Рішення

від 27.03.2017 по справі 916/129/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2017 р.Справа № 916/129/17

За позовом: Приватного підприємства „Ремерцентр»

до відповідача: Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області

2) Одеської обласної державної адміністрації

про стягнення 13897409,08грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 21.12.2016р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи - ГУДКСУ в Одеській області: не з`явився

від третьої особи - ООДА: ОСОБА_2, згідно довіреності №01/02-42/290 від 23.01.2017р.

В судовому засіданні 27.03.2017р. приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 21.12.2016р.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи - ГУДКСУ в Одеській області: не з`явився

від третьої особи - ООДА: ОСОБА_2, згідно довіреності №01/02-42/290 від 23.01.2017р.

Суть спору: про стягнення з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації на користь ПП „Ремерцентр» 3018501,07грн. три проценти річних за період з 11.05.2016р. по 14.03.2017р., 10878908,01грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по лютий 2017р. включно.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, подав заяву про уточнення позовних вимог від 13.02.2017р. за вх.№2-839/17, від 16.03.2017р. за вх.№2-1489/17, де виклав позовні вимоги в остаточній редакції, яка прийнята судом до розгляду по суті.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між ПП „Ремерцентр» та ГУ капітального будівництва Одеської ОДА 26.07.2010р. було укладено договір підряду №26, за яким управління доручило підприємству забезпечити виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва об'єкту згідно проектної документації та умов договору. Позивач власні зобов'язання за договором підряду виконав належним чином, однак, відповідачем вартість виконаних робіт не оплачено, у зв'язку з чим рішеннями Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14, від 18.11.2015р. по справі №910/21162/15, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2016р. по справі №916/1230/16 стягнуто з відповідача вартість виконаних робіт, суму втрат від інфляції, трьох процентів річних, збитків, загалом втрати від інфляції та три проценти річних стягнуто зазначеними судовими рішеннями по 10.05.2016р. У зв'язку з викладеним, позивач у даному позові нарахував до стягнення з відповідача індекс інфляції та три проценти річних в період з 11.05.2016р. по 14.03.2017р.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності з вимогами ст.75 ГПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області надало пояснення від 27.01.2017р. за вх.№2035/17, де вказує, що відповідно до Бюджетного кодексу України органи Казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства. 30.12.2013р. Одеській ОДА було відкрито асигнування з загального фонду державного бюджету по КПКВ 7851800 „Будівництво, реконструкція та ремонт об'єктів соціальної та іншої інфраструктури у Одеській області» по КЕКВ 3122 „Капітальне будівництво (придбання) інших об'єктів» у сумі 119 486 400грн. згідно Постанови КМУ від 11.02.2013р. №76-р „Погашення кредиторської заборгованості, що виникла у 2011 році за об'єктом „Першочергові роботи з будівництва системи відводу стічних вод від станції біологічної очистки „Північна» . Глибоководний випуск» - 119486,4тис.» . Ці асигнування надійшли в період проведення робіт по завершенню бюджетного 2013р. - 30.12.2013р., а 31.12.2013р. згідно регламенту завершення бюджетного року операції з бюджетними коштами органи Казначейства не здійснювали. На час отримання реєстру на відкриття асигнувань (ні наступного дня 31.12.2013р. Одеською ОДА ані розподіл показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань в розрізі розпорядників за мережею, ані розподіл виділених бюджетних асигнувань по розпорядниках не були надані до Казначейства. Зазначені кошти залишились не розподіленими на рахунку головного розпорядника коштів - Одеської ОДА. Крім того, казначейська служба вказала, що наказ Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14 про стягнення з відповідача 119486414,86грн. заборгованості перебуває на виконанні у казначейської служби та значиться під номером черговості виконання №5808.

Ухвалою суду від 16.02.2017р. залучено до участі у справі Одеську обласну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Одеська обласна державна адміністрація подала пояснення від 14.03.2017р. за вх.№5996/17, де вказує, що згідно ст.23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності бюджетного призначення, у зв'язку з чим адміністрація вважає, що стягнення заборгованості можливе лише у разі наявності у Департаменті розвитку інфраструктури та житлово-комунального господарства Одеської обласної державної адміністрації відповідного бюджетного призначення на 2017 рік для виконання зазначених у позові наказів.

Клопотання сторін від 06.02.2017р. за вх.№2737/16, від 16.02.2017р. за вх.№3934/17 про долучення документів до справи, від 28.02.2017р. за вх.№4950/17 про ознайомлення з матеріалами справи були судом задоволені.

