Рішення

від 22.03.2017 по справі 902/158/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 березня 2017 р. Справа № 902/158/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області, як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин, м. Вінниця

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін", м. Вінниця

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницький національний технічний університет, м. Вінниця

про стягнення 52 144,42 грн

За участю секретаря судового засідання Гнатовської Л.С.

За участю представників:

прокурора: Самборська Ярослава Архипівна, службове посвідчення № 010787 видане 22.10.2012 р.

позивача: Браславець Ян Юрійович, довіреність № 6 від 26.01.2017 р., посвідчення № б/н від 17.09.2015 р.

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницький національний технічний університет: Ковальчук Іван Васильович, довіреність № 1-11-20 від 27.01.2017 р., паспорт НОМЕР_1 виданий Вінницьким РВ УМВС України у Вінницькій області 03.11.2008 р.

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Заступником прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області, як органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" про стягнення 52 144 грн 42 коп. за договором оренди № 1206-НМ від 16.07.2012 р. з яких 45 134 грн 80 коп. орендна плата та 7 009 грн 62 коп. пеня.

Ухвалою суду від 13.02.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/158/17 та призначено до розгляду на 22.03.2017 р.

21.03.2017 р. на адресу суду від регіонального відділення Фонду Державного майна України по Вінницькій області надійшли письмові пояснення № 10-07/836 від 17.03.2017 р. в обґрунтування позовних вимог.

22.03.2017 р. через канцелярію суду від представника третьої особи подано письмові пояснення (вх.канц. № 06-52/2626/17 від 22.03.2017 р.) на виконання вимог ухвали суду.

В засідання суду 22.03.2017 р. представник відповідача не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання останній було повідомлено завчасно та належним чином-ухвалою суду від 13.02.2017 р., яка надсилалася йому рекомендованою кореспонденцією за адресою, що є ідентичною тій яка міститься в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та яка повернулась 22.02.2017 р. до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв'язку "за зазначеною адресою не проживає".

Обізнаність відповідача про призначення судового засідання на 23.03.2017 р. підтверджується телефонограмою від 21.03.2017 р., яка наявна в матеріалах справи.

Враховуючи наведене суд приймає до уваги наступні положення законодавства.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвал, які наявні в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вони є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнім в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

16.07.2012 р. між регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Вінницькій області (Орендодавець) та Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" (Орендар) укладено договір оренди № 1206-НМ (АЕС. 20-24, т. 1).

Відповідно п. 1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові прибудовані приміщення (№ 142- № 148 за даними БТІ), загальною площею 198,15 кв.м., що знаходяться за адресою м. Вінниця, вул. Воїнів Інтернаціоналістів/Келецька, 11/102 на 1-у поверсі 9- поверхової будівлі гуртожитку № 3 (літ. Б), що перебуває на балансі Вінницького національного технічного університету і є державною власністю, вартість якого визначена шляхом проведення незалежної оцінки станом на 24.04.2012 р. та становить 770 586,00 грн.

Згідно п. 2.1 Договору Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Відповідно п.п. 3.1, 3.3 Договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. № 786 і становить без ПДВ за базовий місяць (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - червень 2012 р. - 12 843,10 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (липень 2012 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за липень 2012 р. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Орендна плата перераховується до державного бюджету (казначейської служби) та балансоутримувачу - Вінницькому національному технічному університету, у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (п.3.5 Договору).

Згідно п. 3.6 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу визначеному п. 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі орендної плати, визначеному за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди потягом 5 днів після укладення договору оренди (п. 3.9 Договору).

Згідно п. 5.2 Договору Орендар зобов'язується протягом 5 днів після підписання договору внести завдаток, передбачений договором.

Розділом 10 Договору сторони визначили строк чинності, умови зміни та припинення договору, відповідно до п. 10.1 договір укладено строком на 1 рік та діє з 16.07.2012 р. по 16.07.2013 р.

