Ухвала

від 07.03.2017 по справі 908/3379/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

07.03.2017р. Справа № 908/3379/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Мальцева М.Ю., розглянувши матеріали:

скарги Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ

на дії державного виконавця

по справі: №905/2674/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ

до відповідача 1 Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» , м. Слов'янськ Донецької області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Славута» , м. Слов'янськ Донецької області

про стягнення солідарно з відповідачів 84004980,18грн. та з відповідача 1 - 1351000,00грн.

За участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідачів: не з'явилися;

від ВДВС: ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

СУТЬ СКАРГИ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.08.2015р. позовні вимоги ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ до ПП «Торгово-виробнича компанія» м. Слов'янськ та ТОВ «Торговий дім Славута» м.Слов'янськ про стягнення солідарно з відповідачів 84004980,18грн. та з відповідача 1 - 1351000,00грн. задоволені частково; стягнуто солідарно з Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» відповідачів на користь позивача 32639500,00грн. - простроченої заборгованості за кредитом, 9754189,39грн. - заборгованості по відсоткам, 980000,00грн. - заборгованості по комісії, 9589130,02грн. - індексації простроченої заборгованості, 4651436,38грн. - 30% річних, 1730479,55грн. - пені за прострочення сплати процентів, 180469,46грн. - пені за прострочення сплати комісії, 20311092,50грн. - штрафу; стягнуто з Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» на користь позивача штраф за порушення вимог п. 1.2 на підставі п. 5.2 договорів застави: №40-МП від 25.12.2013р., №41-МП від 25.12.2013р., №42-МП від 25.12.2013р., №43-МП від 25.12.2013р. в сумах 490000,00грн., 175000,00грн., 3500,00грн., 7000,00грн. відповідно; стягнуто солідарно з відповідачів на користь державного бюджету судовий збір в сумі 68363,15грн.; стягнуто з Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія» на користь державного бюджету 1156,70грн. судового збору; в решті вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015р. скасовано в частині задоволення вимог ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» про солідарне стягнення з відповідачів пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в сумі 1719685,80грн., штрафів в сумі 16238492,50грн., в частині стягнення з відповідача 1 штрафів в сумі 675500,00грн., прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача в цих частинах. В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 18.08.2015р. залишено без змін.

На виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду від 09.02.2016р. видані відповідні накази від 23.03.2016р.

15.07.2016р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП№51657895 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 23.03.2016р.

22.12.2016р. відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову ВП№51657895 про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» .

19.01.2017р. через канцелярію господарського суду надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м. Київ на дії державного виконавця, в якій просить визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання наказу незаконними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2016р., зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити передбачених законодавством заходів для виконання судового наказу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 20.01.2017р. було призначено скаргу до розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2017 р. у зв'язку із закінченням повноважень судді Уханьової О.О., справу №908/3379/15 передано на розгляд судді Мальцеву М.Ю.

22.02.2017 р. від Департаменту державної виконавчої служби через канцелярію суду надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме матеріалів виконавчого провадження ВП №51657895.

Представники скаржника та Департаменту державної виконавчої служби у судове засідання з'явилися. Скаржник підтримав свою правову позицію, викладену у скарзі, а представник Департаменту державної виконавчої служби проти останньої заперечив.

Боржник у судові засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, причини неявки суду не повідомив.

Згідно поданої Скарги, скаржник просить суд постанову ВП№51657895 про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2016р. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України скасувати.

Керуючись приписами ч.2 ст.121-2 господарського процесуального кодексу України, суд,

ВСТАНОВИВ:

Положеннями п. 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII встановлено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу), примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Згідно п. 1 ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.1, 2 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:

1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;

3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну;

4) за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду;

5) безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ, іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх;

6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

8) здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв'язку з виконавчим провадженням;

9) використовувати за згодою власника приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника за їхньою згодою для перевезення майна;

10) звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення;

11) приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;

12) звертатися до суду з поданням про розшук дитини, про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання;

13) звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб;

14) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.