Ухвалою суду від 16.02.2017р., за клопотанням позивача від 16.02.2017р. за вх.№2-945/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи продовжено до 31.03.2017р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

26.07.2010р. між ГУ капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (замовник) та ПП „Ремерцентр» (генпідрядник) було укладено договір підряду №26, за умовами якого замовник доручає, а генпідрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва, згідно проектної документації та умов договору по об'єкту.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14 за позовом ПП "Ремерцентр" до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України про стягнення 218543096,22грн. стягнуто з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації на користь ПП "Ремерцентр" вартість виконаних підрядних робіт у розмірі 119486414,86грн., 19715258,44грн. індексу інфляції, 10007396,45грн. три проценти річних, 48676,96грн. судового збору.

Рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14 залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015р., постановою Вищого господарського суду України від 08.06.2015р.

Так, рішенням Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14 встановлено „… На виконання умов Договору позивачем виконано роботи за Договором на суму 119 486 414,86 грн., що підтверджується підписаними між сторонами: актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року; Актом звірки взаєморозрахунків від 07.03.2012 року, а також Актом №06-19/99 від 24.02.2012 року позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року. (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи)...» .

Також, рішенням Господарського суду м. Києва від 18.11.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016р., у справі №910/21162/15 за позовом ПП „Ремерцентр» до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державного казначейства України стягнуто з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації на користь ПП "Ремерцентр" 3368534,82грн. три проценти річних, 47663380,82грн. інфляційні витрати. При цьому, три проценти річних та індекс інфляції стягнуто за період з 11.12.2014р. по 18.11.2015р.

Крім того, рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2016р. по справі №916/1230/16 за позовом ПП „Ремерцентр» до Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, стягнуто з Департаменту капітального будівництва Одеської ОДА на користь ПП „Ремерцентр» 6917414,02грн. інфляційні втрати, 1708819,41грн. три проценти річних, 129393,50грн. судового збору. При цьому, три проценти річних та індекс інфляції стягнуто за період з 19.11.2015р. по 10.05.2016р.

Згідно ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із листів ГУ ДКСУ в Одеській області №11-08/40-821 від 03.02.2016р., №16-08/312 від 22.12.2016р. вбачається, що накази по справах №910/20575/14, №910/19328/14, №910/25403/15 про стягнення з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації знаходяться на виконанні в органі держказначейства.

Проаналізувавши обставини справи, правові позиції сторін, подані ними документи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступного.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.610, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.617 ЦК України).

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Згідно п.5.4. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Отже, в силу статтей 11, 509 ЦК України та на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14 у відповідача виникло грошове зобов'язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на те, що відповідачем не виконано рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14, зокрема, в частині погашення основної заборгованості в сумі 119486414,86грн., продовжує існувати обов'язок останнього щодо сплати заборгованості за договором підряду №26 від 26.07.2010р. в сумі 119486414,86грн., який може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ч.1 ст.599 ЦК України, доказів чого суду не надано.

Звідси, неналежне виконання (прострочення) Департаментом капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації судового рішення від 10.12.2014р. по справі №910/19328/14, спричинило наслідки, визначені п.2 ст.625 ЦК України, а саме, виникнення зобов'язання на вимогу кредитора сплатити визначену судовим рішенням суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до повного її погашення.

Відповідно до абз.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Аналогічна позиція також викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. по справі № 52/30.

Перевіривши зроблені позивачем розрахунки втрат від інфляції та трьох процентів річних, суд встановив, що їх зроблено вірно, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3018501,07грн. три проценти річних за період з 11.05.2016р. по 14.03.2017р., 10878908,01грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по лютий 2017р. включно підлягають судом задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд повністю задовольняє позовні вимоги ПП „Ремерцентр» , внаслідок чого стягненню з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації підлягає 3018501,07грн. три проценти річних за період з 11.05.2016р. по 14.03.2017р., 10878908,01грн. інфляційних втрат за період з червня 2016р. по лютий 2017р.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст.49 ГПК України підлягає відшкодуванню судовий збір в сумі 208461,14грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача повністю.

2. Стягнути з Департаменту капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна,83, код 33656763) на користь Приватного підприємства „Ремерцентр» (65026, м. Одеса, вул. Пастера, 64, код 30766702) 3018501 (три мільйони вісімнадцять тисяч п`ятсот одна) грн. 07коп. три проценти річних, 10878908 (десять мільйонів вісімсот сімдесят вісім тисяч дев'ятсот вісім) грн. 01коп. інфляційних втрат, 208461 (двісті вісім тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 14коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 березня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук