терміну його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, що були передбачені цим договором (пункт 10.7. договору). В подальшому договором № 1 від 01.02.2012 до договору № 003784/09 від 31.10.2011 сторони виклали в новій редакції пункти 1.1., 3.1., 3.2. договору та виключили пункт 9.5, пункт 9.6 вирішили вважати пунктом 9.6. Так, пункт 1.1 договору визначили в наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 187,22 кв.м., в тому числі: приміщення загальною площею 71,68 кв.м на першому поверсі, приміщення загальною площею 65,64 кв.м на другому поверсі та приміщення загальною площею 49,9 кв.м цокольного поверху двоповерхової будівлі учбового корпусу №1 інвентарний № 10310001, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Радянський, 17 (відображене в звіті оцінки), що обліковується на балансі Державного навчального закладу "Сєвєродонецьке вище професійне училище", вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку 31.05.2011 і становить за незалежною оцінкою 167 602 грн.". Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області № 175 від 04.06.2015 продовжено термін дії договору оренди державного майна від 31.10.2011 № 003784/09 до 29.04.2018. Окрім цього, 24.06.2015 позивач та відповідач уклали договір № 2 про внесення змін до договору оренди від 31.10.2011 № 003784/09, яким внесли зміни до пункту 1.1. стосовно вартості майна, що передано в оренду, згідно зі звітом про оцінку - вартість орендованого майна станом на 31.03.2015 складає 337 406 грн. Також було внесено зміни до пунктів 3.1. та 3.2. стосовно розміру орендної плати, порядку її оплати та пункту 10.1., яким встановлено строк дії договору з 01.05.2015 по 29.04.2018. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимоги керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області до Приватного підприємства "СТОМІЛ" про визнання недійсними договору оренди №11/100113/09 від 01.05.2000, договору №9 від 31.10.2011, договорів про внесення змін №1 від 01.02.2012, №2 від 24.06.2015, а також зобов'язання відповідача повернути позивачу спірні приміщення. Підставою позову, з посиланням на частину 2 статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", частину 5 статті 63 Закону України "Про освіту", частину 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", визначено незаконну передачу в оренду приміщень державного навчального закладу для здійснення діяльності, що не пов'язана з навчально-виховним процесом. Відповідно до приписів частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 названого Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як роз'яснено у пункті 2.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Частиною 2 статті 18 Закону України "Про освіту" (у редакції дійсній на час укладення договору оренди спірних приміщень) визначено, що заклади освіти, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного закладу освіти. Статтею 61 цього ж Закону встановлено, що фінансування державних закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. При цьому, частиною 1 статті 63 зазначеного Закону передбачено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством, а в частині 5 цієї статті встановлено, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням. З вказаної норми права вбачається, що об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти. Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог частини 5 статті 63 Закону України "Про освіту" законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (редакція якої була дійсна на момент укладення оспорюваного договору) передбачено, що загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації, крім іншого, і об'єкти освіти. З огляду на той факт, що спірні орендовані приміщення на момент укладення договору перебували на балансі професійно-технічного училища, яке є об'єктом освіти і, відповідно до статті 63 Закону України "Про освіту", не можуть використовуватися не за призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом, визнається правомірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально-виховним процесом. Місцевим господарським судом встановлено, що умови договору оренди не містять положень про взаємовідносини сторін спірного договору оренди з питань навчально-виховного процесу щодо надання учням та педагогічному складу безкоштовних чи пільгових медичних послуг. При цьому відповідачем не доведено обставин надання ним стоматологічних послуг учням та педагогічному складу навчального закладу. Судом апеляційної інстанції безпідставно залишено поза увагою той факт, що спірні приміщення передані в оренду відповідачу для розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і провадить господарську діяльність з медичної практики, тобто суто в цілях підприємницької діяльності орендаря, не пов'язаної з навчально-виховним процесом та не з метою надання безоплатних медичних послуг учням та педагогічним працівникам навчального закладу. Відтак, встановивши, що спірні приміщення передані в оренду відповідачу в оренду всупереч забороні, встановленій чинним на той момент законодавством, є правильним висновок суду першої інстанції про невідповідність оспорюваного договору вимогам закону, внаслідок чого він підлягає визнанню недійсним. Водночас колегія суддів визнає помилковим висновок про повернення орендованого майна Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Луганській області, оскільки балансоутримувачем спірних приміщень є Державний навчальний заклад "Сєверодонецьке вище професійне училище". За таких обставин, постанова Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 підлягає частковому скасуванню щодо вимог про визнання недійсним договору, із залишенням в силі у цій частині рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2016. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі № 913/731/16 Господарського суду Луганської області скасувати.

Рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2016 скасувати в частині вимог про зобов'язання Приватне підприємство "СТОМІЛ" повернути Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Луганській області приміщення будівлі загальною площею 187,22 кв.м., вартістю 337 406 грн., що знаходиться за адресою: Луганська область, м. Сєверодонецьк, проспект Центральний, буд.17.

Прийняти нове рішення в цій частині про відмову у позові.

В решті рішення від 20.09.2016 залишити в силі.

Стягнути з Приватного підприємства "СТОМІЛ" на користь Прокуратури Харківської області 1 653,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Луганської області.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: М. Данилова

О. Сибіга