У разі якщо боржник без поважних причин не з'явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу;

15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання;

16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом;

17) застосовувати під час примусового виконання рішень фото- і кінозйомку, відеозапис;

18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження;

19) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;

20) залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Отже, частиною 3 статті 18 Закону України Про виконавче провадження визначені права, якими може користуватися державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, перелік яких не є вичерпним.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2016р. Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 51657895 з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області №908/3379/15 від 23.03.2016р. Відповідно до п. 2 вказаної постанови боржнику запропоновано добровільно виконати рішення суду в семиденний термін з моменту відкриття виконавчого провадження (до 22.07.2016р.).

Як стверджує Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та як зазначено в оскаржуваній постанові про повернення виконавчого документа 08.11.2016 р. виконавче провадження №51657895 об'єднано у зведене виконавче провадження №52845315.

21.12.2016 р. виконавче провадження №51657895 виведене із зведеного виконавчого провадження №52845315.

25.04.2016р. державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

30.06.2016 р. державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майне боржника, відкритих в ПАТ Приватбанк . Відповідно до виставлених платіжних вимог кошти на рахунках боржника відсутні.

30.06.2016 р. державним виконавцем, за попередньою інформацією регіонального сервісного центру в Донецькій області, накладено арешт на транспортні засоби боржника.

02.08.2016 р. у провадження відділу надійшов лист регіонального сервісного центру Донецькій області від 13.07.2016 р. № 31/5-2659 про помилковість попередньої наданої інформації щодо реєстрації транспортних засобів за боржником.

Згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру речові прав на нерухоме майно за ТОВ Торговий дім Славута право власності нерухомого майно не зареєстроване. На запити державного виконавця реєстраційними органами повідомлено про відсутність майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби від 08.11.2016 р. утвореї виконавчу групу, в склад якої включені державні виконавці Слов'янського міськрайонно відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Донецькій області. Членами виконавчої групи під час виконання доручення встановлено, що майна боржника за адресою: Донецька область, м.Словянськ, вул.Чубаря, будинок №6, не виявлено, боржник за зазначеною адресою не знаходиться, про що складено акт державного виконавця від 02.12.2016р. Будь-якого іншого майна, належного боржнику на праві власності, не зареєстровано.

22.12.2016 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України Про виконавче провадження .

Здійснивши аналіз зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження , не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком, оскільки в контексті вимог ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

За приписами п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час прийняття державний виконавцем постанови про повернення виконавчого документу), виконавчий документ повертається стягувачу у разі якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, суд приходить до висновку державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо виявлення рухомого та нерухомого майна боржника, грошових коштів в банківських установах та інших дій, передбачених нормами чинного законодавства України.

Щодо вимог скаржника про зобов'язання державного виконавця здійснити у повному обсязі всі заходи, передбачені Законом України Про виконавче провадження , з метою ефективного завершення виконавчого провадження задоволенню не підлягає, оскільки заявником не визначено конкретно які саме заходи має зобов'язати суд вчинити державного виконавця, оскільки, як було зазначено вище, перелік таких заходів не є вичерпним. Крім того, обов'язок державного виконавця здійснювати усі необхідні заходи з примусового виконання рішення суду встановлений Законом України Про виконавче провадження та не потребує додаткового рішення суду з цього приводу.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.12.2016 р. у виконавчому провадженні №51657895 є обґрунтованою та прийнятою з додержанням всіх необхідних норм чинного законодавства України.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги скаржника щодо визнання дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання наказу незаконними, скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2016р., зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити передбачених законодавством заходів для виконання судового наказу, задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України, господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про виконавче провадження" господарський суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» м.Київ на дії державного виконавця, в якій просить визнати дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо примусового виконання наказу незаконними, скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.12.2016р., зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити передбачених законодавством заходів для виконання судового наказу, відмовити в повному обсязі.

Суддя М.Ю. Мальцев