На виконання умов договору між сторонами підписано акт приймання - передавання державного нерухомого майна від 16.07.2012 р., відповідно до якого, Балансоутримувач, за погодженням Орендодавця передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно - нежитлові прибудовані приміщення (№ 142 - № 148 за даними БТІ), загальною площею 198,15 кв.м, за адресою: 21021, м. Вінниця, вул. Воїнів Інтернаціоналістів/Келецька, 11/102, на 1-му поверсі 9-поверхової будівлі гуртожитку № 3 (Літ. Б) (а.с. 26.т.1)

18.06.2013 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного технічного університету, відповідно до якої змінено пункти договору, а саме:

- у п. 3.5 розділу 3 "Орендна плата" договору оренди слова та цифри "не пізніше 10 числа" змінено на слова та цифри "не пізніше 15 числа";

- у п. 5.9 розділу 5 "Обов'язки орендаря" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінено на слова та цифри "до 15 числа";

- у п. 8.6 розділу 8 "Права орендодавця" договору оренди слова та цифри "до 10 числа" змінено на слова та цифри "до 15 числа";

- у розділі 10 "Строк чинності, умови зміни та припинення договору" договору оренди п. 10.1 доповнено реченням у редакції: "Дію договору оренди продовжено до 14 липня 2016 року включно" (а.с. 27, т. 1).

30.01.2015 р. за погодженням Балансоутримувача та Орендодавця, між Науково-виробничим підприємством - товариством з обмеженою відповідальністю "Медівін" (Сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін"(Сторона 2) укладено договір про передачу прав та обов'язків за договором оренди державного майна від 16.07.2012 № 1206-НМ (а.с. 29, т. 1).

Відповідно п. 1.2 Договору Сторона 2 займає місце Сторони 1 у зобов'язаннях, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору.

Згідно п. 2.2 Договору Сторона 2 зобов'язується прийняти від Сторони 1 договір оренди державного майна № 1206-НМ від 16.07.2012 р., додаткові угоди до нього, акт приймання - передавання орендованого майна та іншу важливу інформацію, необхідну для здійснення прав та виконання обов'язків за основним договором.

Передача документів та інформації, зазначених у п.п. 2.1, 2.2 договору здійснюється за актом приймання - передавання, обов'язок складання якого покладається на Сторону 1 (п. 2.4 Договору).

30.01.2015 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін" укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного технічного університету, відповідно до якої, у зв'язку із передачею прав та обов'язків Орендаря за договором оренди від 16.07.2012 № 1206-НМ від Науково-виробничого підприємства - товариства з обмеженою відповідальністю "Медівін" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 25494262) до Товариства з обмеженою, відповідальністю "Медичний центр "Медівін" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36886710), сторони виклали преамбулу договору у новій редакції (а.с. 28, т. 1).

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші право чини.

Як зазначено у ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності (ч. 1 ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна").

Відповідно до ч. 3 ст. 18 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи слідує, що за період з 16.07.2012 р. по 24.06.2016 р. орендарю нараховано до сплати в Держбюджет 550 316,32 грн, в той час як останнім сплачено дише 505 181,52 грн.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 45 134,80 грн боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 7 009,62 грн пені у зв'язку з чим суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Таким чином, заявлення позивачем вимог про стягнення з відповідача пені невиконання умов договору є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

При перерахунку суми пені за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора судом отримано 6 990,43 грн пені в зв'язку з чим в стягненні 19,19 грн слід відмовити, як заявлених безпідставно.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо відмови в частині стягнення19,19 грн пені.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22.03.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст.4-3, 4-5, 4-6, 22, 32, 33, 34, 36, 42, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін", вул. Пирогова, буд. 10, м. Вінниця, 21018 (ідентифікаційний код - 36886710) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018 (ідентифікаційний код - 13327990) - 45 134 грн 80 коп. - орендної плати, 6 990 грн 43 коп. - пені.

3. В стягненні 19 грн 19 коп. пені відмовити.

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Медівін", вул. Пирогова, буд. 10, м. Вінниця, 21018 (ідентифікаційний код - 36886710) на користь прокуратури Вінницької області, вул.Монастирська, 33, м.Вінниця, 21050 (ідентифікаційний код - 02909909) - 1 599 грн 41 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору за наступними реквізитами: р/р 35213099003988, ЄДРПОУ 02909909, ДКСУ, МФО 820172, отримувач Прокуратура Вінницької області.

5. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 27 березня 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 2 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул. Пирогова, буд. 10, м. Вінниця, 21018.