Рішення

від 22.03.2017 по справі 910/1875/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017№910/1875/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК"

про стягнення 16 346,21 грн.,

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Марченко О.В. за довіреністю № 30 від 20.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22 березня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (далі - відповідач) про стягнення 17 346,21 грн., в тому числі 13 700,00 грн. основного боргу, 1 907,51 грн. пені, 711,20 грн. 10 % річних, 1 027,50 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 12292 від 29.12.2015 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленої продукції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1875/17, її розгляд призначено на 01.03.2017 року.

01.03.2017 представник позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав заяву в якій зазначив, що 03.02.2017 позивачем було отримано від відповідача 1 000,00 грн. в якості оплати за отриману продукцію. Внаслідок цього, розмір основного боргу відповідача перед позивачем складає 12 700,00 грн.

Відповідно до статті 77 ГПК України у судовому засіданні 01.03.2017 винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 22.03.2017.

У судовому засіданні 22.03.2017 року представник позивача надав письмові пояснення по справі. У поданих поясненнях позивач зазначив, що сума основного боргу відповідача станом на 21.03.2017 складає 12 700,00 грн.

Суд розцінює подану позивачем заяву як зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми ст. 22 ГПК України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно має місце нова ціна позову (12 700,00 грн. основного боргу, 1 907,51 грн. пені, 711,20 грн. 10 %річних, 1 027,50 грн. інфляційних втрат), виходячи з якої вирішується спір.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2017 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 01.03.2017 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 9 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (покупець) укладено Договір № 12292 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти і оплатити продукцію найменування, кількість і вартість якої вказується в специфікаціях № 1, 2, 3, і т.д., що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 3.7. Договору перехід ризиків і права власності на продукцію здійснюється в момент фактичної передачі постачальником покупцю або перевізнику продукції і товаросупроводжувальних документів на неї.

Ціна на продукцію вказується у специфікації (пункт 4.1. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року (пункт 7.1. Договору).

21.06.2016 року між сторонами було узгоджено специфікацію №12-16, відповідно до якої сторони погодили наступні умови оплати продукції: 30% попередня оплата, 70% - протягом 14 календарних днів з дати отримання продукції.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку відповідачу товару на суму 18 553,92 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0004011 від 08.07.2016.

За твердженням позивача, відповідач у встановлені Договором строки не у повному обсязі розрахувався за поставлений товар.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №12292 від 29.12.2015, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в розмірі 12 700,00 грн. основного боргу.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

21.06.2016 року між сторонами було узгоджено специфікацію № 12-16, відповідно до якої сторони погодили наступні умови оплати продукції: 30 % попередня оплата, 70 % - протягом 14 календарних днів з дати отримання продукції.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень статті 530 Цивільного кодексу України та змісту Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання згідно Договору на момент розгляду справи настав.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, його прийняття відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 12 700,00 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 12 700,00 грн. основного боргу є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 907,51 грн. пені, 711,20 грн. 10 % річних, 1 027,50 грн. інфляційних втрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по сплаті коштів за поставлену позивачем продукцію не провів, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в тому числі у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (стаття 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за несвоєчасну оплату отриманої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення, від суми борги за кожний день прострочення платежу.

Здійснивши перерахунок пені (а саме за період з 23.07.2016 року по 23.01.2017 року), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 1 907,51 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Згідно з пунктом 5.4. Договору у випадку несвоєчасного виконання передбачених даним Договором грошових зобов'язань, винна сторона сплачує потерпілій стороні за час прострочення 10 % річних від простроченої суми.

Відповідно до пункту 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17 грудня 2013 року № 14 сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Здійснивши перерахунок 10 % річних, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню у межах заявлених позовних вимог в розмірі 711,20 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог в розмірі 1 027,50 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За таких обставин, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 12 700,00 грн. основного боргу, 1 907,51 грн. пені, 711,20 грн. 10 % річних, 1 027,50 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Д-ПАК" (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, будинок 9, ідентифікаційний код 39116968) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Полімерцентр" (01103, м. Київ, вулиця Кіквідзе, будинок 18 А, ідентифікаційний код 21640229) 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) грн. 00 коп. основного боргу, 1 907 (одну тисячу дев'ятсот сім) грн. 51 коп. пені, 711 (сімсот одинадцять) грн. 20 коп. 10 % річних, 1 027 (одну тисячу двадцять сім) грн. 50 коп. інфляційних втрат, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2017

Суддя М.Є. Літвінова